ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
Справа № 4-1368/05/06
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Цуркана М.I. - головуючий,
Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,
Гордійчук М.П.,
Загороднього А.Ф.,
Кобилянського М.Г.,
при секретарі Дашківській О.Є.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення судової палати у
цивільних справах Апеляційного суду Луганської області від 25
березня 2004 року в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника
відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного фонду
України в місті Красний Луч Луганської області,
в с т а н о в и л а :
В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання
про скасування рішення судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2004 року,
яким відмовлено в задоволенні позову.
Просить залишити в силі рішення Краснолуцького міського суду
Луганської області від 21 липня 2003 року про задоволення позову і
визнання нечинними дій та рішення начальника відділу пенсійного
забезпечення Управління Пенсійного фонду України в місті Красний
Луч Луганської області про утримання з ОСОБА_1 зайве сплаченої
пенсії на загальну суму 1964,68 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала доводи касаційної
скарги.
Відповідач скаргу не визнав, посилаючись на те, що судове
рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального
права.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачка є багатодітною матір'ю. Після смерті чоловіка, яка
настала в грудні 2001 року, звернулася до Управління Пенсійного
фонду України в місті Красний Луч Луганської області із заявою про
призначення пенсії в разі втрати годувальника на чотирьох дітей,
троє з яких - 1979, 1984 й 1987 років народження є інвалідами та
отримували пенсію.
Оскільки суб'єктом владних повноважень заява була втрачена,
то пенсія в разі втрати годувальника призначена дітям з дня втрати
годувальника після повторної заяви, яка подана 29 липня 2002 року.
Після того, як стало відомо про факт отримання позивачкою на
трьох дітей одночасно пенсії в разі втрати годувальника і пенсії
по інвалідності, рішенням начальника відділу пенсійного
забезпечення Управління Пенсійного фонду України в місті Красний
Луч Луганської області визначено суму зайве сплаченої пенсії -
1964,68 гривень та встановлений порядок її погашення шляхом
утримання 20% від сум пенсії щомісяця починаючи з 01 грудня 2002
року.
Позивачка вважає дії та рішення органу Пенсійного фонду
України такими, що порушують права її дітей на отримання пенсії.
На процесуальні порушення при встановлені фактичних обставин
справи в касаційній скарзі не вказується.
Перевіривши правильність застосування судом норм
матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у
справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що рішення
начальника відділу пенсійного забезпечення Управління Пенсійного
фонду України в місті Красний Луч Луганської області про
утримання з ОСОБА_1 зайве сплаченої пенсії на загальну суму
1964,68 грн. є протиправним.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд
виходив з того, що при отриманні одночасно двох видів пенсій була
зайве сплачена сума, яка позивачка повинна повернути.
З такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони
грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, що мають
значення для правильного вирішення спору.
Справа розглядалася судами в порядку, передбаченому главою
31-А ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року.
З урахуванням особливостей порядку розгляду скарг,
передбачених статтями 248-1 - 248-4 ЦПК, у них, зокрема, повинно
бути зазначено, чиї та які саме рішення, дії чи бездіяльність
оскаржуються, які конкретно права і свободи порушено, наведено
правове обгрунтування останніх та запропоновано шляхи їх
поновлення.
В даному випадку у скарзі ОСОБА_1 не зазначено які конкретно
права порушено і не наведено правове обгрунтування останніх.
Цей недолік скарги не був усунутий судами при розгляді
справи, в судових рішеннях як суду першої інстанції так і
апеляційного суду відсутнє посилання на конкретні права заявниці,
відносно яких виник адміністративно-правовий спір, через що не
можна визначитися відносно того порушені вони чи ні суб'єктом
оскарження при здійсненні управлінських функцій.
Допущені судами порушення норм матеріального і процесуального
права могли призвести до неправильного вирішення справи і не
можуть бути усунені судом касаційної інстанції, що відповідно до
частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
є підставою для скасування судових рішень судів першої
та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Краснолуцького міського суду Луганської області від
21 липня 2003 року та рішення судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Луганської області від 25 березня 2004 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.
Судді:
М.I. Цуркан С.Є. Амєлін М.П. Гордійчук А.Ф. Загородній
М.Г. Кобилянський