ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007
№ К-7041/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Голубєвої Г.К., Рибчинка А.О., Федорова М.О., Костенка М.,
при секретарі Міненко О.М.
за участю представників: від позивача Виноградова О.А.,
Піменова С.В.,
від відповідача Колодюк Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції у
Рівненській області на рішення Господарського суду Рівненської
області від 02.06.2005 та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 05.09.2005 по справі № 3/140
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Моквинська паперова фабрика"
до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції
у Рівненській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
частково
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкових
повідомлень-рішень від 27.10.2004 № 0000152640/0 та від 21.04.2005
№ 0000152640/3, в частині нарахування штрафних (фінансових)
санкцій в сумі 20 372 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
02.06.2005 по справі № 3/140, залишеним без змін ухвалою
Львівського апеляційного господарського суду від 05.09.2005, позов
задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від
27.10.2004 № 0000152640/0 та від 21.04.2005 № 0000152640/3, в
частині застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій з
податку на прибуток в сумі 20 372 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач
(ДПI) подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду
України, вказавши, що судами попередніх інстанцій порушено норми
матеріального права, оскільки суди неправомірно винесли рішення
всупереч приписам Закону України від 21.12.2000 №2181 "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, за яким
відповідальність платників податку за порушення строків сплати
податків і статті 17 цього Закону, у якому зазначено, що у разі
коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,
такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у встановлених
цим підпунктом розмірах. Отже, на думку Скаржника, вказані штрафні
санкції застосовані не за порушення строків сплати податків,
зборів (обов'язкових платежів), а за порушення правил
оподаткування. Тому враховуючи зазначене, Скаржник вважає свої дії
правомірними, і відповідно на цій підставі просить скасувати
судові рішення та в позові відмовити.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Моквинська паперова
фабрика" зазначено, що рішення попередніх інстанцій законні і
скасуванню не підлягають .
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій, вислухавши пояснення представників сторін,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Судами встановлено, що ухвалою господарського суду
Рівненської області від 01 липня 2002 року порушено провадження у
справі про банкрутство ТОВ "Моквинська паперова фабрика" та
відповідно до норм Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Задовольняючи вимоги про визнання частково недійсним
податкових повідомлень-рішень, судові інстанції прийшли до
висновку, що штрафні(фінансові) санкції в сумі 20372 грн. виникли
у позивача в період за 4 квартал 2002 року та 2 і 4 квартали 2003
року, а тому на них поширювалася дія мораторію і нарахування
штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання даних
зобов'язань податковою інспекцією було здійснено неправомірно.
В силу ст. 1 Закону України від 14.05.1992 № 2343 (зі
змінами) "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
- мораторій на задоволення вимог
кредиторів це - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію,
і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про
введення мораторію.
Відповідно до ст. 12 цього Закону протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Вище наведене свідчить про те, що дія мораторію поширюється
лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно
зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових
процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих
зобов'язаннях згідно загальних правил, нараховуються неустойка
(штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи
неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи те, що податкові зобов'язання, тобто нарахування
штрафних санкцій у позивача відбулось після порушення провадження
у справі про банкрутство, дія мораторію на їх виникнення не
розповсюджувалась.
Даний висновок кореспондується зі змістом ч.1 ст.23 Закону
України"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом",згідно ( 2343-12 ) (2343-12)
якої нарахування неустойки
(штрафу, пені),процентів та інших економічних санкцій по всіх
видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких
настав після порушення справи про банкрутство та введення
мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом
постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги
неправильно застосували правила ст.12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зважаючи на те, що судовими інстанціями обставини справи
встановлені повно й правильно, однак неправильно застосовані норми
матеріального права оскаржені судові рішення підлягають скасуванню
з ухваленням ухвали про відмову в задоволенні позову.
Крім того, під час слухання касаційної скарги, судом
встановлено, що відбулась реорганізація Костопільської міжрайонної
державної податкової інспекції на Державну податкову інспекцію у
Березнівському районі Рівненської області.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.160,221,223,230
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної
податкової інспекції у Рівненській області (Державної податкової
інспекції у Березнівському районі Рівненської області)
задовольнити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від
02.06.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду
від 05.09.2005 по справі № 3/140 щодо визнання недійсним з моменту
прийняття податкових повідомлень-рішень №0000152640/0
від27.10.2004 та №0000152640/3 від21.04.2005 Костопільської МДПI
Рівненської області штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі
20372 грн. - скасувати і в позові відмовити.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К.Голубєва
А.О.Рибченко
М.О.Федоров
М.I.Костенко