ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I.,
Шипуліної Т.М.
при секретарі: розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційні скарги Маловисківської міжрайонної державної
податкової інспекції в Кіровоградській області та Товариства з
обмеженою відповідальністю "Шкірзавод"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.05.2006 р.
у справі № 6/387 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Шкірзавод"
до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції
в Кіровоградській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
27.04.2005р. у справі №6/387 справи №№6/387, 6/388, 6/389, 6/390.
6/391 об'єднані в одну справу; позовні вимоги товариства з
обмеженою відповідальністю "Шкірзавод" задоволені частково:
податкові повідомлення-рішення Маловисківської МДПI від
19.11.2004р. №0000582310/0, №0000572310/0, №0000542310/0,
№0000592310/0 та №0000552310/0 визнані недійсними; в частині
позовної вимоги про визнання перевірки, проведеної
Новомиргородським відділенням Маловисківської МДПI такою, що
проведена з порушенням вимог чинного законодавства провадження у
справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в задоволенні позовних вимог про зобов'язання
Новомиргородського відділення Маловисківської МДПI надати для
ознайомлення довідки структурних підрозділів, вручити загальний
акт перевірки товариства та повернути товариству вилучені
документи відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що при
проведенні працівниками ДПА у Кіровоградській області та
Новомиргородського відділення Маловисківської МДПI планової
документальної перевірки товариства допущені порушення прав та
охоронюваних законом інтересів останнього, а саме: проведення
перевірки з запізненням строку, ненадання податковою інспекцією
доказів фактичного закінчення перевірки, копії постанови від
26.10.2004р. №02/26-00/00307885 і протоколу вилучення,
ненаправлення товариству акту перевірки. Встановивши факт
порушення МДПI ст.19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, суд
дійшов висновку про задоволення позову про визнання недійсними
спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.05.2006р. рішення господарського суду Кіровоградської
області від 27.04.05р. скасовано частково: у позові про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень Маловисківської МДПI від
19.11.2004р. №0000572310/0 в частині визначення податкового
зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 761 289грн.
21 коп., в тому числі, основний платіж - 692 081 грн. 120 коп.,
штрафні (фінансові) санкції - 69 208 грн. 11 коп., рішення
№0000582310/0 в частині визначення податкового зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 226 445грн. 31 коп., у тому
числі, основний платіж - 154 836грн. 18 коп., штрафні (фінансові)
санкції -71 609грн. 73 коп.; №0000542310/0 в частині виявлення
завищення бюджетного відшкодування за липень 2004 року у сумі 166
471гн. 78 коп. відмовлено. В іншій частині позовних вимог рішення
залишено без змін.
В касаційних скаргах позивач і відповідач просить скасувати
постановлені у справі судові рішення в частині відмовлення та
задоволення позовних вимог відповідно, посилаючись на порушення
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки встановлених обставин справи, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що
касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а
касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Спірне податкове повідомлення-рішення від 19.11.2004р.
№0000572310/0 (т.2. а.с.21), яким визначено ТОВ "Шкірзавод" суму
податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 882
168грн.98 коп., у тому числі: 792 294грн. 85 коп. - основний
платіж, 89 874грн. 13 коп. - штрафні (фінансові) санкції, прийняте
Маловисківської МДПI на підставі акту від 10.11.2004р.
№68-2310-1710-00307885 (належним чином засвідчена копія т.8,
а.с.41-65), складеного за результатами планової документальної
перевірки дотримання товариством вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.10.2001 по 31.08.2004р.р.
Даною перевіркою встановлено порушення товариством п.5.9 ст.5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), яке полягає у
заниженні позивачем балансової вартості товарів на суму 161
819грн. 43 коп. внаслідок невірного визначення товариством
приросту (убутку) товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих
виробів та напівфабрикатів у незавершеному будівництві (п.2.1.1
акту, т.3, а.с.4).
За наслідками виявленого порушення товариству донараховано
податок на прибуток в сумі 40 454 грн. 86 коп. та застосовані
штрафні санкції в сумі 4 045грн. 49 коп. (розрахунок наведений в
т.10, а.с.45-47).
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової
вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних
паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі-запасів) на складах, у
незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати
на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких
включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за
винятком тих, що отримані безкоштовно); у разі коли балансова
вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх
балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця
включається до складу валових доходів платника податку у такому
звітному періоді.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1922
від 28.02.06р., проведеної Дніпропетровським науково-дослідним
інститутом судових експертиз заниження позивачем у декларації за 1
півріччя 2004р. та додатку К1/1 до декларації балансової вартості
товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів,
напівфабрикатів у незавершеному виробництві та залишках готової
продукції на 161 819грн. 43 коп. документально не підтверджується.
З врахуванням того, що дослідження питань щодо дійсного стану
бухгалтерського та податкового обліку суб'єкта господарювання
потребують спеціальних знань, суд касаційної інстанції
погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про
відсутність законних підстав для визначення позивачу суми
податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 44
500,35 грн.
Перевіркою також було встановлено порушення позивачем п.3.1
ст.3, п.10.1 ст.10, п.11.1, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону
України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(п.2.1.2 акту перевірки), яке
полягає у заниженні товариством валових доходів на суму доходу,
отриманого від реалізації в березні 2004р. шкіряного
напівфабрикату "вет-блю" та шкіри "краст" вартістю 136 045грн. 45
коп., попередньо отриманих позивачем на підставі імпортного
контракту від 10.03.2004р. № 5.10.03/04, укладеного з фірмою "Uns
Сеntге LLC" (США).
За наслідками виявленого порушення товариству за перший
квартал 2004 року донараховано податок на прибуток у сумі 34
011грн. 39 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі
6 802грн. 28 коп.
Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України №334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається
шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного
періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму
валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; на
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8
і 9 цього Закону.
Підпунктом 11.3.1 п.11.3 ст.11 цього ж Закону встановлено, що
датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця на
банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів.
За змістом акту перевірки висновок контролюючого органу про
заниження позивачем суми валового доходу за перший квартал 2004р.
грунтувався на даних бухгалтерського обліку позивача, а саме:
журналу-ордеру, головної книги, розрахунку приросту (убутку)
товарів.
За результатами дослідження правильності відтворення
позивачем у бухгалтерському та податковому обліку доходів,
отриманих від реалізації товару загальною вартістю 34 011грн. 39
коп., вищевказаною судовою експертизою встановлена невідповідність
висновку контролюючого органу документам обліку.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про відсутність
у позивача законних підстав для збільшення валового доходу за
перший квартал 2004р. на 136 045грн. 45 коп. відповідає вимогам
Закону України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст.86 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Відповідає правильному застосуванню п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5
Закону України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і висновок суду про
відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення №0000572310/0 в частині основного
платежу в сумі 629 081 грн. 10 коп. та штрафних (фінансових)
санкцій в сумі 6 802 грн. 28 коп. з підстав документального не
підтвердження витрат, віднесених позивачем до складу валових
витрат за II квартал 2004р. у сумі 2 768 324,40 грн.
Встановлене перевіркою порушення позивачем п.п.5.2.1 п. 5.2
ст.5 Закону України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
полягає у віднесенні
витрат у вказаній сумі до складу валових витрат на підставі
накладних, отриманих від ПВКП "'Альянс", ПВКП "Витязь", ПВКП
"Амалія" та СТОВ "Дружба" за відсутності документів, які б
підтверджували отримання ОСОБА_1, через якого позивач здійснював
закупівлю сировини (шкіри) у перелічених підприємств, готівки з
каси підприємства, відсутність в авансових звітах ОСОБА_1 його
підписів, відсутність в накладних даних про осіб, які отримували
товари, відсутність будь-яких документів на підтвердження обставин
щодо їх перевезення, а також з врахуванням відповіді
Гребінківського відділення Лубенської державної податкової
інспекції Полтавської області від 27.10.2004р. №58/7/23,
відповідно до якої СТОВ "Дружба" договорів на продаж шкір з ТОВ
"Шкірзавод" не укладало, шкіри не реалізовувало, готівку за
реалізацію шкір не отримувало.
З урахуванням ненадання товариством доказів сплати готівкових
коштів постачальникам, доказів придбання та перевезення
шкірсировини МДПI за безпідставне збільшення валових витрат
позивачу було донараховано податок на прибуток за II квартал
2004р. в сумі 692 081,10 грн. та застосовані штрафні санкції в
сумі 6 802,28 грн.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України
№334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат
будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,
платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і
зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копії накладних
№33 від 07.04.2004р., №36 від 29.04.2004р.. № 38 віл 11.05.2004р.
ПВКП "Витязь", №37 від 05.05.2004р., №39 від 07.05.2004р., №35 від
30.04.2004р. ПВКП "Альянс", №36 від 27.04.2004р.. №35 від
19.04.2004р. ПВКП "Амалія", № 29 від 13.04.2004р., №32 віл
28.04.2004р. та №35 від 17.05.2004р. від СТОВ '"Дружба" не містять
підписів посадових осіб підприємств, відповідальних за відпуск
продукції, відомостей про довіреності та осіб, які отримали цю
продукцію; звіти про використання коштів, наданих під звіт, за
квітень, травень ОСОБА_1 не підписані, посадовими особами
товариства не перевірені та не затверджені (в наданих копіях
відсутні відповідні підписи цих осіб).
З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
вказані документи не можуть бути визнані як належні докази
використання ОСОБА_1 грошових коштів товариства на придбання
шкірсировини у перелічених вище постачальників та у зв'язку з цим
і доказами оплати позивачем придбаної продукції. Крім того,
товариством також не надані документи, які б підтверджували видачу
готівкових коштів ОСОБА_1 саме з каси товариства на оплату
шкірсировини.
На підставі досліджених в судовому процесі доказів, оцінка
яких відповідає вимогам ст. 86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
апеляційної інстанції правомірно визнав недоведеними, а отже і не
встановленими у справі, факти придбання позивачем сировини (шкір)
у вищевказаних постачальників та оплати цієї сировини, а отже і
правильним визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на
прибуток за II квартал 2004 року в сумі 692 081,10 грн. та
застосування штрафних санкцій в сумі 6 802,28 грн. у зв'язку з
безпідставним віднесенням до валових витрат 2 768 324,40 грн.
Актом перевірки зафіксовано також порушення товариством
п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у
зв'язку із віднесенням до складу валових витрат вартості
транспортних послуг, наданих ПП "Клива" (п.2.2.2 акту), за
відсутності договорів, товарно-транспортних накладних або інших
документів, які б засвідчували здійснення перевезень у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, яке призвело до
нарахування товариству за II квартал 2004 року податку на прибуток
в сумі 4 257грн. 50 коп. та застосування штрафних (фінансових)
санкції в сумі 425 грн. 75 коп.
Між тим, висновок податкового органу про відсутність у
позивача підстав для віднесення витрат у сумі 17 030,00 грн. до
складу валових витрат спростований наявними в матеріалах справи
копіями договорів поставки шкірсировини, укладених позивачем з
постачальниками, розташованими в містах Львів, Мукачево,
Iвано-Франківськ (т.7, сі 14-117), накладних на поставку
шкірсировини відповідними постачальниками (т.7, а.с.109-113),
оформлених належним чином; виписками КБ "Приватбанк" про рух
коштів на рахунках позивача, в яких містяться відомості про
перерахування коштів на користь ПП "Клива"; рахунками,
виставленими ПП "Клива" позивачу, на оплату вартості транспортних
послуг (т.19, а.с.98-101); платіжними дорученнями товариства на
оплату останніх (т.7, а.с.126-136) та актами прийняття виконаних
робіт -(т.7, а.с.118-125).
За таких обставин, постановлене судом рішення про задоволення
позову в цій частині позовних вимог відповідає правильному
застосуванню п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Перевіркою МДПI також встановлено порушення товариством
п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
внаслідок віднесення до складу валових витрат 44 700,00 грн.
витрат без наявності підтверджуючих документів, що стало підставою
для донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 24 810грн.
та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7 942грн. 50
коп. (п.2.2.3 акту).
Iнформація про те, які саме витрати товариства, з урахуванням
переліку господарських операцій, наведеного у ст.5 зазначеного
Закону, не підтверджені документально, в акті перевірки відсутня.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в зазначеній сумі
були здійснені позивачем витрати на оплату праці та по внесених
(нарахованих) податках і зборах, установлених Законом України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
На підтвердження фактичного понесення вказаних витрат
позивачем надані звіти про нараховані внески, пов'язані з
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку
із тимчасовою втратою працездатності, розрахункові відомості про
нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду соціального
страхування України на випадок безробіття, відомість про
нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів
Фонду соціального страхування, копії розрахункових відомостей по
зарплаті (т.7, а.с. 196-208).
З урахуванням наданих доказів суд дійшов правильного
висновку, що витрати позивача в сумі 44 700,00 грн. на оплату
праці та по внесених (нарахованих) податках і зборах підтверджені
документально, а відтак як такі, що пов'язані з господарською
діяльністю позивача, підлягають віднесенню до складу валових
витрат за відповідний звітний період.
В акті перевірки /розділ 2.3/ також було зазначено, що
товариством в порушення п.8.1 ст.8, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону
України №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зменшено оподатковуваний прибуток
на суму амортизаційних відрахувань без наявності підтверджуючих
документів.
За наслідками встановлення цього порушення товариству
донараховано податок на прибуток за 2002-2003р.р. та I-II квартали
2004р. в сумі 4 255грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції
в сумі 1 115грн.
При цьому які саме документи повинні бути надані товариством
в обгрунтування зменшення оподатковуваного прибутку на суму
амортизаційних відрахувань перевіряючими не зазначено. Сума
відхилення за даними платника та даними перевірки складає 16
000грн. Розбіжності в поясненнях сторін щодо дійсності останньої
із зазначеної обставини відсутні.
Судово-економічною експертизою (висновок №1922 від
28.02.2006р.) встановлено, що виявлене в 1.2.3 акту перевірки
Маловисківської МДПI зменшення оподатковуваного прибутку за період
з 2001 по 2004р. за рахунок завищення амортизаційних відрахувань
на суму 16 000,00 грн. документально не підтверджується за умови,
що перелік основних засобів, який наведено в аналітичній відомості
розрахунку амортизації співпадає з даними бухгалтерського обліку
підприємства.
На цій підставі суд правильно дійшов висновку про задоволення
позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000572310/0 в цій частині.
Судом встановлено, що 19.11.2004р. Маловисківською МДПI
прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582310/0, яким
визначено суму податкового зобов"язання ТОВ "Шкірзавод" з податку
на додану вартість в розмірі 509 933грн. 93 коп., у тому числі 362
010грн 35коп. - основний платіж, 147 923 грн. 58 коп. -
штрафні(фінансові) санкції. Зазначене податкове
повідомлення-рішення було прийнято також на підставі акту
перевірки 10.11.2004р. №68-2310-1710-00307885.
Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.5.1
п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі -Закон 168/97-ВР), яке полягає в тому, що
товариство, не маючи права на податковий кредит у зв'язку з
відсутністю належного документального підтвердження здійснення
першої з подій: не підтверджений ні факт оплати, ні факт придбання
сировини (шкір) від ПВКП "Амалія" ПВКП "Витязь", ПВКП "Альянс" та
СТОВ "Дружба", завищило суми податкового кредиту.
Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься
до складу валових витрат виробництва (обігу) і та основних фондів
чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як зазначено вище, право на віднесення до валових витрат
вартості продукції по операціях з ПВКП "Амалія", ПВКП "Витязь",
ПВКП "Альянс" та СТОВ "Дружба" за квітень, травень 2004р. у
позивача не було, а тому були відсутні підстави для віднесення
відповідних сум податку за вказаний період до податкового кредиту.
Крім того, судом апеляційної інстанції обгрунтовано взята до
уваги та обставина, що податкові накладні, видані ПВКП "Амалія",
ПВКП "Витязь" та ПВКП "Альянс" місять індивідуальні податкові
номери платника податку-продавця, які не існують в дійсності,
підтвердженням чого є їх невідповідність встановленим Положенням
про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим
наказом ДПА України від 01.03.2000р. № 79 ( z0208-00 ) (z0208-00)
правилам
формування індивідуальних податкових номерів.
На цю обставину відповідач посилався як на підтвердження
доводу про відсутність існування вказаних підприємств.
Перевіркою також було встановлено порушення товариством
п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.4.1 ст.4 Закону України №168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(п.2.5.2 акту).
Відповідно до акту перевірки у березні 2004р. товариство не
включило до обсягів продажу в декларацію з податку на додану
вартість реалізацію напівфабрикату "вет-блю" та шкіри "краст",
попередньо отриманих від фірми "Unі Gentre LLC", що призвело до
нарахування податку на додану вартість в сумі 27 209грн. 55 коп.
Згідно з п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4 Закону України
№168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування податком на додану
вартість є операції платників податку з продажу товарів на митній
території України. База оподаткування операцій з продажу товарів
визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за
вільними або регульованими цінами.
Згідно висновку судово-економічної експертизи від
28.02.2006р. реалізація товариством вказаної сировини
документально не підтверджується. Сировина була використана
позивачем у виробничому процесі.
У зв'язку з цим, судом правомірно визнано, що донарахування
товариству податку на додану вартість в зазначеній сумі є
безпідставним.
Як вбачається з п.2.5.3 акту перевірки, товариством порушено
вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку з відсутністю права на віднесення до
складу валових витрат вартості транспортних послуг, отриманих від
ПП "Клива".
За наслідками даного порушення товариству донараховано
податок на додану вартість в сумі -3424грн.99коп. та штрафні
(фінансові) санкції в сумі 1 647грн.84 коп.
Як зазначено вище, висновки податкової інспекції стосовно
відсутності у товариства права на віднесення до складу валових
витрат витрат по операціях з ПП "Клива" спростовані встановленими
у справі обставинами, у зв'язку з чим необгрунтованим є і висновок
про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Встановивши під час перевірки відсутність податкових
накладних, позивачу на підставі п.п.7.4.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7
Закону України №168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донараховано податок на
додану вартість за грудень 2001р. в сумі 27 грн., січень, квітень,
грудень 2002р. в сумах 107, 14, 8 грн. відповідно, за липень - 192
755,00 грн., з яких на 189 487,00 грн. прийняте окреме податкове
повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування, та за
серпень 2004р. в сумі 156 718грн. Сума штрафних санкцій,
накладених за вказане порушення, складає при цьому 49 002 грн. 61
коп. (п.2.5.4 акту).
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Позивачем в судовому процесі надані податкові накладні за
серпень 2004р., загальна сума податку на додану вартість по яких
складає 137 062грн. 62 коп. (т.19, а.с.78-104). За грудень 2001р.,
січень, квітень, грудень 2002р., а також за липень 2004р. на суму
3 268грн. 03 коп., та на залишкову суму ПДВ за серпень 2004р.
податкові накладні на підтвердження податкового кредиту
товариством не надані.
При підрахунку суми ПДВ, включеної позивачем до складу
податкового кредиту за серпень 2004р., на підтвердження якої до
суду надано копії податкових накладних за серпень 2004р., суд
апеляційної інстанції припустився помилки, не врахувавши податкові
накладні за серпень 2004р. на суму 9 387,40 грн., у зв'язку з чим
помилково вважав підтвердженим податковий кредит за серпень 2004
року в сумі 127 676,22 грн., замість підтверджених дослідженими в
судовому процесі податковими накладними 137 062,62 грн.
З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від
19.11.2004р. № 0000582310/0 в частині визначення суми податкового
зобов'язання з ПДВ у розмірі 9 387,40 грн. та відповідної суми
штрафних санкцій у розмірі 2 816,10 грн. підлягає визнанню
недійсним додатково до висновку суду апеляційної інстанції, а
постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.05.2006р у зазначеній частині відповідній зміні.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем
не надані податкові накладні за грудень 2001р., січень, квітень,
грудень 2002р. та за липень 2004 р. на суму 3 268,03 грн.
Встановивши факт непідтвердження позивачем податковими
накладними податкового кредиту за грудень 2001р., січень, квітень,
грудень 2002р. в загальній сумі 156,00 грн. та за липень 2004р. в
сумі 3 268,00 грн., а всього на суму 3 424,00 грн., суд
апеляційної інстанції не врахував цю суму в загальній сумі ПДВ,
яка непідтверджена податковими накладними, та на яку у зв'язку з
цим слід відмовити в задоволенні позову про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення №0000582310/0. При цьому розмір
штрафних санкцій, накладених з розрахунку зазначеної суми
донарахованих податкових зобов'язань, складає 1 712,00 грн.
З врахуванням допущенних судом апеляційної інстанції помилок
в частині відмови в задоволенні позову (на суму 9 387,40 грн.
основного платежу та 2 816,10 грн. штрафних санкцій) та в частині
задоволених позовних вимог (на суму 3 424,00 грн. основного
платежу та 1 712,00 грн. штрафних санкцій) постанова суду
апеляційної інстанції підлягає зміні в частині відмови в позові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
19.11.2004р. № 0000582310/0 в частині суми ПДВ 226 445,31 грн., а
саме: відмова в задоволенні позову в цій частині позовних вимог є
правомірною на суму 219 378,41 грн., в т.ч. 148 872,78 грн. -
основний платіж та 70 505,63 грн. - штрафні санкції.
Перевіркою також було встановлено порушення товариством п.4.2
ст.4 Закону України №168/37-ВР, яке полягає у здійсненні позивачем
продажу виробів з натуральної шкіри пов'язаній особі
українсько-іспанському підприємству "ТОВ"Фенікс-Iнтернешнл" за
цінами нижче звичайних (п.2.5.6 акту).
За наслідками виявлення даного порушення товариству
донараховано податок на додану вартість за липень 2004р. в сумі 18
838грн. 53 коп. та застосовані штрафні санкції в сумі 7 535грн. 40
коп.
Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі продажу товарів пов'язаній з продавцем особі
база оподаткування визначається, виходячи з фактичної ціни
операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Згідно з п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України №334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною
ціною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо
не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає
рівню справедливих ринкових цін.
Підпунктом 1.20.2 зазначеного Закону передбачено, що для
визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується
інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи,
послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами,
послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови
договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної
партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних
для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть
вплинути на ціну.
В обгрунтування ціни продажу виробів з натуральної шкіри
товариством надана копія договору №39, укладеного з ТОВ
"Фенікс-Iнтернешнл" 01.07.2004р. (т.7. а.с.92).
Пунктами 1, 4 договору сторонами узгоджено зобов'язання
позивача по поставці виробів з некондиційної готової шкіри та
зобов'язання ТОВ "Фенікс-Iнтернешнл" по оплаті таких виробів за
ціною 80 грн. 40 коп., у тому числі, податок на додану вартість -
13грн. 40 коп.
Тобто, ціна продажу шкіряних виробів чітко обумовлена
сторонами в даному договорі.
Процедура ж визначення податковою інспекцією звичайної ціни
по даній господарській операції не відповідає вимогам пункту 1.20
ст.1 Закону №334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки за звичайну була
взята ціна продажу шкіряних жіночих курток ДП "Комета" на експорт
фірмі "UNI CENTRELLC", тоді як за змістом підпунктів 1.20.2 та
1.20.6 вказаного пункту звичайна ціна визначається, виходячи з
рівня цін на відповідному ринку.
Враховуючи зазначені фактичні обставини та положення
наведених норм, судом позовні вимоги про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення №000058310/0 в цій частині
задоволені правомірно.
Судом встановлено, що 19.11.2004р. Маловисківської МДПI
прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542310/0, яким
виявлено завищення товариством суми бюджетного відшкодування за
липень місяць 2004р. на суму 189 487грн. та зменшення цієї суми у
картці особового рахунку (т.4. а.с.17).
Завищення суми бюджетного відшкодування виявлено за
наслідками включення до складу податкового кредиту грошових сум
без наявності податкових накладних за липень 2004 року.
Загальна сума податку на додану вартість визначена в наданих
позивачем податкових накладних за липень 2004року дорівнює 23
015грн. 22 коп. (т.19. а.с.78-104, т.7. а.с.224,225).
Отже, суд дійшов правильного висновку, що віднесення до
податкового кредиту за липень 2004р. суми ПДВ у розмірі 166
471грн. 78 коп. (189 487-23 015,22 грн.) здійснено товариством
неправомірно.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано вважав, що податкова
накладна ДП "Комета" АТ "Мега Федугарія СА" №126 від 30.06.2004р.
на суму 215 764грн. 25 коп. не може слугувати підставою для
віднесення податку на додану вартість до складу податкового
кредиту за липень 2004р., оскільки видана в іншому звітному
періоді.
Судом також встановлено, що 19.11.2004р. Маловисківською МДПI
були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000552310/0, яким
ТОВ "Шкірзавод" нарахована пеня за порушення термінів розрахунків
в сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 13 479грн. 59 коп.
та №0000592310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання
товариства за платежем "штрафні санкції за порушення валютного
законодавства" в розмірі 340 грн.
Нарахування пені та застосування штрафу податковий орган
обгрунтував тим, що в порушення вимог ст. 1 Закону України "'Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не надійшла валютна виручка за експортну продукцію по контрактах
№2.23.12.04 від 23.12.2003р., №3.27.02/.04 від 27.02.2004р.,
№4.01.03/04 від 01.04.2004р., №6.19.03 /04 від 19.03.2004р.,
№8.01.04/04 від 01.04.2004р., №13.14.05/04 від 14.05.2004р.
№14.17.05/04 від 17.05.2004р. з фірмою "Unі Centre LLC",
№9.12.04/04 від 12.04.2004р. з ТОВ "Фенікс Iнтернешнл" та
№10.15.04/04 від 15.04.2004р. з фірмою Соnсеrіа "Саdоге", та також
не задекларовані і деклараціях про валютні цінності, що
знаходяться за межами України, валютні кошти в сумі 4 032,75
доларів США, в тому числі, по контрактам №2.23.12.04 - 1 128,41
дол. США, №3.27.02/04 - 500 дол. США, №4.01.03/04 - 1 854,34 дол.
США, №6.19.03/04 - 550 дол. США., як непоступивша виручка від
експортних операцій станом на 01.07.2004р.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у
іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в
уповноваженим банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених
в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного
оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації)
продукції, що експортується.
Статтею 4 названого Закону встановлено, що порушення
резидентами термінів, передбачених ст.1 Закону, тягне за собою
стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка
від суми неодержаної виручки.
Між тим, в розділі 3.1 акту перевірки в частині проведення
товариством розрахунків по перелічених вище експортних контрактах
посадовими особами податкової інспекції встановлені обставини щодо
наявності додаткових угод до цих контрактів.
Даними угодами сторони доповнили розділ 5 контрактів "'Умови
платежу" та визначили як платників за отриману експортну продукцію
фірми "РОRТЕХ INTERPRISES" та "Antonіo Margіneda Romeu".
Згідно з ч.4 ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені
законами України.
Чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни
сторони за зобов'язаннями в зовнішньоекономічному договорі, не
містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за
такими договорами.
З урахуванням викладеного, а також документів, наданих
товариством, а саме: листів позивача КБ "Приватбанк" щодо
зарахування отриманих позивачем валютних коштів від фірми "Portex
Interprіses" та фірми "AntonіoMargіnedaRomeu" в оплату перелічених
вище контрактів; листа КБ '"Приватбанк" від 03.03.2005р. про
здійснення такого зарахування, платіжних доручень стосовно
надходження валютних коштів, виписки КБ "'Приватбанк" про рух
коштів на рахунках товариства, вантажно-митних декларацій (т.7,
а.с. 137-159, т.19, а.с.12-30), суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про відсутність з боку позивача порушення
вимог ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Суд дійшов правильного висновку, що при умові своєчасного
надходження валютної виручки та в повному її обсязі, відсутні
також і підстави відображення у деклараціях про валютні цінності
даних по неоплачених експортованих товарах та застосування у
зв'язку з цим штрафних санкцій.
Крім того, вказаними спірними податковими
повідомленнями-рішеннями до товариства застосовані штрафні санкції
на підставі ст.1 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, ст. 16 Декрету
Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.93р. "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
та ст.2
Указу Президента України від 27.06.99 №734/99 "Про врегулювання
порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті
від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення
валютного законодавства" ( 734/99 ) (734/99)
, що суперечить преамбулі,
пунктам 2, 1.5 -т.1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст.13, 14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, оскільки податкове
повідомлення-рішення, в якому штрафні санкції визначені як
податкове зобов'язання, може бути прийняте тільки при порушенні
податкового законодавства.
Доводи товариства про порушення податковою інспекцією порядку
проведення перевірки правомірно визнані необгрунтованими, тому що
останні не можуть розглядатися як достатні підстави для визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень, оскільки не призвели до
неправомірності висновків по суті порушень.
Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 22.05.2006р. підлягає зміні в
частині суми, на яку відмовлено в позові про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 19.11.2004р. № 0000582310/0.
В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.05.2006р. слід залишити без змін як
обгрунтовану та законну.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 225, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Маловисківської міжрайонної державної
податкової інспекції в Кіровоградській області залишити без
задоволення, касаційну скаргу ТОВ "Шкірзавод" задовольнити
частково.
Змінити постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.05.2006р. в частині відмови в позові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
19.11.2004р. № 0000582310/0 в частині суми ПДВ 226 445,31 грн.,
відмовити в задоволенні позову в цій частині позовних вимог на
суму 219 378,41 грн., в т.ч. 148 872,78 грн. - основний платіж та
70 505,63 грн. - штрафні санкції.В іншій частині постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
22.05.2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Голубєва Г.К.
Костенко М.I.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.