ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гончар Л.Я., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є., Чалого
С.Я.
розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною
скаргою Житомирської ОДПI на рішення господарського суду
Житомирської області від 02.12.2004р. та постанову Житомирського
апеляційного господарського суду від 07.04.2005р. у справі за
позовом ОСОБА_1. до Житомирської ОДПI про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
Справа № К-9505/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Позивач ОСОБА_1. звернувся з позовом до суду про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про стягнення
22 685 грн. фінансових санкцій, прийнятого Житомирською ОДПI,
посилаючись на неправомірність зазначеного податкового
повідомлення-рішення, оскільки відомості та талони, вказані
представниками контролюючого органу, як документи підтверджуючи
порушення позивачем вимог Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, є документами внутрішнього
обліку, Які необхідні виключно для здійснення контролю за
реалізацією ПММ безпосередньо самим реалізатором. Документами, що
підтверджують факт продажу ПММ позивачем та отримання ним коштів
при проведені безготівкових розрахунків є договір, накладні на
відпуск ПММ, платіжні доручення, банківські виписки по рахунку
тощо. За таких обставин, твердження відповідача про те, що
операції по реалізації ПММ із застосуванням талонів та відомостей
повинні проводитись через РРО із роздрукуванням відповідних
розрахункових документів, є безпідставним, тому податкове
повідомлення-рішення має бути визнаним недійсним.
Рішенням господарського суду Житомирської області від
02.12.2004р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_1.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
07.04.2005р. апеляційна скарга Житомирської ОДПI залишена без
задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області
від 02.12.2004р. - без змін.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями,
Житомирська ОДПI звернулася з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України, у якій просить скасувати
вищезазначені судові рішення, посилаючись на порушення норм
матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 19.08.2004р. працівниками
Житомирської ОДПI була проведена перевірка щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу на АЗС, розташованої за адресою м. Житомир.
АДРЕСА_1 і належить позивачу, в результаті якої був складений акт
перевірки № НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.1, 2 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 06.07.1995р. № 265/95 - ВР операції по реалізації пального на
загальну суму 4536, 90 грн. із застосуванням талонів та відомостей
на АЗС не проводилися через зареєстрований, опломбований у
встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи
реєстратор розрахункових операцій, не роздруковувалися та не
видавались покупцям відповідні документи, що підтверджують
виконання розрахункових операцій.
Крім того, перевіркою встановлено невідповідність суми
готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка
зазначена у денному звіті на 0, 10 грн., що є порушенням п. 13
ст. 3 вищезазначеного Закону.
На підставі акту перевірки НОМЕР_2, відповідно до п.1 ст. 17
та ст.. 22 цього ж Закону до позивача були застосовані фінансові
санкції на загальну суму 22685 грн.
Відповідно до ст.. 1 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, реєстратори розрахункових
операцій застосовуються фізичними особами - суб"єктами
підприємницької діяльності або юридичними особами
безготівковій формі
у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб"єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного
висновку про те, що зазначені в акті перевірки від 19.08.2004р. №
НОМЕР_1 талони та відомості,, вказані представниками контролюючого
органу, як підтверджуючі документи порушення позивачем вимог
вищезгаданого Закону, в операціях видачі нафтопродуктів не
виступали як розрахункові документи та не
можуть бути доказами факту продажу палива останнім і отримання ним
коштів при проведенні безготівкових розрахунків в розумінні
вищезазначеного Закону. Зазначені талони і відомості є документами
внутрішнього обліку і необхідні виключно для здійснення контролю
за реалізацією палива самим реалізатором та здійснення
взаємозвірок з споживачами. Нафтопродукти відпускались за раніше
укладеними угодами, відповідно до яких покупець сам визначав
кількість і час одержання товару, вартість якого ним була оплачена
попередньо у безготівковій формі.
Оплата за нафтопродукти проводиться шляхом перерахування
покупцем грошових коштів продавцю. Передача здійснюється через АЗС
шляхом відпуску пального пред"явику талона.
За таких обставин, відпуск нафтопродуктів за талонами після
попереднього розрахунку за них у безготівковій формі за договорами
купівлі-продажу, не є розрахунковою операцією в розумінні статті 2
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфер торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідно до якого розрахункова операція - це
приймання від покупця готівкових коштів. Платіжних карток.
Платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів
(послуг). Фактично на АЗС проводився не розрахунок за товар, а
лише отримання раніше оплаченого товару, придбаного за договором
купівлі-продажу, що вже відбувся.
Таким чином, суди зробили правильний висновок, що в спірному
податковому повідомленні-рішенні про нарахування позивачу штрафних
санкцій за порушення вимог Закону України " Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
останні визначені як суми
податкових зобов"язань, що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5
ст. 1 Закону України " Про порядок погашення зобов"язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.. ст.. 13. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за
порушення правил оподаткування, у відповідача не було законних
підстав для визначення їх як податкового зобов"язання з поширенням
на них вимог Закону України "Про порядок погашення зобов"язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами касаційного оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи
процесуального права, які передбачені статтями 225-229 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.. 220, 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Житомирської ОДПI залишити без задоволення,
а рішення господарського суду Житомирської області від
02.12.2004р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 07.04.2005р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: