ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого: судді Фадєєвої Н.М.
суддів: Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Костенка
М.I.
при секретарі: Коротких В.В.
з участю представника позивача: Пасічник К.М.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за
касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю
"Система - Консалтинг" на постанову господарського суду м. Києва
від 21 грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 24 березня 2006 року, у справі за позовом
ТОВ "Система-Консалтинг" до Державного департаменту
інтелектуальної власності про відновлення порушених прав власника
патенту, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Система-Консалтинг" звернулось до суду з позовом до
державного підприємства "Український інститут промислової
власності" Державного департаменту інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України про поновлення порушеного
права на патент №5837 шляхом зобовязання відповідача опублікувати
в офіційному бюлетені "Промислова власність" інформації про
поновлення дії патенту №5837 та внесення відповідного запису в
Реєстр патентів України на промислові зразки, посилаючись на те,
що позивачем вчасно було здійснено оплату збору для продовження
дії патенту на промисловий зразок №5837, однак відповідачем
15.10.2004 року в бюлетені "Промислова власність" №10 опублікована
інформація про припинення дії патенту позивача на промисловий
зразок із-за несплати збору. Дія патенту а також права власності
на патент припинено з 01.10.2003 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2005 року
проведено заміну неналежного відповідача на Державний департамент
інтелектуальної власності.
Постановою господарського суду м. Києва від 21.12.2005 року,
яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 24.03.2006 року, в позові ТОВ
"Система-Консалтинг" відмовлено повністю.
У касаційній скарзі ТОВ "Система-Консалтинг" просить
скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що прийняті з
порушеннм норм матеріального та процесуального права, та ухвалити
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Згідно ст. 24 Закону України "Про охорону прав на промислові
зразки" ( 3688-12 ) (3688-12)
дія патенту на промисловий зразок припиняється
у разі несплати у встановлений строк річного збору за підтримання
його чинності; річний збір сплачується за кожний рік дії патенту,
рахуючи від дати подання заявки. Документ про сплату збору за
кожний наступний рік має надійти до Установи до кінця поточного
року, за умови сплати збору протягом двох останніх його місяців;
річний збір за підтримання чинності патенту може бути сплачено, а
документ про його сплату - надійти до Установи протягом шести
місяців після встановленого строку, в цьому разі розмір річного
збору збільшується на 50 відсотків; дія патенту припиняється з
першого дня року, за який збір не сплачено.
Згідно Положення про Державний реєстр патентів України на
промислові зразки, затвердженого Наказом Міністерства освіти і
науки України від 12.04.2001 року №290 ( z0378-01 ) (z0378-01)
, відомості
про видачу патентів, зміни щодо правового статусу патентів, про
видачу дубліката патенту, зміни внаслідок виправлення помилок та
інші відомості, що занесені до реєстру, Держдепартамент публікує в
офіційному бюлетені "Промислова власність"; дані про публікацію
зазначених відомостей заносяться до реєстру.
Отже опублікування в офіційному бюлетені "Промислова
власність" даних про припинення дії патенту №5837 з 01.10.2003
року свідчить про внесення до Державного реєстру патентів України
аналогічних відомостей.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем
відповідні документи щодо сплати збору за патент за 2003 та 2004
роки не направлялися відповідачу або ДП "Український інститут
промислової власності".
Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем
проводилася оплата збору за патент за 2003 рік та за 2004 роки.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що
ненадання позивачем установі підтверджуючих сплату збору за патент
документів при фактичному внесенні платежу хоча і є порушенням
зобов'язань власника патенту, але не визначено в Законі України
"Про охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ) (3688-12)
як підстава
для припинення дії патенту, тому повідомлення, опубліковане в
офіційному бюлетені "Промислова власність" №10 (книга 2) від
15.10.2004 року про припинення дії патенту №5837 з 01.10.2003
року, здійснене незаконно.
Разом з тим судами попередніх інстанцій встановлено, що
наступний платіж за підтримання чинності патенту №5837 від
01.10.2001 року позивачем внесено 05 жовтня 2004 року, про що
позивачем надано платіжне доручення №372 та банківську виписку.
Зазначеній обставині судами була дана правова оцінка, що
платіж за патент, здійснений позивачем 05.10.2004 року, не можна
вважати таким, що спрямований на підтримання чинності патенту
№5837 від 01.10.2002 року.
Отже, судами попередніх інстанцій зроблено передчасні
висновки про незаконність повідомлення, опублікованого в
офіційному бюлетені "Промислова власність" №10 (книга 2) від
15.10.2004 року про припинення дії патенту №5837 з 01.10.2003
року, оскільки судами не встановлено, коли саме позивачем було
сплачено річний збір за патент за 2003 рік.
Судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що
мають суттєве значення для правильного вирішення справи, що є
порушенням норм процесуального права, та призвело чи могло
призвести до ухвалення незаконних судових рішень.
В силу ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
неповнота в
дослідженні обставин у справі судом касаційної інстанції
виправлена бути не може.
Згідно ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та апеляційної інстанції і направлення справи на новий
судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального
права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції; висновки і мотиви, з яких
скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної
інстанції при розгляді справи.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ТОВ "Система - Консалтинг" задовольнити
частково.
Постанову господарського суду м. Києва від 21 грудня 2005
року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 24
березня 2006 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд
до господарського суду м. Києва.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді