Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Степашка О.I., Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р.

у справі № 17/78 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СТ-2"

до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2005р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005р., позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Новомосковської ОДПI від 19.07.2004р. № 0000112307/0 про визначення ТОВ "Компанія "СТ-2" суми податкового зобов'язання у загальній сумі 8 694,60 грн. за платежем з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 7 266,60 грн. та із штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у сумі 1 428,00 грн. задоволено.

Судові рішення вмотивовані встановленим фактом відсутності у позивача станом на 01.04.2004р. дебіторської заборгованості нерезидента фірми "Leeton Trade" /США/ у сумі 9 669 дол. США /51 551,37 грн./за експортним контрактом купівлі-продажу від 02.09.2003р. № U-0309, а відтак і валютних цінностей у зазначеній сумі, що знаходяться за межами України, з огляду на припинення зобов'язань між позивачем та вказаним нерезидентом за цим контрактом шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги фірми "Leeton Trade" до ТОВ "Компанія "СТ-2" за імпортними контрактами поставки від 05.05.2003р. № 56 та від 26.06.2003р. № 63 на суму 9 669 дол. США. При цьому суди виходили з того, що здійснення сторонами за експортним контрактом від 02.09.2003р. № U-0309 взаємозаліку відповідає положенням частини 3 статті 203 Господарського кодексу України (436-15) , статті 601 Цивільного кодексу України (435-15) , частини 1 статті 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) .

В касаційній скарзі Новомосковська ОДПI просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на онеправильне застосування судами статей 1,4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) .

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "СТ-2" просить залишити скаргу без задоволення з огляду на її необгрунтованість.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішеннях судів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Новомосковською ОДПI була здійснена перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства ТОВ "Компанія "СТ-2" за період з 05.05.2003р. по 19.07.2004р., про що складений акт від 19.07.2004р.№41/237/23-708/21862881, на підставі якого згідно зі статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) прийняте спірне податкове повідомлення -рішення.

Фактичною підставою нарахування пені та застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем термінів розрахунків за експортною операцією при виконанні контракту купівлі-продажу від 02.09.2003р. № U-0309, укладеного з фірмою "Leeton Trade" /США/ та недекларування товариством валютних цінностей, а саме: грошових коштів у дол. США, які податковий орган відображає в акті перевірки як такі, за якими існує заборгованість нерезидента перед ТОВ "Компанія "СТ-2".

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту з урахуванням додаткових до нього угод № 1 від 15.11.2003р. та № 2 від 10.01.2004р. здійснена поставка фірмі "Leeton Trade" кам'яного вугілля на загальну суму 25 230 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи вантажними митними деклараціями від 03.11.2003р. № 001453 на суму 3 648 дол. США, від 26.12.2003р. № 001735 на суму 6 021 дол. США, від 26.04.2004р. № 000436 на суму 15 561 дол. США та рахунками-фактурами від 03.11.2003р. № 01, від 26.12.2003р. № 26/12, від 26.04.2004р. № 26/04 на такі ж самі суми відповідно.

Згідно пункту 5.1 цього контракту оплата за поставлений товар повинна надійти в розмірі вартості партії згідно рахунку-фактури з відстрочкою платежу на 90 днів, тобто не пізніше 01 лютого 2004 року на суму 3 648 дол. США, що еквівалентно 19 450,41 грн., не пізніше 25 березня 2004 року на суму 6 021 дол. США /32 100,96 грн./, не пізніше 25 липня 2004 року на суму 15 561 дол. США /82 921,46 грн./ .

З урахуванням наявної у позивача станом на 09.01.2004р. кредиторської заборгованості перед фірмою "Leeton Trade" за імпортними контрактами поставки від 05.05.2003р. № 56 на суму 29 619,63 дол. США та від 26.06.2003р. № 63 на суму 950 дол. США між позивачем та фірмою "Leeton Trade" на зазначену дату була укладена угода про проведення взаємозаліку № 1 на суму 9 669,00 дол. США, що відповідає сумі заборгованості за рахунками-фактурами від 03.11.2003р. № 01 на суму 3 648 дол. США та від 26.12.2003р. № 26/12 на суму 6 021 дол. США за експортним контрактом від купівлі-продажу від 02.09.2003р. № U-0309.

На підставі угоди від 09.01.2004р. № 1 Дніпропетровським центральним відділенням "Промінвестбанк" знято експортну операцію за контрактом від 02.09.2003р. № U-0309 з валютного контролю, про що було повідомлено відповідача /а.с. 58/.

Щодо розрахунку за товар на суму 15 561 дол. США з граничним терміном надходження валютної виручки 25 липня 2004 року оплата надійшла своєчасно /а.с. 16/.

Господарські суди прийшли до правильного висновку, що податкова інспекція помилково вважала, що стаття 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) передбачає обов'язкове надходження валютної виручки на територію України та лише у грошовій формі, виходячи з наступного.

Виходячи з норм статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) до правовідношення, яке виникло між позивачем і нерезидентом на підставі контракту від 02.09.2003р. № U-0309, застосовується право країни, яка є продавцем у договорі купівлі-продажу.

Статтею 601 Цивільного кодексу України (435-15) , чинного на момент виконання зазначеного контракту, передбачено припинення цивільно-правового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Приписами ст. 602 цього Кодексу встановлені випадки, у яких не допускається зазначений залік.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , а також нормами спеціального законодавства, яке регулює відносини у сфері зовнішньоекономічної діяльності, недопустимість припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги не передбачена.

Таким чином, залік, здійснений сторонами за експортним контрактом від 02.09.2003р. № U-0309, відповідає вимогам законодавства України.

З врахуванням зазначеного, суди обгрунтовано виходили з того, що залік від 09.01.2004р. між ТОВ "Компанія "СТ-2" і фірмою "Leeton Trade" є юридичним фактом, наслідком якого є припинення зобов'язання нерезидента перед позивачем за експортним контрактом від 02.09.2003р. № U-0309 на суму 9 669 дол. США.

Як було зазначено вище, до позивача також застосовано штрафні санкції, накладені на підставі статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) , за порушення статті 9 цього ж Декрету /а.с. 17/.

Статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) передбачено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

При цьому стаття 9 зазначеного Декрету встановлює, що валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Постановою Національного Банку України від 8.02.2000р. №49 (z0209-00) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 року за №209/4430, затверджене Положення про валютний контроль.

Пунктом 2.7 цього Положення передбачено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожний день порушення;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Новомосковська ОДПI, визнавши за позивачем наявність дебіторської заборгованості у розмірі 9 669 дол. США, а відтак недекларування позивачем зазначеної суми в декларації про валютні цінності, доходи та майно за відповідний квартал, що є відповідно до абзацу другого пункту 2.7 Положення про валютний контроль порушенням порядку декларування валютних цінностей, застосувала до позивача штрафні санкції у розмірі, встановленому пунктом 2.7 зазначеного Положення за порушення строків декларування /а.с. 18/.

Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність дебіторської заборгованості у позивача та порушення останнім термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності одночасно означає, що відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій у зв'язку з порушенням суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку декларування валютних цінностей.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про порушення господарськими судами норм матеріального права при вирішенні спору у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .