ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2006
№ 5-130/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
при секретарі: Міненко О.М.
за участі представника позивача: Аркатової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 28.09.2005 по справі № 2-16/3686.1-2005
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Турфірма
Донатор"
до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції
АР Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ТОВ "Турфірма Донатор", далі - ТОВ) звернувся до
суду із позовними вимогами до Євпаторійської ОДПI (далі - ДПI) про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
09-16.06.2005, залишеним без змін постановою Севастопольського
апеляційного господарського суду від 28.09.2005 по справі №
2-16/3686.1-2005, позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення
визнано недійсними про визначення завищення суми бюджетного
відшкодування і визначення податкового зобов'язання по податку на
додану вартість.
Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою, посилаючись
на порушення судом норм матеріального права, і просить постанову
суду скасувати, як таку, що винесена з порушенням норм
матеріального права.
В обгрунтування Скаржник зазначає, що судом невірно
встановлено, що ТОВ надавались туристичні послуги, оскільки
договори із туристичними базами не можна віднести до туристичних
послуг.
Також Скаржник зазначив, що ТОВ не може включати до
туристичних послуг послуги санаторіїв, оскільки останні є
послугами охорони здоров'я і повинні мати окрему ліцензію.
Позивач (ТОВ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що судами правильно застосовані положення пп. 6.2.2 п.
6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо застосування нульової ставки оподаткування до
операцій з продажу туристичних послуг.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї,
рішення судів першої та апеляційної інстанції, пояснення
представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 1 Закону України від 15.09.1995 № 324 "Про туризм"
( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
(зі змінами) туристичні послуги - це послуги
суб'єктів туристичної діяльності по розміщенню, харчуванню,
транспортному, інформаційно-рекламному обслуговуванню, а також
послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо,
направлених на задоволення потреб туристів; туристичний
продукт -це комплекс туристичних послуг, необхідних для
задоволення потреб туриста під час його подорожі.
Відповідно до статей 16 і 17 цього Закону комплекс
туристичних послуг може включати транспортне обслуговування,
бронювання місць для проживання та розміщення, харчування,
екскурсійні, спортивні програми та інші.
Як встановлено судами - ДПI провела перевірку Позивача, про
що складено акти перевірки від 26.09.2003 № 69\23-2 та від
30.10.2003 № 75\23-2 і прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 30.09.2003 № 0000332302\0 про визначення завищення суми
бюджетного відшкодування по деклараціям за червень і липень 2003
року у сумах 19 870 грн. і 24 851 грн. через застосування нульової
ставки ПДВ.
від 30.09.2003 № 0000342302\0 про визначення податкового
зобов'язання по ПДВ у сумі 195 грн., штрафним санкціям - 170 грн.,
усього 365 грн.
від 03.10.2003 № 0000392302\0 про визначення завищення суми
бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2003 року у сумі
22 837 грн. через застосування 20% ставки ПДВ.
Підставою для прийняття оспорюваних податкових
повідомлень-рішень стали наступні обставини.
Позивач у червні, липні і серпні 2003 року на підставі
договору від 21.05.20063 №078\084 з нерезидентом - Комітетом з
молодіжної політики міста Санкт-Петербург Російської Федерації
надавав послуги з розміщення, харчування, оздоровлення,
культурного обслуговування громадян, в яких доля послуг по охороні
здоров'я склала 72% (у червні і липні) і 51% (у серпні). Та
отримав від нерезидента безготівково кошти і надав туристичні
послуги, у тому числі по оздоровленню. Так, у червні отримана
оплата у сумах 87 025 грн. і 52 434 грн. і надані послуги вартістю
116 820 грн., у липні - оплата 87 355 грн. і 87 795 грн. і надані
послуги вартістю 2 560 грн., у серпні отримана оплата 87 700 грн.
і 132 201,60 грн. і надані послуги на 42 570 грн.
Суди встановили, що в податкових деклараціях по податку на
додану вартість у червні, липні і серпні 2003 року Позивач
застосував нульову ставку і задекларував від'ємне значення
податку, що підлягає сплати до бюджету. Зазначене відображено Акті
перевірки.
При цьому необхідно зазначити, що на думку ДПI - частка
послуг - по охороні здоров'я, не повинна включатися до
туристичного продукту, тому що ці послуги можуть бути надані лише
установами охорони здоров'я при наявності відповідних ліцензії, і
оскільки Позивач не є установою охорони здоров'я і не мав
відповідної ліцензії, послуги по охороні здоров'я Позивачу
належало оподаткувати за ставкою 20%, що складає за червень 72%
від загальної вартості наданих туристичних послуг - (19 870 грн.),
за липень -24 851 грн. (72%), серпень - 22 837 грн. (51%), у тому
числі за серпень включена сума за липень -2 248,56 грн. (72%).
Зазначене на думку ДПI привело до завищення Позивачем суми
бюджетного відшкодування за червень, липень і серпень 2003 року і
несплаті податку за липень у сумі 195 грн.
Суд першої інстанції, посилаючись на норми Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємства" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, (п.
5.5.1 ст. 5 та п. 1.32. ст. 1) задовольнив позов, мотивуючи тим,
що Позивач правомірно застосував нульову ставку податку з операцій
надання туристичних послуг, у тому числі з частки послуг по
оздоровленню, тому що надані Позивачем туристичні послуги
складаються з комплексу послуг - оздоровлення, проживання,
перевезення, екскурсійне обслуговування та інших.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без
змін, як таке, що відповідає фактичним обставинам справи, вказує,
що громадянам були надані послуги по відпочинку, а вартість послуг
включає в себе комплекс послуг - проживання, питання,
оздоровлення, автоперевезення, екскурсійне обслуговування, медичне
страхування та інші послуги.
Також суди встановили, що на час надання Позивачем послуг з
туризму, законодавство України не передбачало розподіл туризму на
види залежно від категорії осіб, які здійснюють туристичні
подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що
використовуються або відвідуються, чи інших ознак (дитячий,
молодіжний, для інвалідів, сімейний та інший). Такий розподіл був
передбачений Законом України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) (324/95-ВР)
в редакції
Закону України в редакції від 18.11.2003 № 1282 ( 1282-15 ) (1282-15)
який
набрав чинність з 01.01.2004, а Позивач надавав послуги у
червні-серпні 2003 року.
Згідно підпункту 6.2.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 №
168 "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами на
час оподаткування) за нульовою ставкою оподатковуються операції з
надання послуг з туризму на території України в разі їх продажу за
межами України безпосередньо або при посередництві нерезидентів із
застосуванням безготівкових розрахунків.
Отже, необхідно погодитись із висновком судів, що Позивач
правомірно включив до туристичного продукту послуги по
санаторно-курортному лікуванню, тому що по договору № 078/084 таке
лікування було надано не як окремий вид послуг, а як невід'ємна
частина туристичного продукту в рамках одного договору.
Також помилковість міркувань Скаржника визначає і те, що
Позивач замовляв не тільки послуги охорони здоров'я, а й інші
послуги (пасажирські перевози, страхування), які потребують
ліцензії, і яких Позивач також не мав. Однак, ДПI ці види послуг
не були виключені з туристичного продукту Позивача.
Таким чином із зазначеним висновком суд касаційної інстанції
погоджується повністю, так як суди правильно встановили та визнали
доведеними обставини справи, дослідили докази та ухвалили рішення
з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова
оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судові рішення
підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної
податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
09-16.06.2005 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 28.09.2005 по справі № 2-16/3686.1-2005
залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.I. Костенко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна