ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007
№ К-14056/06
№ К-15168/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Федорова М.О., Рибченко А.О., Голубєвої
Г.К.
при секретарі: Міненко О.М.
представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і
місце розгляду скарги повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
ДП "Ніколь" та Ленінської МДПI у м. Луганську на рішення
Господарського суду Луганської області від 17.10.2005 та ухвалу
Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2006 по
справі № 10/200 Н
за позовом Дочірнього підприємства "Ніколь"
до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у
м. Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 11.03.2005 № 0003242310/0, яким визначено
податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 307 730,40
грн., з них: основний платіж - 102 576,80 грн., штрафну санкцію -
205 153,60 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від
17.10.2005 по справі № 10/200 Н, залишеним без змін ухвалою
Луганського апеляційного господарського суду від 24.01.2006, позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 11.03.2005 № 0003242310/0, в частині
визначення податкового зобов'язання в розмірі 29 350,80 грн. і
штрафних санкцій в сумі 205 153,60 грн.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, сторони
подали касаційні скарги до Вищого адміністративного суду України.
Позивач (далі - ДП "Ніколь") звернулося із касаційною скаргою
на сказані судові рішення. Касаційна скарга обгрунтована тим, що
суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема
перевірка проводилась з порушенням вимог Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а саме пунктів 6,8 статті 1 та
ст. ст. 14,15 цього Закону, оскільки вказаний податок відсутній у
переліку податків.
Також Позивач послався на п. 4.4.1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними
і державними цільовими фундаціями" ( 2181-14 ) (2181-14)
і зазначив, що у
разі виникнення конфлікту інтересів - рішення щодо спірних питань
приймається на користь платника податків. I враховуючи все
зазначене в касаційній скарзі, просить рішення Господарського суду
Луганської області від 17.10.2005 та ухвалу Луганського
апеляційного господарського суду від 24.01.2006 скасувати та
задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач (далі - ДПI) також подала касаційну скаргу, в якій
зазначила, що рішення прийняті з порушенням пп. 10.2.2 ст. 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про податок з
доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) (889-15)
, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, а також не застосовано ст. 15 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та п. 18.8 ст.
18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
. I враховуючи зазначене в скарзі, просить судові
рішення скасувати в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов'язання
в сумі 29 350,80 грн. і штрафних санкцій в сумі 205 153,60 грн. та
прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову в цій частині
відмовити.
Розгляд справи в попередньому провадженні відкладено у
відкрите судове засідання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг,
заперечення на них, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з наступних підстав.
В силу пп. 10.2.2 п. 10.2 ст. 10 Закону України від
28.12.1994 № 334 (в редакції від 22.05.1997 № 283 зі змінами
станом на 30.06.2004) "Про оподаткування прибутку підприємств" -
незалежно від положень підпункту 10.2.1 цього пункту будь-яка
особа, яка здійснює виплату особі у зв'язку із виграшем у казино,
бінго, інші ігри у гральних місцях (домах), зобов'язана утримувати
та вносити до бюджету 30 відсотків від суми прибутку такої особи,
який визначається як різниця між її доходами, отриманими у вигляді
виграшів за відповідний робочий день, та витратами, понесеними
такою фізичною особою протягом такого робочого дня, пов'язаними з
таким виграшем, але не більше суми такого виграшу. Порядок
податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також порядок
звітності суб'єктів грального бізнесу встановлюються центральним
податковим органом України.
Порядок податкового обліку виграшів та витрат осіб, а також
порядок звітності суб'єктів грального бізнесу, затверджено наказом
ДПА України від 19.01.1998 № 35 та зареєстрований в Міністерстві
юстиції 20.02.1998 за № 126/2566 (далі - Порядок № 35). Відповідно
до пункту 2 зазначеного Порядку (у редакції чинній на момент
проведення перевірки), підприємства і організації всіх форм
власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які
здійснюють свою діяльність з надання послуг у сфері грального
бізнесу, зобов'язані забезпечити встановлений цим Порядком
податковий облік виграшів та витрат осіб, а також порядок
звітності суб'єктів грального бізнесу у зв'язку з виплатою особі
виграшів у казино, бінго, інші ігри у гральних місцях (домах) та
утримуванням і внесенням до бюджету 30 відсотків від суми
прибутку.
Як встановлено судами - ДПI проведено перевірку дотримання
вимог податкового законодавства з питань утримання та
перерахування до бюджету податку з доходів у джерела їх виплати за
рахунок таких виплат, правильності ведення касових операцій та
правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до
бюджету прибуткового податку з заробітної плати робітників та
службовців ДП "Ніколь" за період з 18.12.2001 по 31.03.2004, про
що складено Акт від 19.10.2004 № 1470/23/31783975, в якому
зазначено про порушення пп. 10.2.2 п. 10.2.ст. 10 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в
результаті чого занижена сума виграшу у розмірі 341,620 грн., тим
самим була занижена сума податку, який утримується при виплаті
доходу (прибутку) від грального бізнесу на 102 576,80 грн.
За результатами перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення від 11.03.2005 № 0003242310/0, яким згідно з
пп. 4.2.2.п. 4.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до пп.
17.1.9. п. 17.1. ст. 17 цього Закону і пп. 10.2.2. п. 10.2. ст. 10
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено податкове зобов'язання з податку на
прибуток в сумі 307 730,40 грн., з них: основний платіж - 102
576,80 грн., штрафну санкцію - 205 153,60 грн.
Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи,
встановив, що в порушення п. 10 Порядку № 35 журнали (книги)
обліку виграшів та витрат осіб, які знаходились на точках
розташування залів гральних автоматів ДП "Ніколь" на момент
початку перевірки не були зареєстровані згідно з вимогами Порядку
№ 35. В порушення п. 9 Порядку № 35 за перевірений період
операторами-касирами журні (книги) обліку виграшів і витрат осіб
за встановленою формою не велися, в повному обсязі саме не
відображалися суми виграшів, які були зафіксовані в контрольних
стрічках реєстратора розрахункових операцій (РРО). А контрольна
стрічка не відтворює всі етапи здійснення розрахунків з гравцями,
як того вимагають пункти 5, 6, Порядку № 35 та програмне
забезпечення для РРО у сфері грального бізнесу (сертифіковані
програми). Згідно даних контроль стрічок в "чеках на виплату"
відсутні номери касових чеків, які підтверджують придбання фішок
(жетонів), набрання яких оператором-касиром вимагалось для
здійснення в автоматичному режимі операції розрахунку суми
прибутку (або збитку) гравця.
В акті перевірки також зазначено, що згідно з вимогами п. 17
Порядку № 35 звітність суб'єктів грального бізнесу здійснюється за
встановленою формою додатка № 3. ДП "Ніколь" за весь період
існування жодного разу не подавало звітність згідно п. 17 Порядку
№ 35, яка є обов'язковою для даного підприємства. Iз зазначеного
суди правомірно визначились, що перевірка проводилась без порушень
указу Президента України від 23.07.1998 № 817 ( 817/98 ) (817/98)
"Про
деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" оскільки
було виявлено недостовірність даних, заявлених у документах
обов'язкової звітності.
Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений
висновок.
Щодо посилань Позивача на відсутність такого виду податку,
суди вірно зазначили, що згідно п. 1.29 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
- визначений у
цьому Законі - податок на виплату виграшів є видом податку на
прибуток.
Також суди правомірно встановили, що матеріалами справи
спростовується посилання Позивача щодо порушення зазначеним Актом
вимог наказу Державної податкової адміністрації України від
16.09.2001 № 429, оскільки Акт складений з дотриманням вимог цього
наказу, в якому чітко викладені порушення, зведені дані в таблицях
сформовані відповідно до додатків до Акту, де в таблицях наведені
дані по всіх РРО.
Тому, враховуючи встановлене порушення норм Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суд
апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції про
те, що Позивач в порушення підпункту 10.2.2. ст. 10 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не утримав
і не перерахував до бюджету податок на прибуток гравців в III
кварталі 2002 року -388,89 грн., в IV кварталі 2002 року - 229
грн., в 2003 році - 72 607,99 грн.
Щодо нарахування податкового зобов'язання за I квартал 2004
року в сумі 29 350,80 грн., то суди правомірно визнали зазначене
нарахування таким, що здійснене з порушенням діючого
законодавства, так як із 01.01.2004. набрав чинності Закон України
від 22.05.2003. № 889 "Про податок з доходів фізичних осіб"
( 889-15 ) (889-15)
(п. 22.2. ст. 22 "Прикінцеві положення" - у разі, якщо
норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять
правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб,
суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього
Закону. А відтак неправомірно визначено податкове зобов'язання в
сумі 29 350,80 грн. за I квартал 2004 року. Вказане спростовує
мотиви касаційної скарги ДПI.
Щодо застосування штрафних санкцій суди вірно встановили, що
норми пп. 17.1.9. п. 17.1. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не містять
такої умови застосування штрафні санкції, як самостійне
донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання
платника податків на підставах, визначених пп. "б" 4.2.2. п. 4.2
цього Закону у подвійному розмірі від суми донарахованого податку.
З огляду на вищевказане суди першої та другої інстанції
обгрунтовано визнали частково недійсним податкове
повідомлення-рішення від 11.03.2005 № 0003242310/0, в частині
визначення податкового зобов'язання в розмірі 29 350,80 грн. і
штрафних санкцій в сумі 205 153,60 грн.
Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг стосовно
неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
З огляду на вищезазначене, встановлено, що суди першої та
другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли
рішення та ухвалу з дотриманням норм матеріального і
процесуального права які не підлягають скасуванню, відповідно
касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційні скарги Дочірнього підприємства "Ніколь" та
Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.
Луганську залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 17.10.2005
та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від
24.01.2006 по справі № 10/200 Н залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді М.I. Костенко
М.О. Федоров
А.О. Рибченко
Г.К. Голубєва