ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Рибченка А.О.
при секретарі судового засідання Дашківської О.Є.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України
(УПФ) в м. Кузнецовську Рівненської області про визнання дій
неправомірними, стягнення не нарахованої та не виплаченої пенсії,
моральної шкоди, перегляд якої здійснюється за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 19
жовтня 2005 року
у с т а н о в и л а :
У вересні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до
УПФ України в м. Кузнецовську про стягнення різниці між розміром
додаткової пенсії на яку він має право за законом і фактичними
виплатами, та про обчислення основної пенсії із середньомісячного
фактичного заробітку за роботу на території радіоактивного
забруднення.
Зазначав, що відноситься до 2 категорії учасників
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яким на
підставі ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду,
заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 процентів мінімальної пенсії за
віком.
Оскільки мінімальна пенсія за віком неодноразово змінювалась,
а відповідач визначає 30 процентів з 19,91 грн., тобто із
розміру значно меншого за фактичну мінімальну пенсію, то вважає
такі дії незаконними.
Крім того, просив виправити помилку допущену відповідачем при
визначенні середньомісячного заробітку для обчислення основної
пенсії за період роботи на територіях радіоактивного забруднення.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1. доповнив заяву вимогою про
стягнення з УПФ моральної шкоди в розмірі п'яти мінімальних
заробітних плат.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від
1 липня 2005 року позов задоволений частково.
Постановлено стягнути з УПФ на користь позивача 364,69 грн.
не нарахованої і не виплаченої пенсії за 2003 - 2004 роки та 200
грн. моральної шкоди.
У задоволенні решти позову відмовлено.
Новим рішенням апеляційного суду Рівненської області від 19
жовтня 2005 року в задоволенні позову відмовлено у повному
обсязі.
Посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального та процесуального права, ОСОБА_1., у касаційній
скарзі, просить рішення апеляційного суду в частині відмови у
перерахунку розміру додаткової пенсії скасувати, а постановлене
судом першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що
скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з
того, що для осіб віднесених до 2 категорії учасників ліквідації
наслідків аварії на Чорнобильській АЕС розмір щомісячної
додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, чітко визначений
Законом (ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
). Тому виплата додаткової пенсії не з фактичної
величини мінімальної пенсій за віком, а з суми у 19,91 грн.
встановленої постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня
2002 ( 1-2002-п ) (1-2002-п)
року "Про підвищення розмірів пенсій та інших
соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування
яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" не
узгоджується з наведеною нормою Закону та суперечить вимогам ч.3
ст.22 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, за змістом якої при
прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши у
позові, апеляційний суд зазначив, що судове рішення не
узгоджуються з встановленими обставинами та не грунтуються на
нормах матеріального права.
З такими твердженнями необхідно погодитись.
Так, встановлено, що з січня 2003 року ОСОБА_1. призначена
пенсія за віком із щомісячною виплатою 5,97 грн. додаткової пенсії
за шкоду, заподіяну здоров'ю, як учасникові ліквідації наслідків
аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до вимог
ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
.
Також встановлено, що такий розмір додаткової пенсії
визначений Управлінням Пенсійного фонду на підставі постанови
Кабінету Міністрів України №1 ( 1-2002-п ) (1-2002-п)
від 3.01.2002 року "Про
підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету" у підпункту "б" пункту 2 якої
зазначено, що розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом
України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
провадиться
виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.
Оскільки Уряд України не змінював розмір з якого
обраховується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю
учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, то у суду
першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не
спростовують, непереконливі та грунтуються на помилковому
тлумаченні норм матеріального права, якими врегульовані спірні
правовідносини.
Зокрема, в касаційній скарзі зазначено, що постанова Кабінету
Міністрів України №1 ( 1-2002-п ) (1-2002-п)
від 3.01.2002 року "Про
підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим
категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок
коштів державного бюджету" суперечить ст.51 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
щодо розміру додаткової
пенсії та не узгоджується із положеннями ст.62 Закону, за змістом
якої Кабінет Міністрів не наділений повноваженнями змінювати норми
закону.
Проте, у згаданій ст.51 Закону йдеться не про конкретний
розмір додаткової пенсії, а про відсоток від мінімальної пенсії
за віком.
До 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
мінімальний розмір пенсії за віком визначався на рівні
мінімального споживчого бюджету (ч.3 ст. 19 Закону Україн и "Про
пенсійне забезпечення").
Відповідно із ч.1 ст. 28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
мінімальний розмір пенсії за віком за наявності відповідного
страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму
для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При
цьому, за змістом ч.3 зазначеної норми, мінімальний розмір пенсії
за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті,
застосовується виключно для визначення розмірів пенсії,
призначених згідно з цим Законом.
Це означає, що конкретний розмір додаткової пенсії
встановленої ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
( 796-12 ) (796-12)
, яка виплачується за рахунок коштів державного
бюджету, визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки, за
правилами ст.11 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
, саме до відання Уряду належать питання, пов'язані з
реалізацією і додержанням гарантій, передбачених пенсійним
законодавством.
Крім того, такі повноваження узгоджується з правилами ст. 62
Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
де
зазначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону
провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,
рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та
іншими
центральними органами державної виконавчої влади України,
місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами
господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм
власності.
Доводи скарги стосовно звуження Кабінетом Міністрів України
існуючих конституційних прав та свобод позивача не відповідають
дійсності, оскільки Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
розмір
додаткової пенсії ОСОБА_1 не визначається, а забезпечення
проведення політики у сфері соціального захисту покладено на
Кабінет Міністрів .
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо
апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення,
то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Рівненської області від 19 жовтня 2005 року -
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
А.О.Рибченко
М.Г. Кобилянський
Д.В.Ліпський