Про зобов'язання вчинити певні дії - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області (далі - управління МВС) про зобов'язання вчинити певні дії,

У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною відмови управління МВС видати довідку про право позивача на передбачені частиною шостою статті 22 Закону України від 20 грудня 1992 року № 565-ХІІ "Про міліцію" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 565-ХІІ (565-12) ) пільги по оплаті житла і всіх видів комунальних послуг та зобов'язання видати таку довідку.

ОСОБА_1 вважає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ, йому призначено пенсію за вислугу років, а тому за наявності таких умов він має право на зазначені пільги.

З матеріалів справи вбачається, що з 1993 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з якої наказом управління МВС від 26 жовтня 2010 року № 45 о/с звільнений за власним бажанням у запас на підставі підпункту "ж" пункту 63 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (114-91-п) (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Положення). З 2 листопада 2010 року йому призначено пенсію за вислугу років.

18 березня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до управління МВС із заявою про видачу йому довідки про право на 50-процентну знижку по оплаті жилої площі та комунальних послуг відповідно до частини шостої статті 22 Закону № 565-ХІІ, у задоволенні якої відмовлено з посиланням на підставу звільнення.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 31 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовив. Суд зазначив, що ОСОБА_1 звільнений у запас за власним бажанням, тому права на пільги, встановлені частиною шостою статті 22 Закону № 565-ХІІ, не набув.

За наслідками перегляду судового рішення Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 15 листопада 2011 року скасував постанову окружного адміністративного суду та задовольнив позов. Своє рішення обґрунтував тим, що при визначенні поняття "звільнення за вислугою років" слід застосовувати положення Закону № 565-ХІІ (565-12) та Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (2262-12) "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII (2262-12) ), які мають вищу юридичну силу в порівнянні з приписами Положення.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 березня 2014 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, управління МВС звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом частини шостої статті 22 Закону № 565-ХІІ та Положення (114-91-п) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви надало копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2012 року (справа № К/31586/10), 15 травня 2013 року (справа № К/16701/09), у яких інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2014 року адміністративну справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У справі, що розглядається, встановлено, що предметом спору є право на надання працівникам міліції, звільненим зі служби, 50-відсоткової знижки в оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Правове становище, умови, підстави та порядок реалізації права на зазначені пільги регулюються частиною шостою статті 22 Закону України № 565-ХІІ. Ця норма закону передбачає право на пільги для працівників міліції, які певним чином мають компенсувати їм ті ризики, небезпеки, труднощі, що супроводжують їх під час проходження служби в органах внутрішніх справ, професійні, фізичні, вольові та інші зусилля, витрачені ними за час цієї служби.

Право на ці пільги мають працівники міліції, які проходять дійсну службу в органах міліції, а також ті з них, які з об'єктивних причин не можуть на ній перебувати і через це були звільнені зі служби. У статті 22 Закону № 565-ХІІ у поєднанні зі статтею 18 цього ж Закону зазначається, що право на пільги зберігається за звільненими зі служби працівниками міліції, якщо підставами звільнення є виключно: вік, хвороба чи вислуга років. Збереження цих пільг за працівниками міліції, звільненими зі служби з інших підстав, передбачених пунктом 63 Положення (114-91-п) , зазначений Закон (565-12) не гарантує. Водночас цей Закон (565-12) не обмежує їх право на отримання пенсії за вислугу років.

Із обставин справи, як установили суди, випливає, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту "ж" пункту 63 Положення (114-91-п) - за власним бажанням, тобто не з підстав, передбачених частиною шостою статті 22 Закону № 565-ХІІ.

У контексті обставин справи, в якій оспорюється рішення касаційного суду і які подібні до аналогічних обставин інших адміністративних справ, зокрема й наданих для порівняння, а також того, як слід розуміти та трактувати приписи частини шостої статті 22 Закону № 565-ХІІ - за ким із звільнених зі служби працівників міліції зберігається право на пільги, передбачені цією нормою, та за яких умов, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах раніше сформулювала правову позицію, яка відображена у постановах від 26 червня 2012 року (справа № 21-170а12), 23 квітня 2013 року (№ 21-96а13), 13 травня 2014 року (справа № 21-66а14).

Суть цієї позиції полягає в тому, що незалежно від наявності умов для призначення пенсії за вислугу років, перелік яких міститься у Законі № 2262-XII (2262-12) , право на збереження установлених Законом № 565-ХІІ (565-12) пільг має лише працівник міліції, звільнений зі служби з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Закону, тобто за віком, хворобою або вислугою років.

Оскільки правові висновки ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2014 року не ґрунтуються на правильному застосуванні норми матеріального права, яка регулює спірні правовідносини, та суперечать правовій позиції Верховного Суду України, вони не можуть залишатися в силі. Тому рішення касаційного суду належить визнати незаконним, скасувати і направити справу на новий касаційний розгляд.

З огляду на наведене, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Заяву Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.