ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2013 р. Справа №2а-4444/12/0170/10
( Додатково див. ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду (rs32958301) )
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Кудряшової А.М.,
при секретарі судового засідання - Гришановій Г.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Васенко М.М., довіреність від 10.05.2012 року;
від відповідача - не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Греус"
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Греус" звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби №0000641501 від 17.04.2012 року, відповідно до якого було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1184878,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні позапланової виїзної перевірки, відповідач дійшов хибного висновку щодо порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України. На цій підставі відповідачем було неправомірно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 1184878,00 гривень, оскільки ТОВ "Греус" правомірно включило від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2010 рік до декларацій по податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та до декларацій по податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.05.2012 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, про що сторони повідомлені належним чином та завчасно.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, надіслав заперечення проти позову.
Суд, враховуючі думку представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його та його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача та його представника, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, у тому числі є заперечення відповідача проти позову, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Греус" є юридичною особою, зареєстрованою 08.04.2009 року Бахчисарайською районною державною адміністрацією.
Відповідачем, з 22.03.2012 року по 28.03.2012 року була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду по рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року.
За наслідками перевірки складено акт від 04.04.2012 року №34/2-40/15-01/36401847 (а.с. 9-28), відповідно до якого встановлено порушення п.150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) .
На підставі висновків акту перевірки від 04.04.2012 року №34/2-40/15-01/36401847 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000641501 від 17.04.2012 року, відповідно до якого було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1184878,00 гривень (а.с.33).
Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року позивач у складі витрат звітного періоду врахував від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року, тоді як згідно поданої податкової декларації за 1-ий квартал 2011 року позивач задекларував від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року.
Таким чином, податковий орган дійшов висновку про включення позивачем до від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2-3 квартал 2011 року витрат, здійснених підприємством у 2011 році, у зв'язку з цим, відповідач встановив порушення позивачем приписів пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , що призвело до завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1184878,00 гривень.
Спір виник між сторонами у зв'язку з включенням позивачем до складу від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у 1-му кварталі 2011 року збитків (показника від'ємного значення) за результатами діяльності за 2010 рік у сумі 1192694,00 гривень, а до 2-3 квартали 2011 року збитків за 1 квартал 2011 року в сумі 1423958,00 гривень.
Висновки перевіряючих ґрунтуються на тому, що пунктом 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України (2755-17) визначено, що розділ ІІІ Податкового кодексу України (2755-17) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового Кодексу України (2755-17) визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 року з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
За власним тлумаченням приведених норм права, податковий орган дійшов висновку, що до складу 2-3 кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року за результатами 2010 року, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач протиправно включив до складу витрат за 2-3 квартали 2011 року суму від'ємного значення, яка сформована за рахунок попередніх, ніж 1 квартал 2011 року.
Суд вважає вказані висновки необґрунтованими, виходячи з наступного.
Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (2755-17) , застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону (334/94-ВР) передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
На підставі наведеного суд робить висновок, що позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.
Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011 встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Разом з тим пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:
якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Суд не погоджується з думкою податкового органу про те, що до складу 2-3 кварталів 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України (2755-17) є хибним.
У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (2275-17) , визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.
Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ (2755-17) дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2-3 кварталів 2011 року.
Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2-3 кварталів 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.
Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України,, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".
З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2-3 кварталах 2011 року у розмірі 1184878,00 гривень.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам частини 3 статті 2 КАС України в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1184878,00 гривень.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000641501 від 17.04.2012 року не може бути визнаними таким, що прийняте на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2456-17) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
В судовому засіданні 07.02.2013 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 11.02.2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98, 160- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби від 17.04.2012 року №0000641501, прийняте стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Греус", про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1184878,00 гривень.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Греус" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 гривень шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби.
постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя
Кудряшова А.М.