2а-3106/12/2770 Про визнання протиправним рішення щодо заборони в'їзду громадянину іншої держави на територію України - 15.01.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справи України в місті Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі про визнання протиправним рішення,

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовною заявою до Ленінського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справи України в місті Севастополі про визнання протиправним рішення. Вказує, що 20.10.2011 року ОСОБА_1 був повідомлений під розписку, що відносно нього Управлінням МВС України було прийнято рішення про видворення за межи території України та йому був визначений строк до 25.10.2011 року. У встановлений строк позивач покинув територію України. У серпні 2012 року ОСОБА_1 знов прибув в Україну, та звернувся до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі з питанням про можливість оформлення йому документів на проживання в Україні, проте в усній формі позивачу було відмовлено з підстав раніше прийнятого відносно нього рішення. Представником позивача 01.12.2012 року була отримана відповідь на запит від Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про видворення з території України та заборону в'їзду на територію України протягом 3-х років.

Просить визнати протиправним рішення відповідача.

Ухвалою від 21 грудня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалою від 21 грудня 2012 року підготовче провадження було закінчено та справу призначено до судового розгляду. Ухвалою від 09 січня 2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорку на стороні відповідача залучено Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить задовольнити. Вказує, що 20.10.2011 року ОСОБА_1 був повідомлений під розписку, що відносно нього Управлінням МВС України було прийнято рішення про видворення за межи території України та йому був визначений строк до 25.10.2011 року. У встановлений строк позивач покинув територію України. У серпні 2012 року ОСОБА_1 знов прибув в Україну, та звернувся до Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі з питанням про можливість оформлення йому документів на проживання в Україні, проте в усній формі позивачу було відмовлено з підстав раніше прийнятого відносно нього рішення. Представником позивача 01.12.2012 року була отримана відповідь на запит від Управління державної міграційної служби України в м. Севастополі, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 прийнято рішення про видворення з території України та заборону в'їзду на територію України протягом 3-х років.

Відповідач, явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 03 січня 2012 року надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника та прийняття рішення у справі відповідно до вимог законодавства України (а.с.23).

Представник третьої особи у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, просив у задоволенні позову відмовити. Проте письмовий відзив на позов не надав.

В порядку статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам на підставі пункту 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Предметом позову у справі є визнання недійсним та скасування рішення Ленінського РВ УМВС України в м. Севастополі про заборону громадянину Грузії ОСОБА_1 подальшого в'їзду в Україну строком на 3 роки. Тому, з огляду на вказане, спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено наступне: 21.03.2009 року громадянин Грузії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув на територію України через КПП «Бориспіль».

Відповідно до п. 19 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 29.12.1995 року (1074-95-п) (далі - Правила № 1074) (що діяли на час прийняття рішення) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.

Паспортний документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби. Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування - для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду - на термін не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору України на умовах взаємності.

Згідно з пунктом 27 Правила № 1074 (1074-95-п) Продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, які не зазначені у пунктах 20 і 21 цих Правил і прибули на тривале перебування з метою навчання, працевлаштування, у приватних справах тощо, здійснюється територіальними органами або підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб в порядку, встановленому МВС. Відповідні документи оформляються на підставі письмових звернень іноземця та особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніше ніж за 3 робочих дні до закінчення дії реєстрації. У продовженні терміну може бути відмовлено у разі відсутності для цього підстав та коштів для покриття витрат, пов'язаних з перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

Судом встановлено, що термін перебування в Україні ОСОБА_1 закінчився 21.06.2009 року, проте про продовження терміну перебування на території України останній до органів внутрішніх справ не звертався. У зв'язку з чим, рішенням старшим ДІМ Ленінського РВ УМВС України в місті Севастополі від 20.10.2011 року громадянина Грузії ОСОБА_1 було видворено з території України з забороною подальшого в'їзду в Україну терміном на 3 роки (а.с.50). З рішенням ОСОБА_1 був ознайомлений 20.10.2011 року, що підтверджується розпискою, відповідно до якої позивач зобов'язується до 25.10.2011 року покинути територію України (а.с.51).

Відповідно до авіаційного квитка ОСОБА_1 покинув територію України 20 жовтня 2009 року (зворотній а.с.45).

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року № 3929-XII (далі - Закон № 3929) іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 32 Закону № 3929 передбачено, що рішення про видворення іноземця та особи без громадянства за межі України приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України на підставах, визначених у частині першій цієї статті, супроводжується забороною подальшого в'їзду в Україну строком до десяти років, а на підставах, визначених у частині другій цієї статті, може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в Україну визначається законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2011 року та 2012 року Ленінським РВ УМВС України відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.41-42).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).

З урахуванням вищевикладених нормативно-правових актів суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті рішення від 20.10.2011 року про видворення з території України з забороною подальшого в'їзду в Україну терміном на 3 роки громадянина Грузії ОСОБА_1 діяв на підставі, у межах повноважень так у спосіб, передбачений Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення, та з дотриманням принципу рівності перед законом.

Постанову складено та підписано 17 січня 2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.