ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Iменем України
"14" грудня 2006 р. №К-16676/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Карася О.В.
Шипуліної Т.М.
Маринчак Н.Є.
Костенка М.I.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Павленко М.В. (дов. від 06.07.2006 р.
№299/10-017);
відповідача 1: Роїка В.I. (дов. від 24.10.2005 р. №12);
відповідача 2: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного
товариства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління"
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
від 22.03.2005 р. у справі №11/4567а
за позовом Черкаської об'єднаної державної податкової
інспекції
до 1.Закритого акціонерного товариства "Черкаське шляхове
ремонтно-будівельне управління"
2.Приватного підприємства "Техно-Центр 2002"
про визнання угоди недійсною
ВСТАНОВИВ:
Черкаська об'єднана державна податкова інспекція (далі по
тексту - позивач, Черкаська ОДПI) звернулась до Господарського
суду Черкаської області з позовом до Закритого акціонерного
товариства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління"
(далі по тексту - відповідач 1, ЗАТ "Черкаське ШРБУ") та
Приватного підприємства "Техно-Центр 2002" (далі по тексту -
відповідач 2, ПП "Техно-Центр 2002"), в якому просить визнати
недійсною угоду від 05.04.2004 р. №1 на суму у розмірі 116 524,80
грн., в т.ч. 19 420,80 грн. податку на додану вартість, укладену
між відповідачами, на підставі ст. 207 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
; стягнути в доход держави з ЗАТ "Черкаське
ШРБУ" кошти на суму у розмірі 116 524,80 грн.
Постановою Господарського суду Черкаської області від
21.12.2005 р. у справі №11/4567а (суддя Довгань К.I.) у
задоволенні позовних вимог Черкаської ОДПI відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 22.03.2006 р. у справі №11/4567а
(головуючий суддя - Сибіга О.М., Шевченко В.Ю., Лобань О.I.)
скасовано постанову Господарського суду Черкаської області від
21.12.2005 р.; позовні вимоги Черкаської ОДПI задоволено в повному
обсязі; визнано недійсним з моменту укладення договір підряду від
05.04.2004 р. №1, укладений між Закритим акціонерним товариством
"Черкаське шляхове ремонтно-будівельне управління" та Приватним
підприємством "Техно-Центр 2002"; стягнуто з Закритого
акціонерного товариства "Черкаське шляхове ремонтно-будівельне
управління" доход державного бюджету України все одержане за
договором від 05.04.2004 р. №1 на суму у розмірі 116 524,80 грн.;
зобов'язано Приватне підприємство "Техно-Центр 2002" повернути
Закритому акціонерному товариству "Черкаське шляхове
ремонтно-будівельне управління" все одержане за договором від
05.04.2004 р. №1 на суму у розмірі 116 524,80 грн.
ЗАТ "Черкаське ШРБУ" не погоджуючись з постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду 22.03.2006 р. у
справі №11/4567а подала касаційну скаргу, в якій просить її
скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду
Черкаської області від 21.12.2005 р., з підстав порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий
адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ
"Черкаське ШРБУ" підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2004 р. між
ЗАТ "Черкаське ШРБУ" та ПП "Техно-Центр 2002" укладено договір
підряду №1, відповідно до умов якого ПП "Техно-Центр 2002" бере на
себе зобов'язання по виконанню ремонтно-будівельних робіт, а ЗАТ
"Черкаське ШРБУ" доручає виконання таких робіт і зобов'язується
сплатити їх вартість.
Фактичне виконання договору від 05.04.2004 р. №1 сторонами
підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими
судами доказами, а саме: видатковими накладними від 14.05.2004 р.
№ШУ-0000007 та №ШУ-0000008, актами про вартість виконаних робіт за
квітень 2004 р. на суми у розмірі 106 999,20 грн. та 9 526,60
грн., податковою накладною від 30.04.2004 р. №69 виписаною ПП
"Техно-Центр 2002" на загальну суму у розмірі 116 524,80 грн., в
т.ч. 19 420,80 грн. податку на додану вартість.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій також
встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва
від 22.03.2005 р. у справі №2-2245/2005 визнано недійсними з
23.01.2003 р. установчі документи ПП "Техно-Центр 2002" та
свідоцтво платника податку на додану вартість від 08.05.2002 р.
№35599596.
Київський міжобласний апеляційний господарський суд
скасовуючи постанову Господарського суду Черкаської області від
21.12.2005 р. у справі №11/4567а та задовольняючи позовні вимоги
Черкаської ОДПI виходив з того, що визнання недійсними установчих
документів ПП "Техно-Центр 2002" та неподання звітності до
контролюючих органів є достатнім доказом спрямованості умислу
підприємства на приховування від оподаткування прибутків та
доходів, а отже і доказом укладення договору від 05.04.2004 р. №1
з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України вважає за
необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади зобов'язані діяти
лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України. Тому вимоги органів державної
податкової служби про визнання недійсними установчих документів;
податкових накладних; скасування (анулювання) свідоцтва про
державну реєстрацію суб'єкта господарювання та свідоцтва про
реєстрацію платником податку на додану вартість; визнання
недійсними з моменту державної реєстрації чи з іншого моменту
всієї комерційної (господарської) діяльності згаданих осіб, всіх
вчинених юридично значимих дій та вчинених правочинів; виданих,
підписаних документів тощо не можуть бути предметом судового
спору, оскільки такі способи реалізації їх повноважень не
встановлено законом, а посилання на недійсність установчих
документів є лише підставою для подання позову про припинення
юридичної особи, але не самостійним предметом позову.
При цьому, слід зазначити, що прийняття рішення про
ліквідацію юридичної особи не тягне втрати такою юридичною особою
статус у платника податку на додану вартість незалежно від того,
ким прийнято таке рішення (учасниками юридичної особи, її органом
чи судом).
Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
анулювання реєстрації особи як
платника податку на додану вартість відбувається, зокрема, у
випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного
банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за
власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається
статусу суб'єкта господарювання); згідно з абзацом восьмим цього
пункту анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах
"б" - "г" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного
податкового органу або такої особи. При застосуванні зазначених
положень слід мати на увазі, що у разі ліквідації юридичної особи
анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу можливе
лише, якщо юридичну особу виключено з державного реєстру. До
такого виключення анулювання реєстрації здійснюється виключно за
ініціативою юридичної особи (в особі ліквідаційної комісії,
ліквідатора, органу управління юридичної особи, якщо на нього
покладено виконання функцій комісії з припинення юридичної особи).
До анулювання реєстрації юридична особа, що перебуває у процесі
ліквідації, має право та зобов'язана, у випадках встановлених
законодавством, видавати податкові накладні на загальних
підставах.
Вищий адміністративний суд України також звертає увагу на те,
що ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(далі по
тексту - ГК України ( 436-15 ) (436-15)
) слід застосовувати з урахуванням
того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним
засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є нікчемним, і визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається. Тому позови
податкових органів про визнання правочину (господарського
зобов'язання) недійсним розгляду не підлягають. Органи державної
податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, можуть на
підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів позовами про
стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, які
вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення
позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у
мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.
Крім того, санкції передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
(далі по тексту - ГК України
( 436-15 ) (436-15)
), застосовані судом апеляційної інстанції, по своїй
правовій природі є адміністративно-господарськими санкціями, а
тому можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст.
250 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Таким чином, Вищий адміністративний суд України підтримує
висновок суду першої інстанції про те, що вимога Черкаської ОДПI
про визнання договору від 05.04.2004 р. №1 недійсним з підстав
передбачених ст. 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
не грунтується на
чинному законодавстві.
Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує судове
рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду
першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване
або змінене помилково.
За таких обставин, постанова Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у справі
№11/4567а підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду
Черкаської області від 21.12.2005 р. залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Черкаське
шляхове ремонтно-будівельне управління" на постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 22.03.2006 р. у
справі №11/4567а задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 22.03.2006 р. у справі №11/4567а скасувати.
Постанову Господарського суду Черкаської області від
21.12.2005 р. у справі №11/4567а залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
О.А. Сергейчук
Судді
(підпис)
О.В. Карась
(підпис)
Т.М. Шипуліна
(підпис)
Н.Є. Маринчак
(підпис)
М.I. Костенко
З оригіналом згідно Суддя О.А. Сергейчук