Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Юрченка В.В., Ліпського Д.В.

секретар: Міненко I.М.

за участю представників позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, третьої особи - ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного комітету лісового господарства України на постанову Апеляційного суду м.Києва від 4 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Державного комітету лісового господарства України, третя особа : Голова Державного комітету лісового господарства України ОСОБА_5 про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2005 року ОСОБА_4 (далі - позивач ) звернувся до суду з позовом про скасування наказу Голови Державного комітету лісового господарства України ОСОБА_5 НОМЕР_1 в частині звільнення його з посади директора Брустурянського державного лісомисливського господарства, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 1385,72 грн. Під час розгляду справи позивач збільшив суму втраченого середнього заробітку до 17670 грн.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 7 березня 2006 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 4 липня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, постановлено нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та про поновлення його на посаді зі стягненням на його користь втраченого заробітку у сумі 17670 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Апеляційного суду м.Києва від 4 липня 2006 року, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, оскільки суд апеляційної інстанції дав неправильну правову оцінку обставинам у справі.

Зокрема, автор касаційної скарги посилається на те, що судом неправильно розтлумачені положення п.п. "б" п.26 Контракту, який був укладений з позивачем, оскільки це положення не можуть трактуватися однозначно, а допускають звільнення за одноразове грубе порушення законодавства без настання значних негативних наслідків для підприємства.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 220 КАС України (2747-15) передбачені межі перегляду справи судом касаційної інстанції. Зокрема, вказана норма Закону передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі.

У касаційній скарзі Державного комітету лісового господарства України на постанову апеляційної інстанції зазначено, що вказане судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Разом з тим, у тексті касаційної скарги немає жодного посилання на норми матеріального чи процесуального права, які порушені, на думку касатора, апеляційним судом.

Зміст касаційної скарги свідчить, що її автор не погоджується з правильністю встановлених судом апеляційної інстанції окремих фактів та правовою оцінкою обставин у справі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України (2747-15) , не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З оглядом на зазначені вимоги закону, суд касаційної інстанції не знаходить процесуальних порушень з боку апеляційної інстанції при встановленні та дослідженні фактичних обставин у справі.

Колегія суддів не погоджується з доводами автора скарги про неправильне тлумачення апеляційним судом, п.п. "б" п.26 Контракту, оскільки даною нормою передбачена така підстава для звільнення керівника з ініціативи органу управління як одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов'язків, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи тощо ) .

Таким чином, обов'язковою передумовою звільнення з цієї підстави є настання значних негативних наслідків. Відсутність таких наслідків значно знижує тяжкість вчиненого проступку, що не дає підстав для застосування стягнення у вигляді звільнення з роботи та розірвання контракту.

За таких обставин, висновок апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є законним і обгрунтованим.

Судом апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, то касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державного комітету лісового господарства України залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду м.Києва від 4 липня 2006 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.