К-8440/06 про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення в доход держави всього отриманого за ним - Текст документа

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" на рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року у справі за позовом Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима - Дон" про визнання недійсним господарського зобов"язання та стягнення в доход держави всього отриманого за ним,-

встановила

У лютому 2005 року Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція міста Донецька (далі по тексту - позивач, Будьонівська МДПI) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" (далі по тексту - відповідач №1, ТОВ "НВП "Донгірсільмаш") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима - Дон" (далі по тексту - відповідач №2, ТОВ "Максима - Дон") про визнання недійсною угоди №10041 від 04.10.2002 року на суму 9000 грн. та стягнення в доход держави всього отриманого за ним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2005 року позов Будьонівської МДПI задоволено, визнано недійсною укладену між ТОВ "Максима -Дон" та ТОВ "НВП "Донгірсільмаш" угоду №10041 від 04.10.2002 року на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) .

Рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача №2 на користь відповідача №1 грошові кошти в сумі 9 000грн.; стягнуто з відповідача №1 в доход Державного бюджету України трубовідрізний станок.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року залишено без змін.

Ухвалені у справі судові рішення мотивовані тим, що спірний договір має бути визнано недійсним як такий, що суперечить інтересам держави та суспільства із застосуванням правових наслідків, передбачених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , оскільки встановленим є той факт, що ТОВ "Максима - Дон" було створене з метою прикриття незаконної діяльності.

ТОВ "НВП "Донгірсільмаш", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року та рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Будьонівській МДПI відмовити.

В касаційній скарзі ТОВ "НВП "Донгірсільмаш" стверджує, що наявність умислу у ТОВ "Максима - Дон" на укладання спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства не доведено.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню через наступне.

Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні фактичні обставини справи.

4 жовтня 2002 року ТОВ "Максима-Дон" (продавець) та ТОВ "НВП "Донгірсільмаш" (покупець) уклали договір купівлі - продажу №10041, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме: трубовідрізний станок, ціна якого склала 9000 грн.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що факт виконання договору сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: платіжного доручення №997 від 04.10.2002 року, яким покупець сплатив на користь продавця вартість станка в розмірі 9000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1500 грн., накладної від 07.10.2002 року №10041, за якою продавець передав покупцю товар та податкової накладної № 10041 від 04.10.2002 року на суму 9000 грн., в тому числі ПДВ 1500 грн.

Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 року засновник ТОВ "Максима-Дон" - Юхименко Олександр Миколайович 17.03.1976 року народження був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (2341-14) , який полягає у створенні або придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Під час розгляду кримінальної справи Пролетарським районним судом м. Донецька було встановлено, що Юхименко О. М., маючи на меті злочинне збагачення, у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, не маючи намірів здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах та пов'язану з виготовленням товарів, виконанням робіт або наданням послуг, вступив для зайняття фіктивним підприємництвом у злочинний зговір з особами, які планували отримувати прибуток при наданні послуг підприємствам, які працювали у сфері тіньової економіки з конвертації грошових коштів із безготівкової форми у готівкову, що використовуються для придбання необліковуваної продукції з ціллю прикриття незаконної діяльності та отримання неконтрольованого державою прибутку у червні 2002 року зареєстрував ТОВ "Максима-Дон" у виконавчому комітеті Донецької міської Ради, поставив зазначене підприємство на податковий облік у Держаній податковій інспекції в Будьонівському районі м. Донецька, отримав свідоцтво платника ПДВ, відкрив розрахунковий рахунок підприємства у Донецькій філії ВАТ АКБ "Автокразбанк" та одержав дозвіл на виготовлення печатки та штампу підприємства.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 11 червня 2002 року Юхименко О. М. був призначений директором ТОВ "Максима-Дон" з правом підпису фінансових та інших документів підприємства, які впливали на стан майна та активів цього підприємства. Разом із тим, Юхименко О. М. не мав наміру на здійснення керівництва та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично створеним підприємством не керував, фінансово-господарську діяльність не здійснював, печатку, штамп та установчі документи підприємства передав іншим особам, документів фінансово-господарської діяльності товариства не підписував, про діяльність підприємства нічого не знав.

Вироком Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 року, що набув законної сили 14.07.2004 року, Юхименко О. М. був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (2341-14) , визначена міра покарання у вигляді 2 років 6 місяців обмеження волі із утриманням в кримінально-виправній установі відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим притягненням до праці.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають через наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, попередні судові інстанції визнали спірну угоду недійсною з посиланням на статтю 49 ЦК УРСР (1540-06) .

За змістом ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи однією.

Господарські суди не мали правових підстав для застосування ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) на момент ухвалення рішень у справі.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність.Цивільний кодекс України (435-15) , який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) . Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України (435-15) ), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України (435-15) , кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Отже, ухвалені у справі судові рішення не грунтуються на вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, звернути увагу на те, що свої вимоги позивач вмотивовував й статтями 207-208 Господарського кодексу України (436-15) , однак неможливість застосування санкцій на підставі ст.208 Кодексу судом не обгрунтована.Цивільний кодекс України (435-15) не має норми, яка була б аналогічною, зокрема за наслідками, ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) . Разом з тим, Господарський кодекс України (436-15) , який набрав чинності 1 січня 2004 року, містить норми, які за предметом регулювання та встановленими наслідками, співпадають зі ст. 49 ЦК УРСР (1540-06) .

Враховуючи, що невірне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права може призвести до неправильного вирішення справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про те, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуваню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року скасувати.

Справу за позовом Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" та Товариства з о бмеженою відповідальністю "Максима - Дон" про визнання недійсним господарського зобов"язання та стягнення в доход держави всього отриманого за ним направити на новий судовий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає крім як з підстав у строки та порядку, передбаченому ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, Україна, місто Київ, вул. Московська, 8

__. .2007 № К-8440/06

Будьонівська міжрайонна державна податкова інспекція міста Донецька

83030, м. Донецьк, вул. Октября, буд. 17

Товариство з обмеженою відповідальністю" Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш"

83085, м. Донецьк, вул. Баумана, буд.10

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима - Дон"

83044, м. Донецьк, вул. Велика Магістральна, буд. 21

Донецький апеляційний господарський суд

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157

Направляється копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2007 року з приводу розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" на рішення господарського суду Донецької області від 18 квітня 2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29 червня 2005 року у справі за позовом Будьонівської міжрайонної державної податкової інспекції міста Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Донгірсільмаш" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима - Дон" про визнання недійсним господарського зобов"язання та стягнення в доход держави всього отриманого за ним, до відома.