ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
     У Х В А Л А 
     IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
     10 січня 2007 року  м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
:
     Головуючого  -  судді  Фадєєвої Н.М.
     Суддів  -  Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
     Кравченко О.О.
     розглянувши у попередньому  розгляді  справу  за   касаційною 
скаргою  ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області
від 15.07.2005р. у справі за позовом прокурора  Жовтневого  району
м. Луганська в інтересах держави в особі ДПI у  Жовтневому  районі
м. Луганська  до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій, -
     В С Т А  Н О В И Л А  :
     Справа № К-9158/06
     Доповідач Фадєєва Н.М.
     Позивач прокурор  Жовтневого району м. Луганська в  інтересах
держави в особі ДПI у Жовтневому районі м. Києва звернувся до суду
з позовом до  ОСОБА_1  про стягнення  фінансових  санкцій  в  сумі
3165, 75  грн.  за  порушення  Закону  України  "Про  застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
          від 01.06.2000р. № 1776-III.
     Рішенням  господарського   суду    Луганської   області   від
15.07.2005р.  частково   задоволені   позовні   вимоги   прокурора
Жовтневого району м. Луганська.
     Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням,   ОСОБА_1.
звернулася з касаційною  скаргою  до  Вищого  господарського  суду
України, у якій просить скасувати  вищезазначене  судове  рішення, 
передати справу на новий судовий розгляд  до  господарського  суду
Луганської  області, посилаючись на порушення  норм  матеріального
та процесуального права.
     Касаційна  скарга  задоволенню  не   підлягає,   виходячи   з
наступного.
     Як  встановлено  матеріалами  справи,   відповідач   ОСОБА_1.
зареєстрована в якості суб"єкта підприємницької діяльності.
     Державною  податковою  адміністрацією  в  Луганській  області
07.05.2003р. була  проведена  перевірка  магазину,  який  належить
приватному  підприємцю  ОСОБА_1.   щодо  контролю  за  здійсненням
розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу
суб"єктами підприємницької діяльності.
     За результатами перевірки ДПА складено акт № НОМЕР_1, в якому
зазначено, що в порушення п.п.2, 9, 11, 13 ст.  3  Закону  України
"Про застосування  реєстраторів  розрахункових  операцій  у  сфері 
торгівлі,  громадського  харчування   та   послуг"   ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        
відповідач не  видав  особі,  яка  отримала  товар,  розрахунковий
документ встановленого  зразку,  розрахункові  операції  проведені
через РРО  без  використання  режиму  попереднього  програмування,
найменування цін та кількості товару, не забезпечив щоденний друк 
та зберігання в книжці розрахункових операцій фіскальних чеків, не
забезпечив відповідність  готівкових коштів,
     яка  зазначена у денному звіті РРО.
     У   зв"язку   з   виявленими   порушеннями   вимог    чинного
законодавства ДПI у  Жовтневому  районі  м.  Луганська  податковим
повідомленням-рішенням № НОМЕР_2 до відповідача  були  застосовані
штрафні санкції у розмірі 3165 грн. 75 коп.
     Рішенням  про  розгляд  скарги   №   НОМЕР_3   ДПА   залишено
повідомлення-рішення без змін.
     17.07.2003р.  прийнято   податкове   повідомлення-рішення   №
НОМЕР_2, яким встановлено новий  строк  сплати  штрафних  санкцій.
Повторна скарга відповідача залишена без розгляду.
     Відповідач частково сплатив штрафні санкції  у  розмірі  1000
грн., у зв"язку з чим прокурор звернувся з позовом до суду.
     Відповідно до п.  8  ст.  11  Закону  України  "Про  державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
         органи державної податкової
служби у встановленому законом порядку мають  право  стягувати  до
бюджетів та державних  цільових  фондів  суми  недоїмки,  пені  та
штрафних санкцій у порядку, передбаченому законом.
     У   спірному   повідомленні-рішенні   вказано,   що   штрафна
(фінансова) санкція до  підприємця  застосовується  відповідно  до
1,4,  6  ст.  17,  ст..  22  Закону  України   "Про   застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
         .
     Згідно  з   п.1   ст.   17   цього   закону    до    суб"єкта
підприємницької діяльності, у  разі  не  проведення  розрахункових
операцій через РРО застосовуються штрафні (фінансові)  санкції   у
п"ятикратному розмірі вартості проданих товарів 
( наданих послуг)
, а згідно ст.. 22 Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка зазначена в денному звіті.
     Штрафна (фінансова) санкція за порушення вимог  цього  Закону
визначена ДПI як податкове зобов"язання.
     Відповідно до п.1.2 Закону України "  Про  порядок  погашення
зобов"язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         від 21.12.2002р. № 2181-III, який є
спеціальним   законом   з    питань    оподаткування,    податкове
зобов"язання - зобов"язання платника податків сплатити до бюджетів
або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку  та
строки, визначені цим Законом  або  іншими  законами  України.  За
змістом цієї норми  штрафна  (фінансова)  санкція,  яка  визначена
інспекцією, не підпадає під поняття "податкові зобов"язання".
     Вказана обставина  не може  спростувати  сам  факт  порушення
відповідачем  Закону  України   "Про   застосування   реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування
та послуг".
     Статтею 25  Закону  України  "Про  застосування  реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі,  громадського  харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
         передбачено, що суми  фінансових  санкцій
підлягають перерахуванню суб"єктами підприємницької діяльності  до
відповідного  бюджету  в  10-ти  денний  термін  з  дня  прийняття
органами  державної  податкової   служби   України   рішення   про
застосування таких фінансових санкцій.
     У зв"язку  з тим, що відповідач  не  сплатив  суму  штрафу  в
повному обсязі,  суд дійшов правильного висновк, що позовні вимоги
підлягають частковому задоволенню.
     Відповідно  до  ч.  3  ст.  211   Кодексу   адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
         підставами касаційного  оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
     Доводи касаційної скарги не дають підстав  для  висновку,  що
судом  першої інстанції при  розгляді  справи  допущені  порушення
норм  матеріального  чи  процесуального  права,  які   передбачені
статтями 225-229  Кодексу  адміністративного  судочинства  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Оскаржуване  судове  рішення  ухвалено  з  додержанням   норм
матеріального і процесуального права.
     Керуючись   ст.ст.   220-1,    223,    224,    231    Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів, -
     У Х В А Л И Л А :
     Касаційну  скаргу  ОСОБА_1   без   задоволення,   а   рішення
господарського суду Луганської  області  від  15.07.2005р.  -  без
змін.
     Ухвала набирає чинності з моменті проголошення  і  оскарженню
не підлягає.
     Судді :