ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                    і м е н е м  У к р а ї н и
     16 січня 2007 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     головуючого  Смоковича М.I.,
     суддів:  Горбатюка  С.А.,  Мироненка  О.В.,  Чумаченко  Т.А.,
Штульмана I.В.,
     розглянувши у попередньому судовому  засіданні  в  касаційній
інстанції адміністративну справу
     за позовом Бердичівського міського відділу  Пенсійного  фонду
України   до   приватного   нотаріуса   ОСОБА_1   про    стягнення
заборгованості  по  збору   на   обов'язкове   державне   пенсійне
страхування, провадження по якій відкрито
     за касаційною скаргою ОСОБА_1  на  ухвалу  Апеляційного  суду
Житомирської області від 10 грудня 2003 року,
                      в с т а н о в и л а :
     У серпні 2001 року Бердичівський  міський  відділ  Пенсійного
фонду України звернувся в суд з позовом  до  приватного  нотаріуса
ОСОБА_1 про  стягнення  заборгованості  по  збору  на  обов'язкове
державне  пенсійне  страхування,  обгрунтовуючи  вимоги  тим,   що
відповідно до Закону України "Про  збір  на  обов'язкове  державне
пенсійне страхування"  ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
          приватні  нотаріуси  повинні
сплачувати  до  Пенсійного  фонду  України  збір  на   обов'язкове
пенсійне страхування.
     Рішенням Бердичівського міського суду від 8 серпня 2003  року
у позові відмовлено.
     Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10  грудня
2003 року рішення суду першої інстанції скасовано  з  направленням
справи на новий  розгляд.
     У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на  порушення  судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального  права,
просила скасувати ухвалу апеляційного  суду  та  залишити  в  силі
рішення суду першої інстанції.
     Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення  з  таких
підстав.
     Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з  положень
Указу Президента України від 25 травня 1998 року  та  з  Постанови
Кабінету  міністрів  України  від  7  березня   2001   року   №255
( 255-2001-п ) (255-2001-п)
         про максимальну величину  сукупного  оподаткованого
доходу з якого справляються внески до  Пенсійного  фонду  України,
згідно яких розмір визначався спочатку з 1000, а потім 1600 грн.
     Апеляційний  суд  не  погодився  з  висновком   суду   першої
інстанції з таких підстав.
     Законом України "Про збір на  обов'язкове  державне  пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
         від 26 червня 1997 року  №400/97-ВО  із
змінами  і  доповненнями,  до  платників  зборів  на   обов'язкове
державне  пенсійне  страхування  віднесені  приватні  нотаріуси  і
адвокати /п.3ст.1/.
     Згідно пункту 2 статті 4 згаданого вище Закону, для платників
збору, визначених пунктом 3 статті 1 встановлено 32  відсотки  від
об'єкту оподаткування, визначених пунктом 2 статті 2 цього Закону.
     Однак апеляційний суд не зміг ухвалити нове рішення, оскільки
для вирішення спору суд  першої  інстанції  не  з'ясував  фактичні
обставини справи, зокрема, суму оподаткованого доходу  відповідача
в період з 1 липня 1999 року по 1 січня 2001 року, в якому розмірі
відповідач провів платежі до пенсійного  фонду,  а  тому  направив
справу на новий розгляд.
     Відповідно частини 2  статті  305  Цивільного  процесуального
кодексу  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          1963  року   суд   в   апеляційному
провадженні має право постановити ухвалу  про  скасування  рішення
суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до  суду
першої інстанції, якщо встановлено порушення процесуального права,
що перешкоджає суду апеляційної інстанції дослідити нові докази чи
обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
     Отже,  апеляційний  суд   прийняв   рішення   відповідно   до
процесуального законодавства та обставин у справі.
     Доводи,  викладені  в  касаційній  скарзі,  не   спростовують
висновків суду апеляційної інстанції.
     З огляду на викладене, ухвала апеляційного  суду  ухвалена  з
дотриманням норм процесуального та матеріального  права,  підстави
для її скасування чи зміни відсутні.
     Керуючись статтями 223, 227,  231  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
     Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від  10  грудня
2003 року  по даній справі без зміни.
     Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за  винятковими  обставинами  до  Верховного  Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
     Головуючий  (підпис)   Смокович М.I.
     судді  (підпис)  Горбатюк С.А.
     (підпис)  Мироненко О.В.
     (підпис)  Чумаченко Т.А.
     (підпис)  Штульман I.В.
     з оригіналом згідно  суддя: