Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Цуркана М. I.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка

В.В.,

секретар: Замега Ю. I.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про скасування наказів та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві про скасування наказів та поновлення на роботі. Зазначав, що до 03 березня 2005 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді слідчого СВ 4-го територіального відділу міліції Солом'янського РУГУ МВС України в місті Києві, а наказом ГУ МВС України в місті Києві (по особовому складу) від 03 березня 2005 року НОМЕР_1 його звільнено з органів внутрішніх справ на підставі ст. 64 п. "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Вважав, що його звільнили з порушенням вимог чинного законодавства, а тому накази ГУ МВС України в місті Києві НОМЕР_2 від 25 січня 2005 року, НОМЕР_3 від 01 березня 2005 року та НОМЕР_1 від 03 березня 2005 року є незаконними. Наказ НОМЕР_2 від 25 січня 2005 року виданий в період перебування його, позивача, на лікуванні, що суперечить п. 28 Дисциплінарного статуту. Крім того, підставою для видання цього наказу стали результати службової перевірки, проведеної 23 - 24 січня 2005 року, з висновками якої він не ознайомлений, у зв'язку з чим був позбавлений можливості надати відповідні пояснення. Зазначав, що факт вживання спиртних напоїв 23 січня 2005 року є надуманим і недоказаним і це, на його думку, свідчить про упереджене ставлення керівництва з метою звільнення з органів внутрішніх справ. Наказ НОМЕР_2 від 24 січня 2005 року з невідомих причин, продубльований наказом від 01 березня 2005 року за НОМЕР_3 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" з тим самим змістом щодо звільнення його зі служби. Тобто, цим наказом його повторно притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення зі служби. Вважає, що наказ НОМЕР_3 від 01 березня 2005 року незаконний так, як попередній наказ НОМЕР_2 від 24 січня 2005 року не був скасований. На підставі наказу ГУ МВС України в місті Києві НОМЕР_3 від 01 березня 2005 року було видано наказ від 03 березня 2005 року НОМЕР_1 (по особовому складу), яким фактично його звільнено з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.  Також вказував, що на час звільнення з наказом та особовою справою його не ознайомили, копію наказу не видали, а трудову книжку видали тільки 19 березня 2005 року.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку.

Просить скасувати судові рішення та  постановити нове - про задоволення позову. Зазначає, що суди при розгляді справи порушили норми матеріального та процесуального  права, а саме: неправильно застосували положення Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР. На думку позивача, суд мав врахувати, що обов'язок щодо доказування законності наказу про звільнення покладений у відповідності до частини 2 статті 71 КАС України (2747-15) на відповідача.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України (2747-15) , колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2006 року -  без змін з таких підстав.

Суди дійшли правильного висновку про необгрунтованість вимог позивача, оскільки в наказі ГУ МВС України НОМЕР_2 від 25 січня 2005 року зазначено про наступне звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. "є" (за порушення дисципліни) після його одужання і за цим наказом безпосереднє звільнення не проведено.

Виданню цього наказу передувала службова перевірка за фактом грубого порушення службової дисципліни старшими лейтенантами міліції ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка проводилась 24 січня 2005 року. Як видно із послужного списку ОСОБА_1, наказом ГУ МВС України в місті Києві НОМЕР_4 від 06 липня 2004 року йому було оголошено сувору догану за неналежне виконання службових обов'язків у зв'язку з порушенням дисципліни та неналежною якістю роботи, а відповідно до наказу ГУ МВС України в місті Києві № 547 від 30 вересня 2004 року ОСОБА_1 було оголошено про неповну посадову відповідність за неналежне виконання службових обов'язків, яке полягало в порушенні дисципліни. Наказом ГУ МВС України в місті Києві НОМЕР_3 від 01 березня 2005 року позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за систематичне порушення службової дисципліни. 03 березня 2005 року ГУ МВС України було видано наказ НОМЕР_1 (по особовому складу), яким його звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за ст. 64 п. "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 27 Дисциплінарного статуту органів України затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року № 1368 (1368-12) звільнення осіб рядового і начальницького складу з Органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може провадитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного із перебуванням на службі в органах внутрішніх справ. В п. 28 цього ж статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення повинно бути накладено в строк до 1 місяця з того дня, як про проступок стало відомо начальнику, а в разі проведення по цьому проступку службової перевірки чи порушення кримінальної справи - не пізніше одного місяця з дня закінчення службової перевірки чи провадження по кримінальній справі, не рахуючи часу хвороби винного або перебування його у відпустці.

Як видно з матеріалів справи, позивач хворів та був звільнений від роботи з 24 січня 2005 року по 02 лютого 2005 року та з 03 лютого 2005 року по 25 лютого 2005 року і приступив до роботи 28 лютого 2005 року, після чого виданий наказ про його звільнення.

Висновки службової перевірки від 24 січня 2005 року за фактом грубого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, як і обгрунтованість накладення дисциплінарних стягнень за наказом від 06 липня 2004 року та від 30 вересня 2004 року підтверджені належними доказами, а тому правильними є висновки судів про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за п. "є" ст. 64 Положення про  проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Оскільки, оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст.  220, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів  -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 28 грудня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 28 березня 2006 року  - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.