ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Юрченка В.В., Ліпського
Д.В.
секретар Міненко I.М.
за участю представника позивача - Комарова А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції
"Торговельний дім СЕЗ" до ДПI у
м.Сімферополі про визнання недійсним податкового
повідомлення -рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
В серпні 2005 року ВАТ "Торговий дім СЕЗ" звернулось до суду
з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ДПI в м. Сімферополі від 30 березня 2005 року №0004072301/0 щодо
порушення вимог п.13.2 ст.13 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 8 грудня 2005 року залишена без змін постанова господарського
суду Автономної Республіки Крим від 1 листопада 2005 року, якою
позов ТОВ "Торговий дім СЕЗ" було задоволено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач -
ДПI у м. Сімферополі звернулась з касаційною скаргою до Вищого
адміністративного суду України.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду
першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки суд першої та
апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального
права, а саме : п.1 ст.3 "Конвенції між Урядом України та Урядом
Сполученого Королівства Великобританії та Північної Iрландії про
усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим
ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна",
п.4, п.8 постанову Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року
№470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
"Порядку звільнення (зменшення) від
оподаткування доходів с джерелом їх походження із України
відповідно до міжнародних договорів України про запобігання
подвійного оподаткування".
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної
Республіки Крим здійснила документальну перевірку позивача з
питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства,
про що, 28.03.2005 складено акт №232/23-8/30351070. На підставі
зазначеного акту 30.03.2005 державна податкова інспекція у місті
Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла та надіслала на
адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0004072301/0.
Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачеві
донараховано податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі
10833,98грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 21667,96
грн., всього 32501,94 грн.
Відповідно до умов кредитного договору № 146/03 від 01.12.03
фірма "VILNER TECHNOLOGIES LIMITED"- Кредитор, відкриває
відкритому акціонерному товариству "Торговий дім СЕЗ"- дебіторові,
кредитну лінію для підтримки оборотного капіталу й поточних
робочих потреб дебітора на строк до 30.06.04 у розміру 500000 дол.
США.
За користування кредитними коштами дебітор сплачує
кредиторові 6% річних за фактичну кількість користування кредитом
з розрахунку 365 днів у році. Якщо дебітор не поверне кредит до
зазначеної вище дати, то дебітор виплачує Кредиторові обговорені в
пункту 4 договору збитки у розмірі 0,1% від суми невиплаченої
процентної ставки у тиждень. Загальна сума обговорених збитків не
повинна перевищувати 20% від загальної суми невиплаченої
процентної ставки. Датою одержання кредиту вважається день
надходження коштів на рахунок дебітора, а датою погашення кредиту
вважається день списання коштів з рахунку дебітора.
Додатковою угодою № 1 від 12.11.04 до зазначеного кредитного
договору сторони прийшли до угоди, що кредитна лінія збільшиться
до 1000000 дол. США й надається строком до 31.12.07 р. Кредит
повертається частковими виплатами до 31.12.08. Якщо дебітор не
погашає кредит до зазначеної дати, то дебітор зобов'язується
відшкодувати кредиторові обговорені збитки у розмірі 0,1% від
невиплаченої суми боргу за кожний тиждень. Однак загальна сума
обговорених збитків не повинна перевищувати 5% від загальної суми
несплаченого боргу.
Процентна ставка встановлюється у розмірі 6% у рік за
фактичну кількість днів користування кредитом з розрахунку 365
днів у році й може виплачуватися частинами до 31.12.08. Датою
одержання кредиту вважається день списання коштів з рахунку
Дебітора.
З грудня 2003 року по листопад 2004 року відповідно до умов
кредитного договору позивачем було отримано 400000 дол. США.
Відповідно до діючого законодавства України міжнародні
договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України. Конвенція між Урядом України
та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної
Iрландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання
податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст
вартості майна від 10 лютого 1993 року була ратифікована у
встановленому порядку і набула чинності 11 серпня 1993 року.
Згідно зі статтею 1 Конвенції її положення можуть бути
застосовані до осіб, які є резидентом однієї або обох Договірних
Держав.
Відповідно до статті 2 Конвенції ця Конвенція застосовується
до податків на доход і на приріст вартості майна, Договірних
Держав або їх політичних підрозділів, або місцевої влади,
незалежно від стягнення податків. Податками на доход і на приріст
вартості майна вважаються всі податки, що сплачуються від
загальної суми доходів або елементів доходу від відчуження
рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму
заробітної плати і платні, що виплачуються підприємствами.
Податками, на які поширюється ця Конвенція, є:(а) у Сполученому
Королівстві: (1) прибутковий податок; (2) корпоративний податок; і
(3) податок на приріст вартості майна (надалі - "податок
Сполученого Королівства"); (б) в Україні: (1) податок на прибуток
(доходи) підприємств; і (2) прибутковий податок з громадян
України, іноземних громадян та осіб без громадянства (надалі -
"податок України"). Ця Конвенція застосовується також до всіх
подібних або по суті аналогічних податків, які стягуються однією з
Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в
доповнення до або замість податків цієї Договірної Держави,
згаданих в пункті 3 цієї статті. Компетентні органи Договірних
Держав будуть повідомляти один одного про будь-які істотні зміни,
що відбудуться в їхніх законодавствах щодо оподаткування.
Згідно до ст. 11 Конвенції проценти, що виникають в одній
Договірній Державі сплачуються резиденту другої Договірної
Держави, будуть оподатковуватись тільки в цій другій Державі, якщо
такий резидент має фактичне право на ці проценти і підлягає
оподаткуванню в цій і другій Договірній Державі у відношенні цих
процентів. Термін "проценти" при використанні в цій статті означає
доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного
забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у
прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і
доход від облігацій і боргових зобов'язань. Термін "проценти" не
буде включати ніякі доходи, які можуть розглядатись як розподіл
згідно з положеннями статті 10 цієї Конвенції.
При цьому термін "відсотки" при використанні в цій Конвенції
означає доход від боргових вимог будь-якого виду, а також
будь-який інший доход, який вважається доходом від грошової
позики, згідно із податковим законодавством Договірної Держави, у
якому виникає доход.
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
які-небудь
доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України,
від здійснення господарської діяльності оподатковуються податком у
порядку і за ставками, визна ченими цією статтею. Для цілей даної
статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерела їх
походження з України варто розуміти в тому числі відсотки,
дисконтні доходи, які сплачуються на користь нерезидента, у тому
числі відсотки по боргових зобов'язаннях випущеним (виданим)
резидентом.
Згідно до вимог п. 13.2 ст. 13 Закону резидент, що здійснює
будь-яку виплату на користь нерезидента з доходу джерелом його
походження з України, отриманого таким нерезидентом від здійснення
господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які
ведуться в гривнях) зобов'язані утримувати податок з таких
доходів, зазначених у п. 13.1 даної статті, за ставкою в розмірі
15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до
бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами
міжнародних угод, які набрали чинності.
Відповідно до п. 11 кредитного договору № 146/03 від
01.12.03р. всі платежі, які Дебітор виплачує Кредиторові по даному
Кредиту, незалежно від того, чи є ця сума сумою основного Кредиту,
сумою відсотка або інше, здійснюються у доларах США. Виплата
повинна здійснюватися без яких-небудь зустрічних вимог або
зустрічних претензій, вона повинна бути вільною та очищеною, і без
утримань, від будь-яких податків, зборів, мит, зобов'язань,
нарахувань, внесків, утримань або обчислень будь-якого роду, якими
вони можуть обкладатися, крім утримань або обчислень, встановлених
законодавством Англії.
Відповідно до п.18.1 ст. 18 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
якщо міжнародним договором,
ратифікованим Верховною Радою України, установлені правила інші,
ніж передбачені дійсним Законом, застосовуються норми міжнародного
договору.
Виходячи з викладеного, судова колегія погоджується з
висновками суду першої інстанції та апеляційної інстанції про те,
що з урахуванням положень п.13.2 ст. ст.13 закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" і Конвенції від 10.02.93р.
оподатковування відсотків по кредитному договору № 146/03 від
11.12.03р. здійснюється винятково у Сполученому Королівстві.
Відповідно до п. п. 4, 8 Порядку звільнення (зменшення) від
оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з
міжнародними договорами України про уникнення подвійне
оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 06.05.01 № 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, підставою для звільнення
(зменшення) від оподатковування доходів із джерелом їх походження
з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей,
передбачених пунктами 5 та 6 цього Порядку, особі, яка виплачує
йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка
підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено
міжнародний договір (далі довідка), а також інших документів, якщо
це передбачено міжнародним договором. Довідка видається
компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним
договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із
законодавством такої країни й повинна містити інформацію,
передбачену п. 4 Порядку.
Відповідно до положень ст. 11 Конвенції відсотки, які
одержуються та фактично належать резиденту Договірної Держави,
оподатковуються винятково тільки в цій Державі.
Згідно зі ст. 4 Конвенції для цілей даної Конвенції термін
"резидент однієї Договірної Держави" означає особу, яка за
законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на
підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця
знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого
аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає
будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки
якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у
цій Державі.
Зазначена стаття Конвенції не встановлює обов'язку по
підтвердженню резиденції на компетентний орган Сполученого
Королівства - під яким розуміється Управління внутрішніх доходів
або його уповноваженого представника (ст. З Конвенції).
Статтею 11 Конвенції також не визначено, що для рішення
питання про порядок оподатковування відсотків резидента Договірної
Держави компетентний орган такої Договірної Держави зобов'язаний
видати будь-яку довідку за якою-небудь формою або який-небудь
інший документ.
Не передбачає таких вимог і п. 13.2 ст. 13 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зазначена
норма Закону містить норму, яка відсилає до норм, що набрали
чинності, міжнародних угод і не визначає будь-яких повноважень
Кабінету Міністрів України по визначенню порядку оподатковування
доходів нерезидентів.
Відповідно до ст.ст. 26, 27 Конвенції повноваження
компетентних органів визначені у процедурі взаємного узгодження та
обміну інформацією.
Так, якщо резидент Договірної Держави вважає, що дії однієї
або обох Договірних Держав призводять або призведуть до його
оподаткування невідповідно до положень цієї Конвенції, він може
незалежно від засобів захисту, передбачених національними
законодавствами цих Держав, подати клопотання до компетентних
органів Договірної Держави, резидентом якої він є.
Положення пункту 1 цієї статті не можуть тлумачитись як такі,
що покладають на компетентні органи будь-якої з Договірних Держав
зобов'язання: здійснювати адміністративні заходи, такі, що
відрізняються від законів і адміністративної практики, яка має
перевагу в будь-якій з Договірних Держав; надавати інформацію, яку
неможливо одержати за законодавством або в ході звичайного
управління в будь-якій з Договірних Держав; надавати інформацію,
яка буде розкривати будь-яку торговельну, підприємницьку,
промислову, комерційну або професійну таємницю або торговельний
процес, або інформацію, розкриття якої суперечило б громадським
інтересам.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему
оподатковування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.91 № 1251-Х 11 з наступними
змінами й доповненнями податки й збори (обов'язкові платежі),
ставки та механізм їх стягнення встановлюється законами України
про оподатковування.
Статтею 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
від 16.04.91 № 959-Х11 закріплені принципи
зовнішньоекономічної діяльності, одним із яких є принцип
верховенства закону, та забороні застосування підзаконних актів та
актів управління місцевих органів, які будь-яким способом
створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш
сприятливі, чим ті, які встановлені законами України.
Судом першої інстанції та апеляційної інстанції
досліджувались належним чином засвідчені та переведені на
українську мову уставні документи компанії " VILNER TECHOLOGIES
LIMITED ", Свідоцтво про реєстрацію компанії, Довідка видана у
Домі Компанії, Кардифф за підписом Регістратора компаній для
Англії і Уельсу, що свідчить про те, що компанія " VILNER
TECHOLOGIES LIMITED " зареєстрована за Законом про Компаніях 1985
рік як компанія з обмеженою відповідальністю 16.07.03, зазначені
головні посадові особи компанії. Вказані документи підтверджують,
що компанія існує безперервно без порушень від дня реєстрації, не
перебуває в процесі ліквідації й не підлягає адміністративному
стягненню, жодний одержувач або менеджер з майна компанії є
призначеним. Компанія зареєстрована під № 4833905. Зареєстрований
офіс компанії знаходиться за адресою 186 Хаммесміт Роуд Лондон W 6
7 О.I. Акціонерний капітал Компанії становить 1000 фунтів
стерлінгів розділених на 1000 акцій вартістю 1,00 фунт стерлінгів
кожна.
Таким чином, місце перебування нерезидента - фірми " VILNER
TECHOLOGIES LIMITED ", а також факт нерезиденства -
підпорядкованість Сполученому Королівству Великобританії й
Північної Iрландії, підтверджені належним чином, що відповідає
положенням ст. 4 Конвенції.
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і
банківської діяльності листом від 07.07.00 № 06-10/451
( v_451450-00 ) (v_451450-00)
"Про підтвердження резидентності" роз'яснив, що
установчі документи нерезидента, легалізовані в установленому
законом порядку, вважаються підтвердженням розповсюдження
юрисдикції на нерезидента.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної
інстанції правильно вказали на невідповідність чинному
законодавству доводів відповідача про те, що в разі неподання
нерезидентом довідки відповідно до п. 4 Порядку доходи нерезидента
із джерелом їх походження з України підлягають оподатковуванню
відповідно до законодавства України з питань оподатковування.
Судова колегія апеляційного суду, обгрунтовано визнала, що у
випадку, якщо відповідач вважав, що позивачем не надані всі
належні документи, то відповідно до абзаців 8, 9 пункту 4 Порядку
звільнення від оподаткування доходів з джерелом з походження з
України відповідно до міжнародних договорів України про усунення
подвійного оподаткування, затвердженого Ухвалою Кабінету Міністрів
України від 06.05.01 № 470 ( 470-2001-п ) (470-2001-п)
, він мав право
самостійно звернутися до нерезидента, або до компетентного органу
країни, з якою укладений міжнародний договір, про підтвердження
вказаної в довідці інформації. Докази вказаного обігу за
інформацією з даного питання в матеріалах справи відсутні.
Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно
перевірені надані сторонами докази, у рішеннях їм дана належна
оцінка.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ВАТ "Торговий дім СЕЗ" залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 1 листопада 2005 року та ухвалу Севастопольського
апеляційного господарського суду від 8 грудня 2005 року - без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ :
СУДДI :