Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого    Співака В.I.

суддів    Білуги С.В.

Гаманка О.I.

Загороднього А.Ф.

Заїки М.М.

при секретарі Міненко I. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2004 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії мотивуючи тим, що 04 січня 2000 року був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ на пенсію за станом здоров'я. Його пенсія становить 336 грн. 96 коп. Позивач просив зобов'язати УМВС України в Чернігівській області виконати вимоги статей 4, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького складу органів внутрішніх справ" (2262-12) і збільшити розмір пенсії, провівши її перерахунок з повного розміру грошового забезпечення з терміну, зазначеному в Указі Президента України від 31 серпня 2001 року №771/2001 (771/2001) , стягнути з УМВС України в Чернігівській області заборгованість по пенсії в зв'язку з її перерахунком.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) для зміни чи скасування судових рішень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що щомісячна надбавка, запроваджена Указом Президента України від 31 серпня 2001 року №771/2001 (771/2001) , відноситься до додаткових видів грошового забезпечення і приймається в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби й звільнені після її запровадження. ОСОБА_1 цієї надбавки не отримував під час проходження служби, оскільки звільнений 04 січня 2000 року, тобто до 01 жовтня 2001 року, а тому дія вищезазначеного Указу на нього не поширюється.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 215, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 25 травня 2004 року у справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про перерахунок пенсії - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.