ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Э.,Чалого
С.Я.
При секретарі - Деревенському I.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Суб'єкта
підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р. у
справі за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.
Iвано-Франківську про визнання недійсними податкових вимог
В С Т А Н О В И Л А :
Справа №К-9557/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
30.08.2004 р. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична
особа ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_1) звернулась
до Господарського суду Iвано-Франківської області з позовом до
Державної податкової інспекції у м. Iвано-Франківську (далі по
тексту - відповідач, ДПI у м. Iвано-Франківську), в якому просить
визнати податкові вимоги про застосування штрафних санкцій за
порушення законодавства про патентування та плату за придбання
торгового патенту за здійснення операцій з надання послуг у сфері
грального бізнесу недійсними та такими, що не підлягають
виконанню.
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
22.09.2004 р. у справі №А-15/150 позовні вимоги СПД ОСОБА_1
задоволено; визнано недійсною податкову вимогу від 15.03.2004 р.
НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій за порушення
законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
28.03.2005 р. скасовано рішення Господарського суду
Iвано-Франківської області від 22.09.2004 р. у справі №А-13/150; в
задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_1 відмовлено.
СПД ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р. у справі
№А-13/150 подала касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а
рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
22.09.2004 р. залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СПД
ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що СПД ОСОБА_1
подано заявку на придбання торгового патенту у сфері грального
бізнесу на період з 16.09.2002 р. по 30.06.2007 р. та заявку на
придбання торгового патенту з надання послуг у сфері грального
бізнесу з використанням грального більярдного стола з 01.12.2003
р. по 30.09.2008 р., на підставі якої нею придбано відповідні
торгові патенти.
Статтею 1 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
встановлено, що об'єктом
правового регулювання згідно з цим Законом є в т.ч. діяльність з
надання послуг у сфері грального бізнесу.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, патентуванню
підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу,
які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
під гральним
бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з
влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних
автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей
(крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у
готівковій або майновій формі.
Згідно з ч. 1-2 ст. 2 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
торговий патент -
це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта
підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого)
підрозділу займатися зазначеними в цьому Законі видами
підприємницької діяльності. Торговий патент придбавається
суб'єктами підприємницької діяльності, предметом діяльності яких є
види, зазначені в частині першій статті 1 цього Закону. Підставою
для придбання торгового патенту є заявка, оформлена відповідно до
частини четвертої цієї статті.
Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
встановлено
фіксовану річну плату вартості торгового патенту на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу для
використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомогою
жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що
використовуються для спортивних аматорських змагань.
Згідно з абз. 1 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
оплата
вартості торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг
у сфері грального бізнесу провадиться щоквартально до 15 числа
місяця, що передує звітному кварталу.
Абзацом 2 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
суб'єкт
підприємницької діяльності, який припинив діяльність, яка
відповідно до цього Закону підлягає патентуванню, до 15 числа
місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про припинення
такої діяльності відповідний державний податковий орган. При цьому
торговий патент підлягає поверненню до державного податкового
органу, що видав його, а суб'єкту підприємницької діяльності
повертається надмірно сплачена сума вартості торгового патенту.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується
з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки позивач
продовжував користуватися торговим патентом, то мав оплачувати
його вартість у встановленому чинним законодавством порядку, а не
сплачена вартість такого торгового патенту є узгодженою сумою
податкового зобов'язання.
Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державним цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в
установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику
податків податкові вимоги.
Абзацом 2 п. п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державним цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що
податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які
самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму
податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без
попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Згідно з п. п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державним цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові вимоги
надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого
робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої
суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить
повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та
виникнення права податкової застави на активи платника податків,
обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки
непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше
тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої
податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми
податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога
додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі,
може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів
платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також
про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Таким чином, на думку судової колегії, Львівський апеляційний
господарський суд дійшов обгрунтованого висновку щодо
правомірності направлення ДПI у м. Iвано-Франківську податкових
вимог від 25.12.2003 р. НОМЕР_2 та від 15.03.2004 р. НОМЕР_1
позивачу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України
дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним
чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову
оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які
могли призвести до зміни чи скасування постанови Львівського
апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р. у справі
№А-13/150 не встановлено.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 28.03.2005 р. у справі №А-13/150 залишити
без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
28.03.2005 р. у справі №А-13/150 залишити без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді