Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська офсетна фабрика"

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представник Решоткін О.Г.

відповідач - представник Крекотинь Г.М.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Феодосійська офсетна фабрика" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.90-93) просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.12.2012р. №0000612203 про нарахування ПДВ на суму за основним платежем на суму 95340грн., штрафних санкцій на суму 17053,75грн., а всього 112393,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків проведеної відповідачем перевірки, якою було встановлено завишення податкового кредиту з ПДВ, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що операції з контрагентами були спрямовані та реальне настання правових наслідків та не мають ознак фіктивності, а тому податковий кредит за березень 2010р., вересень 2009р. сформований правомірно.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, вказує, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень норм податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення не підлягає скасуванню. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов (а.с.84-85).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ,,Феодосійська офсетна фабрика" з питань правових відносин з КП "Альянс" та БВП "Строитель- Плюс" за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., за результатами якої складений акт від 05.10.12 №1343/22-03/02470690 (а.с.9-27) (далі акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.10.2012р. №0000532203 (а.с.7), яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 95340грн. та штрафних санкцій на суму 23835грн.

В результаті розгляду скарги позивача на зазначене податкове повідомлення - рішення, відповідачем прийнято рішення від 19.11.2012р. №3540/10-0223, яким скарга позивача задоволена частково, сума штрафних санкцій зменшена на 6781,25грн. з урахуванням уточнюючої податкової декларації за березень 2010р.

На підставі такого рішення відповідачем 04.12.2012р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 95340грн. та штрафних санкцій на суму 17053,75грн.

Позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем норм п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.7.2, п. 7.2, п.п.7.3.1. п.7.3, п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на до додану вартість", що призвело до заниження податкового кредиту на загальну суму 95339,40грн.

Перевіркою було встановлено, що ПрАТ "Феодосійська офсетна фабрика" до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ за період, що перевірявся були включені суми ПДВ за проведені ремонтні роботи підприємствами КП "Альянс" та БВП "Строитель-плюс" на підставі податкових накладних, а саме: п/н від 30.09.09р. №4169/1 на загальну суму 260032,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 43338,80 грн., п/н від 31.03.10 №774 на загальну суму 202741,20 грн., в тому числі ПДВ в сумі 33790,20 грн.; п/н від 31.03.10 №776 на загальну суму 109262,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18210,40 грн.

Висновки про порушення податкового законодавства, а саме про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з КП "Альянс" та БВП "Строитель-плюс", відповідач зробив з підстав встановлення відсутності реального проведення господарських операцій з названими контрагентами.

Відповідач в акті керувався даними актів про неможливість проведення зустрічної звірки Будівельно-виробничого підприємства "Строитель-Плюс" та КП "Альянс", даних матеріалів кримінальних справ, порушених за фактом умисного ухилення від сплати податків та за фактами фіктивного підприємництва, даними досудового слідства.

У період що перевірявся відповідачем був чинним Закон України "Про податок на додану вартість" 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (168/97-ВР) .

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підтвердження взаємовідносин з КП "Альянс" та БВП "Строитель- Плюс" та формування в їх в наслідку сум податкового кредиту позивачем суду надані податкові накладні (а.с.54-56):

- від 30.09.09р. №4169/1 на загальну суму 260032,80грн., в тому числі ПДВ в сумі 43338,80 грн., виписана БВП "Строитель-плюс" з номенклатурою товару (послуг) - виконання робіт з ремонту приміщень для Офсетної фабрики у м. Феодосія;

- від 31.03.10 №774 на загальну суму 202741,20грн., в тому числі ПДВ в сумі 33790,20грн., виписана КП "Альянс" з номенклатурою товару (послуг) - Ремонт приміщень для Офсетної фабрики по пров. Індустріальному №3 у м. Феодосія;

- від 31.03.10 №776 на загальну суму 109262,40 грн., в тому числі ПДВ в сумі 18210,40 грн. виписана КП "Альянс" з номенклатурою товару (послуг) - Ремонт приміщень для Офсетної фабрики по вул. Земської, 6 у м. Феодосія.

Будь яких інших документів на підтвердження вказаної операції суду не надані.

Виходячи з вказаних вище положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) фактично податкові накладні свідчать про виникнення у платника податку можливості для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Виходячи з аналізу норм вказаних законів суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податкового кредиту, а також оподаткування доходів, отриманих юридичною особою та матеріальних витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд, внаслідок дослідження обставин реальності виконання між позивачем та контрагентами господарських операцій та складених на їх виконання документів, дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської операції, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих суду податкових накладних, позивач сформував податковий кредит з ПДВ в результаті придбання у вказаних контрагентів послуг з ремонту приміщень Офсетної факбрики.

З наданих позивачем документів, враховуючи специфіку наданих послуг, неможливо встановити дані про те, на яких саме об'єктах були проведені ремонтні роботи, індивідуальні дані про такий об'єкт, обсяг та вид робіт або інші дані, які б свідчили про фактичне виконання цих робіт.

Також з наданих документів неможливо встановити дані про те, чи належать фактично ці об'єкти позивачу та чи призначалося придбання вказаних робіт для ремонту об'єктів, які використовуються позивачем для провадження господарській діяльності.

Надані суду податкові накладні, крім загальних даних визначених у графі "Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця" не містять такої інформації.

Крім того суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704 (z0168-95) ) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 N 554 (v0554661-09) "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено примірні форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Так, затверджені форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" передбачають фіксування даних про найменування робіт і витрат; ціну одиниці виміру (у тому числі заробітної плати; вартості експлуатації машин та механізмів); дані про виконані роботи та інше.

Затверджена форма № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" передбачає наявність даних про найменування об'єктів, черг та пускових комплексів; вартість виконаних робіт та витрати та інше.

Складання позивачем та контрагентом, в результаті надання робіт з ремонту, документів затверджених Наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 (v0554661-09) , свідчило б про наявність оформлення належних первинних документів, які б, у тому числі, вказували на реальність отримання таких робіт.

Позивачем не було надано суду зазначених первинних облікових документів у будівництві або будь - яких інших документів, які б свідчили про виконання контрагентами ремонтних робіт, а також документів. Які свідчать про фактичне здійснення оплати придбаних послуг із сплатою у їх вартості суми податкового кредиту.

Крім того, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, у тому числі з'ясування фактичного постачання позивачу послуг з ремонту приміщень, ухвалою суду про витребування доказів від 28.01.2013р. у позивача витребувані документи з питань правових відносин з КП "Альянс" та БВП "Строитель-Плюс" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, у тому числі: акти виконаних робіт, договори, документи, які підтверджують оплату та інше.

Позивачем ухвалу суду про витребування доказів виконано не було і зазначені документи не були надані.

Позивач пояснив, що всі наявні у нього документи суду вже надані і додаткових документів немає.

Позивачем, згідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, в обґрунтування позовних вимог та доведення обставин реальності виконання господарської операції суду не були надані належні докази реальності виконання господарських операцій.

Як було вказано вище, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений у документах. Господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні наслідки для платника податку шляхом формування ним податкового кредиту (зобов'язання). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась спрямована лише на формування платником податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у документах.

За таких підстав, матеріали справи свідчать про те, що позивач не отримував послуг від контрагента з ремонту зазначених об'єктів, що вказує на відсутність реальності здійснення господарської операції та, з урахуванням викладеного вище, про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Приймаючи рішення суд зазначає, що обставини, досліджені при розгляді справи, не вивчалися відповідачем у такому обсязі при проведенні перевірки та складанні акту, але повинні бути враховані судом, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, навіть при відсутності дослідження ДПІ відповідних документів та обставин, суд не позбавлений за власною ініціативою, на підставі ч. 2 ст. 69 КАС України, збирати та досліджувати докази, необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач, через відсутність фактичного здійснення господарської операції, не мав права на формування податкового кредиту з ПДВ.

За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення не є протиправним та не підлягає скасуванню.

Доводи позивача про прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення від 04.12.2012р. №0000612203 з пропуском встановленого ст. 102 та ст. 114 ПК України строку суд вважає необґрунтованими, оскільки це податкове повідомлення - рішення прийнято в результаті оскарження позивачем в адміністративному порядку податкового повідомлення - рішення від 16.10.2012р. №0000532203, яке було прийнято відповідачем з дотриманням встановлених ст.102 ПК України строків давності.

Таким чином позов не підлягає задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 11.02.2013р.

Керуючись ст.ст. 160- 163 КАС України, суд

У задоволенні позову відмовити.

постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.