ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Кравченко О.О., суддів: Васильченко
Н.В., Голубєвої Г.К., Матолича С.В., Костенка М.I.,, при
секретарі Мельник I.М., розглянувши у відкритому судовому
засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" до
Севастопольської митниці про визнання недійсним рішення, за
касаційною скаргою Севастопольської митниці на рішення
Господарського суду міста Севастополя від 16 червня 2005 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15 серпня 2005 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 16 червня
2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 15 серпня 2005 року
задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю
"Рибфлот" до Севастопольської митниці про визнання недійсним
податкового повідомлення №21/18-721 від 07.02.2005р., у
відповідності до якого позивачу було визначено зобов'язання зі
сплати 56195,83грн. податку на додану вартість.
В основу вказаних судових рішень покладено висновки про те,
що зазначене рішення прийнято відповідачем без наявних для цього
підстав.
Суд першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення
послався на те, що зазначене рішення видане безпідставно, оскільки
позивачем правомірно було застосовано преференцію при імпорті
продукції. При цьому суд першої інстанції зазначив, що датою
ввезення продукції у даному випадку слід вважати дату надходження
товару на митну територію України та її поставлення під митний
контроль.
Суд апеляційної інстанції послався на відсутність підстав
видання оспорюваного рішення, зокрема без проведення перевірки та
нарахування податку, в порушення підпункту "в" підпункту 4.2.2.
пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Однак суд апеляційної інстанції не погодився з позицією
позивача стосовно безпідставності нарахування податку в частині
обгрунтування позовних вимог датою ввезення товару (27.12.03р.),
пославшись на те, що митне оформлення товару було завершено
12.01.04р.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Севастопольська
митниця звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення
Господарського суду міста Севастополя від 16 червня 2005 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
15 серпня 2005 року скасувати, в задоволенні позовних вимог
відмовити.
Касаційна скарга грунтується на тому, що відповідач мав право
на видання оспорюваного повідомлення у зв'язку з несплатою
позивачем податку на додану вартість при здійсненні імпорту
продукції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких п ідстав.
Як встановлено по справі судами першої та апеляційної
інстанцій 12 січня 2004 року позивачем до Севастопольської митниці
була подана вантажна митна декларація №12300\4\000078 згідно з
якою позивачем було імпортовано 276.800кг свіжомороженої риби
митною вартістю 267.599,20грн.
У зазначеній декларації позивачем було самостійно обраховано
податок на додану вартість в сумі 56195,83грн., та застосована
преференція зі сплати згаданого податку, встановлена для продукції
морського промислу.
Зазначену преференцію - звільнення від сплати податку на
додану вартість з вартості товарів морського промислу, видобутих
суднами, зареєстрованими у Державному судновому реєстрі України
було встановлено згідно з пунктом 5.4 статті 5 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції Закону
України від 30.12.97 р. №794/97-ВР.
7 лютого 2005 року контролюючим органом - Севастопольською
митницею платнику податків товариству з обмеженою відповідальністю
"РИБФЛОТ" було направлено податкове повідомлення за №21\18-721,
яким контролюючий орган зобов'язав платника податків сплатити до
бюджету податок на додану вартість у сумі 56195,83грн. у
30-тиденний строк з моменту отримання цього повідомлення.
Видання зазначеного повідомлення обумовлено використанням
позивачем преференції, дію якої було зупинено на час оформлення
вантажної митної декларації (12.01.04), оскільки відповідно до
Закону України від 27.11.2003 р. №1344-IV "Про державний бюджет на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
дію пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
на 2004 рік було
зупинено.
Згідно з частиною першою статті 69 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
незалежно від закінчення операцій митного контролю,
оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний
контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави
вважати, що мають місце порушення законодавства України чи
міжнародного договору України, укладеного в установленому законом
порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні
органи.
Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1. статті 2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що митні
органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та
податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом
обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові
органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів
(обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються
при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію
України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної
території України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної
інстанції стосовно того, що вантажна митна декларація є
декларацією в розумінні зазначеного Закону (пп.1.11).
Згідно з підпунктом 4.2.2, пункту 4.2. статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, на
підставі якого видано оспорюване рішення, контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків, якщо контролюючий орган внаслідок проведення
камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні
помилки у поданій платником податків податковій декларації, які
призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Однак колегія суддів не погоджується з висновками суду
апеляційної інстанції про те, що оспорюване рішення було прийнято
з порушенням вимог вказаного Закону, оскільки процедура проведення
камеральних перевірок органами митної служби не встановлена.
Прямою нормою підпункту 4.2.2 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючим органам,
зокрема відповідачу надано право проведення камеральних перевірок,
тобто перевірок даних декларацій поданих контролюючим органам.
Саме на підставі зазначеної норми відповідачем було проведено
перевірку декларації, поданої позивачем, виявлено методологічні
помилки та видано оспорюване рішення.
Зазначеним рішенням, в межах строків, встановлених підпунктом
15.1.1. пункту 15.1. статті 15 вищезазначеного Закону позивачу
було визначено податкові зобов'язання зі сплати податку на додану
вартість.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача та
суду першої інстанції на дату фактичного ввезення продукції на
митну територію України, як на дату визначення ставок податку на
додану вартість, що підлягали застосуванню, оскільки згідно з
підпунктом 7.3.6 пункту 7.3. статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення податкових
зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення
ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що
підлягає сплаті.
Оскільки обставини справи судом першої та апеляційної
інстанції встановлені повно, але неправильно застосовано
матеріальний закон, що призвело до ухвалення незаконних судових
рішень, то в силу ст. 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судові рішення
підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову
в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.221, 223, 229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судова
колегія
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Севастопольської митниці задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Севастополя від 16 червня
2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 15 серпня 2005 року скасувати.
В позові товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" до
Севастопольської митниці про визнання недійсним податкового
повідомлення №21/18-721від 07.02.05р. відмовити.
Постанова набуває законної сили з моменту її оголошення і
оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки,
передбачені ст.ст.237-239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий /підпис/ О.О.Кравченко
Судді /підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ Г.К.Голубєва
/підпис/ С.В.Матолич
/підпис/ М.I.Костенко
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко