ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Фадєєвої Н.М., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,
Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.
розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за
касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в
Балаклійському районі Харківської області на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 08 липня 2006
року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Зоря" до УПФ України в Балаклійському районі Харківської області
про визнання недійсною вимоги про сплату боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
ТОВ "Зоря" звернулося до суду з позовом до УПФ України в
Балаклійському районі Харківської області про визнання недійсною
вимоги відповідача до ТОВ "Зоря" від 04.06.2004 року № Ю-60 "Про
сплату боргу в сумі 328178, 91 грн.".
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зазначена вимога не була
погоджена з позивачем у встановленому законом порядку, оскільки в
квітні 2003 року відповідач донарахував правопопереднику ТОВ
"Зоря" зобов'язання в сумі 270528, 47 грн. і в порушення чинного
законодавства не надав вказане податкове повідомлення останньому.
Рішенням господарського суду Харківської області від
26.04.2005 року в позові було відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08.07.2005 року змінено рішення господарського суду Харківської
області від 26.04.2005 року: визнано недійсною вимогу про сплату
боргу управління Пенсійного фонду України в Балаклійському районі
від 04.06.2004 року за №Ю-60 в частині 269640, 81 грн., в іншій
частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в
Балаклійському районі Харківської області просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.07.2005 року, як таку, що прийнята на підставі неправильно
застосованих норм матеріального права, та залишити рішення
господарського суду Харківської області від 26.04.2005 року без
змін.
Згідно ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2003 року
відповідачем був складений акт №28 документальної перевірки КП АПФ
"Балаклейський завод продтоварів", правонаступником якого є
позивач. На підставі цього акту та Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідач донарахував правопопереднику
позивача 270528,47 грн. зобов'язань перед Пенсійним фондом
України, але не направив за вказаним актом перевірки повідомлення
у відповідності із ст. 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд
апеляційної інстанції вірно зазначив, що на час складання акту №28
від 23.04.2003 року норми Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
були обов'язкові для виконання відповідачем.
Відповідно, суд касаційної інстанції приходить до висновку,
що судом апеляційної інстанції вірно застосовано до спірних
правовідносин норми Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, на підставі чого зроблено правомірний висновок про
неузгодженість податкового зобов'язання позивачу, нараховане
відповідачем, а відповідно вказане зобов'язання не може вважатись
податковим боргом.
Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що норми Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
повинні були
застосовуватись відповідачем до вступу в силу Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами касаційного оскарження
є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що
судом апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення
норм матеріального чи процесуального права, які передбачені
статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає,
що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судового
рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Балаклійському районі Харківської області залишити без
задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 08 липня 2006 року - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді