ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I. ,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Хустської ОДПI Закарпатської області на рішення господарського
суду Закарпатської області від 3 березня 2005 року та на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005
року по справі за її позовом до ТОВ "Автомобіліст" про визнання
податкових зобов'язань, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2004 року Хустська ОДПI звернулось до суду з позовом
про визнання суми податкового зобов'язання по податку на прибуток
в сумі 30203 грн. та податку на додану вартість в сумі 21041 грн.
визначених ТОВ "Автомобіліст" за непрямими методами.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25 травня 2005 року залишено без змін рішення господарського суду
Закарпатської області від 3 березня 2005 року, яким в задоволені
позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач -
Хустська ОДПI звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, який своєю ухвалою від 2 листопада
2005 року направив її разом зі справою до Вищого адміністративного
суду України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005
року та рішення господарського суду Закарпатської області від 3
березня 2005 року, прийняти нове рішення яким позов задовольнити,
оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно
застосували норми матеріального права, а саме : Закон України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетом та державними цільовими коштами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п.п.3.1.1
п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за
результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства ТОВ "Автомобіліст" за період з 01 квітня
2003 року по 31 березня 2004 року складено акт від 26 жовтня 2004
року №1256/13603094/23, на підставі якого 26 жовтня 2004 року
Хустською ОДПI прийнято податкові повідомлення-рішення
№0001082351/0/0-67/13603094/11222/10/23 про визначення 30203 грн.
податкового зобов'язання з податку на прибуток, в тому числі 20135
грн. основного платежу та 10068 грн. штрафних санкцій, та
№0001072351/0/0-1366/13603094/11221/10/23 про визначення 21041
грн. податкового зобов'язання з ПДВ, в тому числі 14027 грн.
основного платежу та 7014 грн. штрафних санкцій.
Відповідно до акту перевірки, визначення сум податкових
зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість
проводилось податковим органом на підставі п.п.4.3.2 .3 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
за непрямим методом, а саме методом економічного
аналізу.
Відповідно до п.2.12 акту перевірки, проведені хронометражі
виручки на АЗС № 2, якими встановлено, що виручка під час
хронометражів є вищою від середньодобової за попередні періоди,
стали підставою для визначення валового доходу та бази
оподаткування податком на прибуток та ПДВ за непрямим методом
економічного аналізу.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного
висновку про те, що податковим органом безпідставно і неправомірно
застосовано непрямий метод визначення податкових зобов'язань,
оскільки застосування такого методу не відповідає закону та іншим
нормативним актам.
Пунктом 4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
№2181-111 від 21 грудня 2000 року
визначені підстави для застосування непрямих методів. Відповідно
до вказаного пункту, якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно
п. "а" п.4.2.2 ст.4 цього Закону у зв'язку з невстановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремленого
підрозділу, місцезнаходження фізичної особи або ухилення платника
податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів, сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може
застосовуватись також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством. Таким чином, зазначений метод перевірки може бути
застосований у випадках, передбачених законом.
Наказ Хустської ОДПI за №125 від 25 жовтня 2004 року про
проведення перевірки за непрямими методами для визначення сум
податкових зобов'язань був прийнятний з порушенням п.5 Методики
визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами №697
від 27 травня 2002 р., норма якого вимагає обов'язково зазначати
в рішенні підставу для його прийняття. В спірному випадку
керівником ДПI вказано в наказі, що при проведенні перевірки слід
використати акти хронометражів виручки на АЗС №2 та визначити суми
податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток за непрямими
методами, без обгрунтування підстав для застосування цього методу.
Матеріалами справи підтверджено своєчасність подання
відповідачем контролюючому органу податкових декларацій та
первинних документів, що підтверджують наведені в них розрахунки,
знаходження платника податків за його юридичною адресою, належне
ведення податкового обліку, тобто, відсутність підстав, з якими
законодавець пов'язує можливість застосування непрямих методів для
визначення податкових зобов'язань.
Крім цього, Методикою визначення сум податкових зобов'язань
за непрямими методами передбачено, що застосування непрямого
методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у
випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Пункт 8 Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами визначає метод економічного аналізу як такий,
що базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних
економічних показників (валові доходи, валові витрати та інші),
які характеризують господарську діяльність платника податків і
застосовуються для оцінки таких елементів податкової бази: обсяги
виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які
розраховуються, виходячи з характеристики стану виробничих
потужностей, кількості використаної сировини, матеріалів, тощо;
матеріальних та нематеріальних витрат; приросту активів платника
податків, який визначається шляхом перевірки наявності та
порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності
такого платника податків; витрат на оплату праці; валових доходів
та валових витрат; обсягів реалізації та придбання продукції.
Згідно з п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(із змінами та
доповненнями) об'єктом є податком на прибуток, який
визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу
звітного періоду, визначеного згідно п.4.3 цього Закону : суму
валових витрат платника податку, визначених за ст.5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8
та 9 цього Закону.
Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, валовим доходом є загальна сума
доходів платника податків від усіх видів діяльності, отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, так і за її
межами; валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються
(виготовляються таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Враховуючи вказані вимоги Закону, суди першої та апеляційної
інстанції прийшли до правильного висновку, що перш ніж
застосовувати метод економічного аналізу для визначення
податкового зобов'язання з податку на прибуток непрямими методами,
податковому органу належить проаналізувати вищеперераховані
елементи бази оподаткування податком на прибуток, використовуючи
одержану в порядку, передбаченому законодавством, інформацію, для
оцінки істотних обставин, обумовлених п.8 Методики визначення сум
податкових зобов'язань непрямими методами.
Проте, в порушення вищезазначеної норми, податковим органом
було визначено базу оподаткування податком на прибуток, за період
з квітня 2003р. по березень 2004р. шляхом застосування визначеної
арифметичним шляхом середньодобової виручки АЗС №2 (акти
хронометражу за період з 08 червня 2004р. по 18 червня 2004р.), як
мінімальної середньодобової виручки за рік. Хоча матеріалами
справи підтверджується те, що відповідачем подано документальні
докази щодо обсягів придбання паливно-мастильних матеріалів, вони
відображені у звітах та його первинному бухгалтерському обліку.
Реалізація пального за охоплений перевіркою період відповідала
документальним даним про обсяги їх придбання з урахуванням
перехідних залишків на кінець кварталу.
Суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного
висновку, що під час проведення перевірки податковим органом не
було додержано положення чинного законодавства, щодо необхідності
оцінки економічних показників, що характеризують господарську
діяльність підприємства, елементів податкової бази оподаткування
податком на прибуток, а саме: не здійснено аналіз матеріальних та
нематеріальних витрат платника податків, не співставлені визначені
перевіркою обсяги реалізації продукції, з обсягами їх придбання та
перехідними залишками; не проведено інвентаризацію запасів
пального на початок та кінець охопленого перевіркою періоду.
При застосуванні середньоденної виручки під час здійснення
хронометражу до середніх періодів діяльності платника податків не
враховано також сезонний характер попиту на пальне та його види,
зміну способу розрахунків споживачів (з безготівкового на
готівковий), наявність інших обставин, що впливають на обсяги
реалізації паливно-мастильних матеріалів; водночас дані про обсяги
реалізації пального за період з квітня 2003р. по березень 2004р.
свідчать, що в шести місяцях цього періоду власні дані відповідача
про обсяги реалізації значно перевищували середні арифметичні дані
перевірки.
Крім того, розрахунок середньоденної виручки під час
проведення перевірки містить арифметичні недоліки (в ньому не
враховано акт хронометражу за квітень 2004р. /неділя/) з нижчим
обсягом реалізації пального; не виключено виручку підприємства від
послуг автомийки із складу загальної виручки АЗС №2 для визначення
виручки від реалізації пального.
Враховуючи наведене, податковим органом не доведено
правомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на
прибуток та податку на додану вартість непрямими методами, а тому
в задоволенні позовних вимог слід відмовити, про що правильного
висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанції.
Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно
перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у
рішеннях.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні судових рішень та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Хустської ОДПI Закарпатської області
залишити без задоволення, постанову господарського суду
Закарпатської області від 3 березня 2005 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 25 травня 2005
року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський