ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Бившевої Л.I., Голубєвої Г.К., Костенка М.I.,
Федорова М.О.
при секретарі: розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Комунального підприємства "Криворізький
міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 24.11.2005 р.
у справі № 38/70 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Комунального підприємства "Криворізький міський
театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка"
до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Кривому Розі
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
02.06.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 24.11.2005 р., в позові
комунального підприємства "Криворізький міський театр драми і
музичної комедії ім. Т.Г.Шевченка" до Південної МДПI у м. Кривому
Розі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від
01.04.2004 р. № 0000442600/0 про визначення позивачу податкового
зобов'язання з податку на прибуток у сумі 145 408,30 грн., в тому
числі: основний платіж - 100 450,00 грн. та штрафні санкції - 44
958,30 грн., від 01.04.2004 р. № 0000412600/0 про визначення
позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 153 958,97 грн., в
тому числі: основний платіж - 99 904,37 грн. та штрафні санкції -
54 054,60 грн., в частині основного платежу в сумі 74 274,13 грн.
та штрафних санкцій у сумі 54 054,60 грн. відмовлено.
Судові рішення вмотивовані висновком про заниження позивачем
в деклараціях з податку на прибуток підприємства за I квартал 2001
року - III квартал 2003 року валового доходу на загальну суму 303
490,00 грн. всупереч вимогам підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; завищення в цих же податкових звітних періодах
валових витрат на загальну суму 97 670,00 грн. та амортизаційних
відрахувань на загальну суму 260 530,00 грн. внаслідок порушення
підпунктів 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.10 пункту 5.4
ст.5 зазначеного Закону; заниження податкових зобов'язань з ПДВ за
січень 2001 року - вересень 2003 року на загальну суму 67 123,95
грн. та завищення податкового кредиту на загальну суму 41 890,09
грн. внаслідок порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів
7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у
справі судові рішення та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить
залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, зокрема, виходив з
того, що позивач безпідставно в порушення підпункту 4.1.1 пункту
4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не включив до валових доходів в I кварталі 2001
року - III кварталі 2003 року виручку від квитків, списаних та
знищених без проведення ревізії фінансово-господарської
діяльності, в загальній сумі 236 009,00 грн.
Висновок суду про порушення позивачем зазначеної правової
норми внаслідок не включення до валових доходів вказаної виручки
обгрунтований посиланням на те, що списання та знищення
нереалізованих квитків на спектаклі в постановці театру були
здійснені без дотримання вимог Iнструкції з ведення квиткового
господарства в театрально-видовищних підприємствах, затвердженої
наказом Міністерства культури України від 07.07.1999 р. № 2, а
саме: зведений звіт в театрі про продаж квитків не складався, а
надані позивачем під час перевірки бухгалтерські звіти, звіти
білетного столу та акти знищення квитків не відповідають
положенням вказаної Iнструкції.
Матеріали справи свідчать, що фактично до складу валових
доходів позивача за результатами перевірки була включена
номінальна вартість квитків, які не були реалізовані та були
знищені комісією, до складу якої входили працівники театру і
відділу культури місцевого органу виконавчої влади.
Згідно пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход - загальна сума
доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого /
нарахованого / протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній / морській / економічній зоні,
так і за їх межами.
Відповідно до підпункту 4.1.1 цього пункту валовий доход
включає загальні доходи від продажу товарів / робіт, послуг /, у
тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають
статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів
/ крім операцій з їх первинного випуску / розміщення / та операцій
з їх кінцевого погашення / ліквідації /.
За змістом наведених правових норм валовий доход розуміється
як реально отриманий або як нарахований та такий, отримання якого
презумується у зв'язку із здійсненням діяльності платника податку.
В разі, коли отримання такого доходу не очікується, підстави для
формування валового доходу в податковій звітності відсутні.
А відтак за встановленого факту, що квитки на спектаклі в
постановці театру не були реалізовані, що в свою чергу означає
ненадання театром театрально-видовищних послуг на вартість
нереалізованих квитків, збільшення валового доходу на номінальну
вартість таких квитків не може бути визнане таким, що відповідає
пункту 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З огляду на викладене, істотне значення у справі має саме
факт знищення нереалізованих квитків та їх номінальна вартість, а
не порядок знищення таких квитків. Порушення службовими особами
позивача при цьому вимог вказаної Iнструкції може бути підставою
для притягнення їх до відповідної відповідальності, встановленої
чинним законодавством, а не для включення до валового доходу
номінальної вартості знищених квитків.
З врахуванням цього з висновком судів попередніх інстанцій
про заниження позивачем валового доходу на вартість виручки
списаних та знищених квитків погодитися не можна, оскільки така
виручка позивачем не отримана і отримання її не очікується.
Як вбачається з наявної у справі копії акту перевірки про
результати позапланової документальної перевірки КП "Криворізький
міський театр драми і комедії ім. Т.Г.Шевченка" від
30.03.2004р.,завищення позивачем валових витрат контролюючий орган
пов'язував, зокрема, із включенням позивачем до валових витрат 53
050,00 грн. на оплату праці особам, які прийняті на роботу по
трудових угодах, на виплату премій без узгодження з профспілковим
органом та керівникам театру, а також 8 213,89 грн., виплачених як
заробітна плата працівникам бюджетної установи за рахунок коштів,
отриманих від господарської діяльності театру / т.1, а.с.121-122
/.
Обставини щодо включення позивачем зазначених сум до валових
витрат судами першої та апеляційної інстанцій, однак, встановлені
не були, юридична оцінка викладеному висновку контролюючого органу
не дана, що є порушенням судами попередніх інстанцій ст.43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.80 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
відповідно.
Визнаючи неправомірним включення позивачем до податкового
кредиту ПДВ в загальній сумі 40 243,66 грн., суд апеляційної
інстанції виходив з того, що податкові накладні, на підставі яких
зазначена сума податку була включена позивачем до податкового
кредиту, не відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як свідчить зазначений акт перевірки, серед недоліків таких
податкових накладних виявлено відсутність порядкового номера,
повної назви, адреси місцезнаходження, індивідуального податкового
номера та номера свідоцтва платника ПДВ покупця, тобто позивача.
Відсутність вказаних реквізитів у податкових накладних не
впливає на їх значення як розрахункового і звітного документа при
наявності операцій з поставки, на підтвердження яких вони були
видані позивачу продавцями. З врахуванням цього, суду відповідно
до ст.11 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
належало запропонувати позивачу
надати докази здійснення вказаних операцій та сприяти йому в
отриманні таких доказів у разі необхідності. Посилання позивача на
те, що контролюючий орган був зобов'язаний провести зустрічні
перевірки його контрагентів - продавців для перевірки його доводів
щодо здійснення операцій з продажу за такими податковими
накладними, не відповідає положенням Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та принципам
диспозитивності і змагальності в судовому процесі по розгляду
адміністративної справи, закріпленим ст.11 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
В порушення ст.3, пункту 6 "Прикінцевих та перехідних
положень" зазначеного Кодексу суд апеляційної інстанції здійснив
апеляційний перегляд справи не за правилами цього Кодексу, а за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Викладені порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, як такі, що призвели до
прийняття незаконних судових рішень у справі, відповідно до ст.227
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування останніх з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені
процесуальним законом заходи для всебічного, повного й
об'єктивного встановлення обставин справи, і в залежності від
встановленого та у відповідності із чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Криворізький
міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка"
задовольнити, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.11.2005 р., рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 02.06.2005 р., а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Бившева Л.I.
Голубєва Г.К.
Костенко М.I.
Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.