ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Ліпського Д.В.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко I.М.
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на постанову Лисичанського міського суду Луганської
області від 23.11.2005 року та постанову апеляційного суду
Луганської області від 20.02.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1
до голови Лисичанської міської ради Бондаренка Валерія
Володимировича, Лисичанської міської ради про поновлення на
роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного
прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови Лисичанської
міської ради Бондаренка Валерія Володимировича, Лисичанської
міської ради про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного
заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної
шкоди.
Постановою Лисичанського міського суду Луганської області
23.11.2005 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Луганської області від
20.02.2006 року постанова суду першої інстанції залишена без змін.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1
звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені
у справі рішення, посилаючись на порушення судовими інстанціями
норм процесуального права та неправильне застосування судами норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
рішенням Лисичанського міського суду від 28.07.2005 року позовні
вимоги ОСОБА_1 були задоволені, він був поновлений на посаді
начальника Фонду комунального майна Лисичанської міської ради з
04.03.2004 року. Рішення в цій частині допущено до негайного
виконання. На підставі цього рішення, розпорядженням голови
Лисичанської міської ради від 05.08.2005 року скасовано
розпорядження міського голови від 01.03.2004 року НОМЕР_1 про
звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді начальника Фонду
комунального майна Лисичанської міської ради з 04.03.2004 року.
Виконавчий лист про поновлення на роботі позивач отримав
05.05.2005 року, однак до 12.08.2005 року на роботу не з'явився, а
03.08.2005 року був складений акт про те, що до виконання
обов'язків ОСОБА_1 не приступив.
У письмовому поясненні з приводу невиходу на роботу ОСОБА_1
пояснив, що він не виходив на роботу, оскільки не одержував
повідомлення про виконання рішення суду про його поновлення на
роботі.
Розпорядженням голови Лисичанської міської ради від
31.08.2005 року ОСОБА_1 звільнений з посади начальника Фонду
комунального майна Лисичанської міської ради на підставі пункту
четвертого статті 40, статті 43№ Кодексу законів про працю України
( 322-08 ) (322-08)
за прогули з 08.08.2005 року по 12.08.2005 року.
Відповідно до вимог частини першої статті 149 Кодексу Законів
про працю України ( 322-08 ) (322-08)
ОСОБА_1 пояснив, що він не виходив на
роботу, оскільки не одержував повідомлення про виконання рішення
суду про його поновлення на роботі.
Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення
на роботі, обгрунтовано дійшли висновку про те, що порушень закону
при звільненні позивача не допущено, оскільки він не з'явився на
роботу, незважаючи на його поновлення рішенням суду від 28.07.2005
року. Відповідач виконав це рішення суду, що підтверджено
розпорядженням голови Лисичанської міської ради від 05.08.2005
року, яким скасовано розпорядження міського голови від 01.03.2004
року НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на посаді
начальника Фонду комунального майна Лисичанської міської ради з
04.03.2004 року.
Відповідно до вимог статі 235 Кодексу Законів про працю
України ( 322-08 ) (322-08)
, рішення суду про поновлення на роботі
незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника,
підлягає негайному виконанню. Ці вимоги закону відповідач виконав,
про що було відомо позивачу, який безпосередньо брав участь при
розгляді справи та був присутнім при оголошенні рішення суду.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне
застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального
права, що призвели до неправильного вирішення спору.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального та процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від
23.11.2005 року та постанову апеляційного суду Луганської області
від 20.02.2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови
Лисичанської міської ради Бондаренка Валерія Володимировича,
Лисичанської міської ради про поновлення на роботі, стягнення
середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та
відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
Д.В. Ліпський
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін