ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Костенка М. I.
суддів: Ланченко Л. В.,
Пилипчук Н. Г.,
Усенко Є. А.,
Степашка О. I.
при секретарі судового засідання: Ткачук Н. В.
за участю представника позивача Дуліба Я. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" до
Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова
про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова на постанову господарського суду Львівської
області від 25 жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 14 грудня 2005 року по справі
№5/1734-12/320, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" звернулося з позовом
до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова
про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень №
005032333/0/04-23-6/01553681 (25241377) 719342/ 23-6 від
27.09.2004 р. в частині нарахування фінансових санкцій в сумі
8142,88 грн.
Позовні вимоги грунтувалися на тому, що відповідачем
зазначені санкції було застосовано до позивача безпідставно,
оскільки податковий борг у позивача був відсутній що виключало
відповідальність за використання касової виручки на виплату
заробітної плати, застосовану до позивача на підставі Указу
Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення
норм з регулювання обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
.
Постановою Господарського суду Львівської області від 25
жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Львівського
апеляційного господарського суду від 14 грудня 2005 року у справі
№ 5/1734-12/320, позовні вимоги задоволено, визнано частково
нечинним податкове повідомлення-рішення ДПI у Галицькому районі
м.Львова № 005032333/0/04-23-6/01553681 (25241377)719342/23-6 від
27.09.2004 р. в частині нарахування фінансових санкцій в сумі
8142,88 грн.
Зазначені судові рішення мотивовані тим, що податковим
органом не було представлено доказів наявності заборгованості
позивача по обов'язкових платежах станом на 06.02.2004 р., їх
розмір, а з поданого акту звірки розрахунків вбачається, що у
позивача за оспорюваний період була переплата по всіх платежах до
бюджету.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ДПI у
Галицькому районі м. Львова звернулася з касаційною скаргою, у
якій просить постанову господарського суду Львівської області від
25 жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 14 грудня 2005 року скасувати та направити
справу на новий судовий розгляд.
Касаційна скарга вмотивована посиланням на наявність у
позивача заборгованості зі сплати фінансових санкцій, з 19 січня
по 23 лютого 2004 року, та з 12 по 20 липня 2004 року.
Розглянувши доводи скаржника та вивчивши матеріали справи
колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.
Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що
на підставі акту перевірки № 1253/23-6, 27.09.2004 року ДПI у
Галицькому районі м. Львова прийнято податкове
повідомлення-рішення № 0005032333/0/04-23-"6/01553681
(25241377)/19342/23-6, яким згідно з ст.1 Указу Президента України
"Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
, п.2.12 Положення "Про ведення касових
операцій у національній валюті в Україні" ( z0040-05 ) (z0040-05)
, позивачу
визначено суму податкового зобов'язання у вигляді штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 8385,65 грн.
Прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення
обумовлено висновками проведеної Стрийською ОДПI перевірки на
предмет дотримання вимог норм з регулювання обігу готівки у Філії
№ 9 ТзОВ ТВК "Львівхолод", 13.09.2004 року, зафіксованих у
вищезазначеному акті № 1253/23-6.
Зокрема, проведеною перевіркою встановлено порушення п.2.12
"Положення про ведення касових операцій у національній валюті в
Україні" підприємством при наявності заборгованості по сплаті
фінансових санкцій, що виникла із 19.01.2004 р. та погашена
23.02.2004 р. та з 12.07.2004 р. по 20.07.2004 р. було виплачено
заробітну плату працівникам підприємства з виручки від реалізації
на загальну суму 8765,65 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі зібраних по
справі доказів дійшли висновку, що у позивача протягом періоду
здійснення вказаних операції заборгованість перед бюджетами та
державними цільовими фондами була відсутня.
Всупереч вимогам статті 213 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України скаржником не зазначено доказів
на спростування вищенаведеного.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обгрунтувань ніж
невірна оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанції,
суддів доходить висновків, що при встановленні вищезазначених
обставин судом апеляційної інстанції не було порушено норм
матеріального та процесуального права, касаційна скарга вбачається
такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі міста Львова залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Львівської області від 25
жовтня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського
суду від 14 грудня 2005 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. I. Костенко
судді: Є. А. Усенко
Л. В.Ланченко
Н. Г. Пилипчук
О. I. Степашко
З оригіналом вірно
Суддя
Вищого адміністративного суду
України М. I. Костенко