2а-13340/12/2670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення з нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток - 10.12.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122207 від 18.09.2012р., визнання протиправними дій, -

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10.12.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Публічне акціонерне товариство «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000122207 від 18.09.2012р., визнання протиправними дій ДПІ щодо несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд заперечень на Акт перевірки від 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684, визнання протиправними дій ДПІ щодо неврахування наданих позивачем документів під час проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., складання Акта перевірки від 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р. (Акт перевірки від 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684). Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток є висновок податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом спрямовані на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що ним було укладено договір про надання рекламних послуг з ПП "РА "Ректайм" від 17.01.2011 р. № 04, який мав реальний характер, рекламні послуги отримані позивачем використані ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові письмові та усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 22.10.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Твердження відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представником під час судового засідання аналогічні твердженням та висновкам викладеним в Акті перевірки № 666/22-7/02470684 від 31.08.2012 р.

Додатково представник податкового органу зазначив, що інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представником відповідача не наведено.

У судових засіданнях представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0000122207 від 18.09.2012р. позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50 603,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 12 651,00 грн.

Підставою для такого донарахування стали висновки Акта Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби № 666/22-7/02470684 від 31.08.2012 р. про результати документальної невиїзної перевірки ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період 01.09.2011р. по 30.09.2011 р.

Підставою для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки відповідно до ст. 20, пп. 77.1.1 п. 78.1, п. 79.1, п. 79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) є Наказ Державної податкової служби м. Києва № 1219 від 20.08.2012 р. відповідно до якого податковому органу доручено провести позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період 01.09.2011 по 30.09.2011 р.

Актом перевірки № 666/22-7/02470684 від 31.08.2012 р. встановлено, що позивачем у вересні 2011 р. віднесено суму ПДВ у розмірі 50 603,00 грн. за господарськими операціями з придбання у ПП "РА "Ректайм" товарів, які дають право на формування податкового кредиту.

При цьому, на думку податкового органу наявність у позивача документів, які відповідно до Податкового кодексу України є необхідними для формування податкового кредиту, а саме, податкових накладних, виданих ПП "РА "Ректайм", не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту, у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних не підтверджені документально зустрічними перевірками та не можливо ідентифікувати як такі, що призначені для використання в межах господарської діяльності платника податку.

Посилаючись на неможливість підтвердити зустрічними перевірками здійснення господарських операцій контрагента позивача - ПП "РА "Ректайм", та здійснення господарських операцій ПП "РА "Ректайм" з іншими суб'єктами господарювання, зокрема ТОВ "Санабрія", податковий орган зробив висновок про недійсність укладених угод через їх удаваність.

Отже, за висновками Акта перевірки № 666/22-7/02470684 від 31.08.2012 р. взаємовідносини позивача з зазначеним контрагентом спрямовані на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо висновків в Акті перевірки № 666/22-7/02470684 від 31.08.2012 р., що укладений між позивачем та ПП "РА "Ректайм" правочин є нікчемним, оскільки суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, слід відзначити наступне.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Зокрема, в Акті зазначено що зустрічними перевірками контрагента позивача - ПП "РА "Ректайм" та контрагентів постачальника послуг позивача по ланцюгам неможливо підтвердити здійснення господарських операцій.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року (v0009700-09) було звернуто увагу на наступне: «…вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих за правочинами, здійсненими з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України (2341-14) за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ПП "РА "Ректайм" правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України (435-15) ).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Крім того, відсутні жодні докази порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ПП "РА "Ректайм" або його контрагентів, за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 205 або 212 КК України (2341-14) .

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого органи ДПС посилаються, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України (2341-14) , то за обставин, які склалися, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України . не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 (v0742760-11) .

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Позивачем на підтвердження реальності та фактичного здійснення фінансово-господарських операцій з ПП "РА "Ректайм" за договором про надання рекламних послуг реклами № 04 від 17.01.2011 р. надано суду копію зазначеного договору та додатків до нього відповідно № 01 від 21.09.2011 р., № 07 від 15.09.2011р., № 08 від 21.09.2011 р., копії податкових накладних від 22.09.2011 р. №№ 5, 6, 7, 8, копії актів приймання-передачі наданих послуг № №79, 80, 81, 82, копії платіжного доручення від 22.09.2011 р. рахунки-фактури.

Відповідно до пункту 2 договору про надання рекламних послуг реклами № 04 від 17.01.2011 р. ПП "РА "Ректайм" за завданням позивача зобов'язується надати послуги з розміщення реклами шляхом публікації у друкованих засобах масової інформації, розміщення реклами та телебаченні, виготовлення оригінал-макету рекламних матеріалів з метою публікації у ЗМІ, виготовлення рекламних роликів для розміщення у електронних ЗМІ, розповсюдження рекламних носіїв зі змістом даної реклами.

На виконання вказаного договору ПП "РА "Ректайм" розміщено рекламу у пресі за вересень 2011 р. та відповідно надано позивачу податкові накладні № 5, 6, 7, 8 від 22.09.2011 р.

За результатами виконаних робіт за вересень відповідно до договору № 04 позивачем та ПП "РА "Ректайм" складено та підписано акти прийому-передачі наданих рекламних послуг від 30.09.2011 р.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2012 р. № 2а-8556/12/2670 у справі за позовом ПП "РА "Ректайм" (контрагента позивача) до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва визнано протиправними висновки перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо внесення в Акт "Про результати виїзної позапланової перевірки ПП "РА "Ректайм" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Санабрія" за вересень 2011 р." від 20.04.2012 р. № 201/2-20/3617610 щодо встановлення та визначення нікчемності правочинів по отриманню послуг від ТОВ "Санабрія".

Оскільки, відповідачем не доведено правомірність збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 50 603,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0000122207 від 18.09.2012р., отже і застосування штрафних санкцій у розмірі 12 651,00 грн. є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби №0000122207 від 18.09.2012р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ щодо несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд заперечень на Акт перевірки від 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684 суд відзначає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не доведено, яким чином, це порушило його права.

Зокрема, листом ДПС у м. Києві від 19.10.2012 р. № 6861/10/14-107 позивача було повідомлено, що розгляд заперечень на акт перевірки без участі уповноважених представників позивача не вплинуло на результати перевірки.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій ДПІ щодо неврахування наданих позивачем документів під час проведення документальної невиїзної перевірки з питань дотримання законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 р., складання Акта перевірки від 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684, суд відзначає, що в цій частині позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, позивачем не доведено їх обґрунтованості.

Відповідно до п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 72.1. ст. 72 Податкового кодексу України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю; 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків.

Згідно з п. 83.1. ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту перевірки 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684 суд не знаходить підстав для її задоволення, оскільки дії відповідача щодо складання акту перевірки здійснені ним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Підставою для здійснення перевірки став Наказ Державної податкової служби м. Києва № 1219 від 20.08.2012 р. відповідно до якого податковому органу було доручено провести позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "РА "Ректайм" за період 01.09.2011р. по 30.09.2011 р.

Тобто, складаючи акт перевірки 31.08.2012 р. № 666/22-7/02470684 за результатами здійсненої перевірки позивача податковий орган діяв у межах повноважень та у спосіб наданих йому законом.

Так, дії податкового органу щодо неврахування документів позивача є оціночними під час виконання роботи посадових осіб податкового органу відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) . Зокрема, в акті перевірки посадові особи зазначили обставини з огляду на які ними не було взято до уваги зазначені позивачем документи.

При цьому слід відзначити, що саме через не відповідність висновків акта перевірки дійсним обставинам справи, спірне податкове повідомлення-рішення №0000122207 від 18.09.2012р. про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50 603,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 12 651,00 грн. визнано судом таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря»є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158- 163 КАС України суд,-

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва ДПС №0000122207 від 18.09.2012р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 632,54 грн. на користь публічного акціонерного товариства «Київська поліграфічна фабрика «Зоря» (код ЄДРПОУ 02470684) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.