Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

суддів :  Бутенка В.I. (доповідач),

Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Панченка О.I.,

Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність Управління сприяння розвитку підприємництва Євпаторійської міської ради, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною скаргою.

В обгрунтування своїх вимог зазначала, що рішенням виконавчого комітету Євпаторійської міської ради АР Крим НОМЕР_1 від 23.07.1993 року вона зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, проте відповідного свідоцтва про державну реєстрацію від відповідача не отримувала.

Посилаючись на те, що відсутність свідоцтва позбавляє її права займатись підприємницькою діяльністю або скасувати державну реєстрацію її як суб'єкта підприємницької діяльності, просила визнати бездіяльність відповідача неправомірною та зобов'язати управління сприяння розвитку підприємництва Євпаторійської міської ради видати їй свідоцтво про її реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішенням Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2003 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

При цьому вона вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні її скарги, суди обгрунтовано виходили з того, що підстав для визнання дій чи бездіяльності відповідача неправомірними немає, оскільки позивачка не зверталась до відповідача із заявою про видачу їй свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, тобто на свій розсуд не скористалась цим своїм правом.

Так, на час звернення позивачки до суду діяло "Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 (740-98-п) , згідно із п.9 цієї постанови суб'єкти підприємницької діяльності, державна реєстрація яких проведена до 29 квітня 1994 року і які не мали свідоцтва про державну реєстрацію, а також ті, що одержали такі свідоцтва до 29 квітня 1994 року, мали звернутись за одержанням (обміном) його в органі державної реєстрації, в якому вони перебували на обліку.

Порядок отримання чи обміну такого свідоцтва було детально визначено згаданим Положенням.

У даний час це питання регулюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) № 755-IV від 15 травня 2003 року.

Iз змісту вказаних законодавчих актів випливає, що фізична особа, яка має намір займатись підприємницькою діяльністю і у встановленому законом порядку зареєструвалась як суб'єкт підприємницької діяльності, повинна отримати відповідне свідоцтво, для чого така особа має звернутись до органу, який проводить державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.  Тобто підставою для видачі свідоцтва є звернення особи до відповідного органу влади.

Слід зазначити, що позивачка в даний час не позбавлена права отримати свідоцтво про її реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 248-2 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), посадові, службові особи чи органи, зазначені в частині четвертій статті 248-1 цього Кодексу, несуть відповідальність за невиконання лише тих обов'язків, які було на них покладено законами або іншими нормативно-правовими актами.

При цьому ч.3 ст. 248-7  ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року) встановлено, що якщо оскаржувані рішення чи дії було вчинено відповідно до закону, в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової або службової особи і права, свободи чи законні інтереси заявника не було порушено, суд постановляє рішення про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про відмову позивачці у задоволенні її скарги, оскільки вони встановили, що відповідач діяв у межах повноважень і у спосіб, що надані йому законодавством, прав ОСОБА_1 ним не було порушено, оскільки позивачка сама не використала надане їй законом право на отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами прийняті законні і обгрунтовані рішення, під час розгляду справи порушень норм матеріального чи процесуального права ними допущено не було.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатися без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 серпня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 жовтня 2003 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.