ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2007 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого - Кравченко О.О.
Суддів - Костенка М.I., Матолича С.В., Голубєвої Г.К.,
Федорова М.О.
При секретарі - Білій-Грошко О.А.
За участю представників - фірми "Делікат" Каніщева О.О.,
ЗАТ "Хімавтоматика" Скоркіної I.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.
Києві адміністративну справу за касаційною скаргою ЗАТ
"Харківське Дослідне Конструкторське Бюро Автоматики
"Хімавтоматика" на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 11.01.2006 р. у справі за позовом ЗАТ
"Харківське ДКБА "Хімавтоматика" до Регіонального відділення по
Харківській області Фонду державного майна України та
виробничо-комерційної фірми "Делікат" про визнання недійсним
договору оренди від 17.05.2004р.,- Керуючись ст. ст.
220,221,224,230,231 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
судова колегія,-
Встановила :
У серпні 2005 року ЗАТ "Харківське Дослідне Конструкторське
Бюро Автоматики "Хімавтоматика" звернулось до суду з позовом до
Регіонального відділення по Харківській області Фонду державного
майна України про визнання недійсним договору оренди №761-Н від
17.05.2004 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду
державного майна України та Виробничо-комерційною фірмою "Делікат"
та виселення фірми "Делікат" із орендованих приміщень їдальні,
розташованій у м.Харкові по вул.Кібальчича,18. В обгрунтування
своїх вимог позивач посилається на те, що ЗАТ "Харківське ДКБА
"Хімавтоматика" створено на базі приватизованого майна цілісного
майнового комплексу орендного підприємства "Харківське
дослідно-конструкторське бюро автоматики "Хімавтоматика". Спірне
приміщення їдальні придбано ним на підставі договору
купівлі-продажу №71 від 17.06.1994р., що підтверджується
свідоцтвом про право власності цілісного майнового комплексу №105.
Незважаючи на це, відповідачі уклали між собою договір оренди на
нежитлові приміщення будівлі їдальні, порушуючи при цьому права
позивача, як власника.
Рішенням господарського суду Харківської області від
7.11.2005 року, залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 11.01.2006 року, у позові
відмовлено. Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не надав
доказів набуття ним права власності на спірне майно і не довів
факту належності йому цього майна, а тому Регіональне відділення
Фонду держмайна як власник спірних приміщень вправі був укладати
договір оренди.
У касаційній скарзі ЗАТ "Харківське ДКБА "Хімавтоматика"
просить про скасування рішення суду апеляційної інстанції й
прийняття нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касатор посилається на порушення судом норм матеріального та
процесуального права і зазначає, що відповідно до акту передачі
державного майна від 30.12.1993р. Регіональне відділення ФДМУ
передало організації орендарів "Хімавтоматика" майно на підставі
договору купівлі-продажу від1.09.1993р. згідно інвентаризаційного
опису. Окрім того, касатор зазначає, що між ним та регіональним
відділенням ФДМУ судами вже розглядався спір про визнання
недійсним договору оренди від 1.04.2000р, укладеному відповідачами
на ці ж приміщення. Рішенням господарського суду Харківської
області від 18.04.2003р. позов ЗАТ було задоволено: договір оренди
між Регіональним відділенням ФДМУ на фірмою "Делікат" був визнаний
недійсним з виселенням фірми із орендованих приміщень їдальні.
Постановою Вищого господарського суду України від 5.11.2003р. це
рішення суду першої інстанції залишено без змін. На думку
касатора, факти, встановлені рішенням суду, не доводяться знову
при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
У відзиві на касаційну скаргу регіональне відділення ФДМУ
просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги
та заперечень на неї, судова колегія дійшла висновку, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом, розпорядженням №53-Р від 13.08.1993р.
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Харківській області було затверджено план приватизації орендного
підприємства "Хімавтоматика". Відповідно до розділу 2 плану
приватизації була визначена оціночна вартість цілісного майнового
комплексу і у тому числі: майно, для якого встановлені пільги -
медичний пункт та теплиця; майно для якого встановлено особливий
режим приватизації-житловий будинок та їдальня та державне майно,
яке підлягало викупу. Пунктом 3.7 плану приватизації було
передбачено, що із загальної вартості цілісного майнового
комплексу виключається вартість майна, яке не підлягає
приватизації, а саме приміщення їдальні та житловий будинок,
розташовані по вул.Кібальчича,18 у м.Харкові.
Протоколом засідання комісії по приватизації "Хімавтоматика"
від 1.07.1993р. було встановлено, що стосовно приміщення їдальні
визначено особливий режим приватизації з виключенням її з вартості
цілісного майнового комплексу, віднесенням на за балансовий
рахунок. Відповідно до акту оцінки вартості цілісного майнового
комплексу від 28.06.1993р. вартість цілісного майнового комплексу
складає 126053 тис. крб. за виключенням майна, яке належить
орендарю, майна, для якого встановлено пільги та майна, для якого
встановлено особливий режим приватизації. Таким чином, вартість
майна, яке підлягала приватизації складала 89 299 тис. крб.. За актом передачі державного майна від 30.12.1993р. продавець
передав, а покупець прийняв шляхом викупу майно на суму 89 290
тис. крб. . Саме це майно і було предметом
купівлі-продажу за договором №71.
Судами правильно встановлено, що спірна будівля їдальні до
складу майна, викупленого ЗАТ "Хімавтоматика", не увійшла і
знаходилась лише у користуванні позивача на забалансовому рахунку.
Даний факт підтверджений листами самого позивача від 7.12.1999р.,
6.05.2004р. , зі змісту яких вбачається, що
позивач визнавав те, що не є власником приміщень їдальні, а
власником є відповідач - Регіональне відділення ФДМУ.
Вказані докази у їх сукупності і системний аналіз процесу
приватизації, який зроблено судами, спростовують доводи
касаційної скарги.
Суди вірно визначили, що на спірні правовідносини
поширюється Закон України "Про приватизацію державних підприємств"
( 2171-12 ) (2171-12)
в редакції від 4.03.1992р. Однак спірне майно, як
об'єкт соціально-побутового призначення підлягало не безоплатній
передачі в режимі пільг, а підпало під особливий режим
приватизації, який полягав у тому, що статус даного майна
визначений таким, що не підлягає приватизації.
Судова колегія вважає, що судами правильно відхилені
посилання позивача на преюдиціальність судового рішення -
постанови Вищого господарського суду України від 5.11.2003р. у
справі № 20/116-03, оскільки цім рішенням не було встановлено
право власності позивача на спірні приміщення.
Враховуючи наведене, суд дійшов обгрунтованого висновку про
те, що оскільки спірна будівля їдальні не змінювала форми
державної власності, то відповідач, як власник, правомірно
заключив договір оренди з фірмою "Делікат".
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами
не було допущено порушень норм матеріального та процесуального
права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220,221,224,230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
судова колегія,-
Ухвалила:
Касаційну скаргу ЗАТ "Харківське Дослідне Конструкторське
Бюро Автоматики "Хімавтоматика" залишити без задоволення, а
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.01.2006р.-без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий- Кравченко О.О.
Судді- Костенка М.I.
Голубєвої Г.К.
Матолича С.В.
Федорова М.О.