К/С № К-13690/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2007 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Бившевої Л.I.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Чумакової Н.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2005 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.01.2006 р.
у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство"
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
29.09.2005р. позов задоволено частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення № 0000142306/2/27510 від 07.07.2005
р. у частині нарахування штрафних санкцій у сумі 41803,50 грн. В
решті позову відмовлено. Стягнуто з Нікопольської ОДПI на користь
позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що податковою інспекцією правомірно
застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 684,07 грн. за
порушення порядку ведення касових операцій, встановлених актом
перевірки. Застосування штрафних санкцій у розмірі 41803,50 грн.
здійснено неправомірно, оскільки позивачем реалізовувалася
продукція власного виробництва (зерно суміш і шифер б/у).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.01.2006 р. вказане рішення змінено, резолютивну
частину рішення викладено у редакції, за якою позов задоволено
частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №
0000142306/2/27510 від 07.07.2005 р. у частині нарахування
штрафних (фінансових) санкцій в сумі 36853,50 грн. В решті позову
відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 грн.
держмита та 100 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу. Стягнуто з позивача на користь відповідача 13
грн. держмита по апеляційній скарзі.
Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того,
що штрафна санкція в сумі 4950,00 грн. правомірно застосована до
позивача за реалізацію шиферу б/у без застосування реєстратора
розрахункових операцій. В решті суд апеляційної інстанції
погодився з рішенням суду першої інстанції.
Нікопольська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення по
справі, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Провести
новий розподіл судових витрат. Посилається на неправильне
застосування судами ст. 1, п. 1 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Позивачем не
було надано документів чи сертифікатів власної продукції,
отримання якого передбачено п.3 Постанови КМ України "Про
затвердження порядку визначення продукції власного виробництва
підприємств з іноземними інвестиціями" від 05.09.1996р. № 1061
( 1061-96-п ) (1061-96-п)
, отже, реалізована продукція не є продукцією
власного виробництва.
Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну
скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної
інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Актом перевірки відповідача № 30/231.3116409 від 28.02.2005
р. зафіксовано порушення позивачем вимог п. 2.12 Положення про
ведення касових операцій у національній валюті України,
затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72
( z0237-01 ) (z0237-01)
, оскільки несвоєчасно відзвітовано отримані під звіт
готівкові кошти в сумі 2896,89 грн. та порушення вимог п. 1 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яке полягало у проведенні операцій з реалізації за
готівку, без застосування реєстратора розрахункових операцій на
суму 8360,70 грн., у тому числі: за реалізацію зерносуміші -
7370,70 грн., за реалізацію шиферу б/у - 990,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження відповідачем
винесено податкове повідомлення рішення № 0000142306/2/27510 від
07.07.2005 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі
42487,57 грн., у тому числі 36853,50 грн. за реалізацію зерна,
зерносуміші без застосування реєстратора розрахункових операцій;
4950,00 грн. за реалізацію шиферу б/у без застосування реєстратора
розрахункових операцій; 684,07 грн. за перевищення встановлених
строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу
готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше
виданих коштів.
Суд касаційної інстанції знаходить обгрунтованою позицію
судів попередніх інстанцій про неправомірне застосування
податковою інспекцією до позивача штрафних санкцій у розмірі
36853,50 грн. за реалізацію зерна, зерносуміші без застосування
реєстратора розрахункових операцій.
Як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій,
внаслідок переробки позивачем продукції був утворений новий
побічний продукт "зернова суміш" та відходи. "Побічний продукт
зерна кукурудзи" був предметом договору купівлі-продажу № 1/2 від
07.06.2002 р., отже позивачем реалізовувалася продукція власного
виробництва, при реалізації якої, виходячи із вимог п. 1 ст. 9
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не застосовуються реєстратори розрахункових
операцій та розрахункові книжки.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано не погодився з
помилковими висновками суду першої інстанції щодо неправомірності
застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 4950 грн. за
реалізацію позивачем шиферу без застосування реєстратора
розрахункових операцій, встановивши, що шифер б/в не є продукцією
власного виробництва, а тому, при його реалізації позивач
зобов'язаний був застосовувати РРО.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи податкової інспекції
про те, що реалізована у 2002-2003 р.р. продукція не є продукцією
власного виробництва, як необгрунтовані. При цьому, посилання
податкової інспекції на приписи Постанови КМ України "Про
затвердження Порядку визначення продукції власного виробництва
підприємств з іноземними інвестиціями" від 05.09.1996р. № 1061
( 1061-96-п ) (1061-96-п)
є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 цього
Порядку, він застосовується для визначення продукції власного
виробництва підприємств, які відповідно до Закону України "Про
режим іноземного інвестування" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
належать до
підприємств з іноземними інвестиціями.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції в частині
правомірного застосування податковою інспекцією до позивача
штрафних санкцій в сумі 4950,00 грн. за реалізацію шиферу та в
сумі 684,07 грн. за перевищення строків використання виданої під
звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без
повного звітування щодо раніше виданих коштів, суд касаційної
інстанції знаходить правильними.
Однак, вважає за необхідне визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0000142306/2/27510 від 07.07.2005 р. в
частині визначення штрафних санкцій у вищевказаному розмірі
податковим зобов'язанням позивача. При цьому, суд касаційної
інстанції виходить з того, що за порушення вимог Закону України
"Про РРО" та Указу Президента України "Про застосування штрафних
санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від
12.06.1995 р. не може бути застосована штрафна санкція шляхом
прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове
повідомлення-рішення, оскільки останнє може бути прийнято лише
щодо визначення податкових зобов'язань зі сплати податків і зборів
(обов'язкових) платежів, а також штрафних санкцій за порушення
податкового законодавства.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.01.2006 р. змінити, доповнивши її резолютивну частину
наступним:
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
№0000142306/2/27510 від 07.07.2005 р. Нікопольської об'єднаної
державної податкової інспекції щодо нарахування штрафних санкцій в
сумі 684,07 грн. та 4950,00 грн. в частині визначення їх
податковим зобов'язанням.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді Л.I. Бившева
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко