Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Устіновій І. В.,

за участю представників позивача Билялова М. Р., Рачука О.О., Ярош В. М., представників відповідача Безверхої Ю.А., Коверко І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС, в якому просить суд визнати нечинними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 20.07.2012р. №0001292302, від 20.07.2012р. № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2858527,00грн. та від 20.07.2012р. № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12337,50грн., в тому числі за основним платежем 9870,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 2467,50грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки № 940/22-0/36138454 від 04.07.2012р. про завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2010р. у сумі 112833грн., 2010р. у сумі 590850грн., 1 квартал 2011р. у сумі 285520грн., 2 квартал 2011р. у сумі 16202316грн., 2-4 квартал 2011р. у сумі 17242515грн., 1 квартал 2012р. у сумі 17593182грн. та заниження податку на прибуток за 2-3 квартал 2011р. у сумі 2187428грн., 2-4 квартал 2011р. у сумі 9870грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 2858759грн., що були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень в оскарженій частині, суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на податковому законодавстві України. Зокрема, позивач стверджує, що реальність та дійсність угод з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2 з надання юридичних послуг підтверджені даними податкового обліку, первинними бухгалтерськими документами, які складені за результатами фактичного здійснення господарських операцій (договори, акти виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні тощо), спірні господарські операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що підтверджується бухгалтерськими документами, дослідженими при перевірці, а отже, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що операції, які стали об'єктом вивчення, є безтоварними. На думку позивача, податковим органом також не враховано те, що юридичні послуги на підставі договорів надаються як у письмовій, так і в усній формі, шляхом надання консультацій, роз'яснень, відповідей на запитання юридичного характеру тощо. Позивач також наголосив, що юридичні висновки та письмові консультації так само, як і калькуляція (розрахунок) вартості послуг та довіреності не є додатками до договорів про надання юридичних послуг, в той час як їх відсутність стала єдиною підставою для визнання відповідачем нікчемності договорів між позивачем та ТОВ «Національне правниче бюро», а також між позивачем та ф/о-підприємцем ОСОБА_2 Позивач вважає, що документом, який підтверджує факт отримання послуг, є відповідний акт, а тому для віднесення до складу валових витрат вартості отриманих послуг результати відповідного договору необхідно оформити актом приймання-передачі наданих послуг, який повинен містити всі вимоги первинного документа, наведені у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В свою чергу, розрахунки (калькуляції) робіт та послуг відповідно до даного Закону України не належать до первинних документів, тобто не можуть бути документами, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій. Відсутність в акті розрахунку наданих послуг не суперечить положенням чинного законодавства. Що стосується довіреності, то вона, як правочин, повинна містити обов'язкові реквізити, встановлені законодавством, зокрема, ст.ст. 245- 247 Цивільного кодексу України. Ці вимоги у довіреностях, наданих до перевірки, дотримані. Відсутність же реєстраційного номеру довіреності, виданої юридичною особою, як і відсутність книги реєстрації довіреностей, не тягне за собою їх нікчемності, а отже були відсутні підстави для їх неврахування податковим органом під час проведення податкової перевірки. Позивач також зазначив, що в акті перевірки, покладеному в основу спірних податкових повідомлень-рішень, відсутні посилання на конкретні докази, що підтверджують фіктивний характер договорів, укладених ТОВ «Кримтеплопостачання» з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2 та невідповідність останніх ст. 203 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 207, 208 Господарського кодексу України. Стосовно висновків відповідача про завищення, у порушення п.п. 138.1.1, п.п.138.8.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2-4 квартал 2011р. на суму 7375089грн., яке, на думку податкового органу, полягає у тому, що у зв'язку зі списанням заборгованості за спожитий природний газ, здійсненим на підставі Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) та Постанови КМ України від 12.05.2011р. № 3320-6 (3320-17) , ТОВ «Кримтеплопостачання» повинно було зменшити собівартість виготовлених та реалізованих товарів, наданих послуг за 2-3 квартал 2011р. на вартість газу, отриманого від ДК «Газ України», за який не понесено витрат на придбання, позивач зазначив, що такий висновок податкового органу є помилковим, адже відповідно до п. 23 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (2755-17) норми статей 135, 159, 192 та п. 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) . Суми, списані відповідно до даного Закону, не включаються до валових витрат учасників процедури списання. Стосовно зазначеного в акті перевірки порушення позивачем ст. 36, п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, п. 11, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , п. 150.1 ст. 150 даного Кодексу, яке виразилося у завищенні ТОВ «Кримтеплопостачання» показників рядка 06.6 Декларації за 2 квартал 2011р. у сумі 15667626грн. внаслідок перенесення до нього показників від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010р., позивач пояснив, що з аналізу п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., з наступними змінами і доповненнями, який діяв до набрання законної сили Податковим кодексом України (2755-17) , а також п. 150.1 ст. 150 та п. 11, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , слідує, що Податковий кодекс України не містить заборони на врахування у 2011р. збитків, які виникли до 01.01.2011р., а отже такі збитки повинні враховуватися у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Позивач зазначив, що вказана позиція відображена в узагальнюючій податковій консультації щодо від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, затвердженій наказом ДПС України від 05.07.2012р. № 575 (v0575837-12) , а також підтверджується судовою практикою, викладеною, зокрема, в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012р. у справі №2а-383/12/2770. Не погодився позивач і з висновками відповідача про непідтвердження позивачем у 4 кварталі 2011р. собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів первинними бухгалтерськими документами на суму 483692,00грн., з приводу чого пояснив, що до перевірки ним були надані укладені з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» договори купівлі-продажу теплової енергії № 1219/СОК 2 від 30.09.2011р. в Сакських опалювальних котельнях Сакських теплових мереж та № 1215/БК2 від 30.09.2011р. Камиш-Бурунської ТЕЦ, двостороннє підписані сторонами договорів акти прийому-передачі теплової енергії від 31.10.2011р. на суму 82323,28грн. (в т.ч. ПДВ 13720,55грн.) та від 31.10.2011р. на суму 403893,25грн. (в т.ч. ПДВ 67315,54грн.) відповідно, а також податкові накладні на вищевказані суми. Не взяття до уваги вказаних первинних документів, на думку позивача, суперечить п. 4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р. (z0034-11) Стосовно висновків про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 2776567грн. позивач зазначив, що з системного аналізу норм п. 199.1 ст. 199 розділу V Податкового кодексу України випливає, що підставою для пропорційного розподілу податкового кредиту в момент придбання товарів/послуг є одночасне використання цих товарів/послуг в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого порядку перерозподілу податкового кредиту між оподатковуваними операціями постачання теплової енергії населенню 2009-2010р.р. та звільнення від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Кодексу операції поставки товарів/послуг в частині сум компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами), здійсненої в 2011р., суми податку, нараховані (сплачені) ТОВ «Кримтеплопостачання» у період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. для здійснення операцій постачання теплової енергії населенню, не підлягають пропорційному розподілу на підставі норм ст. 199 Кодексу. Позивач також зауважив, що Податковий кодекс України не містить норм, які б зобов'язували платників податків робити перерахунок сум податкового кредиту, сформованих до набрання ним чинності. Датою набрання чинності ПК України (2755-17) за правилами п. 1 Розділу ХІХ, є 01.01.2011р., а тому застосування положень ст. 199 Податкового кодексу України є порушенням принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України. За зазначенимому епізоду позивач також пояснив, що компенсації з державного бюджету, отримані в 2011р., є відшкодуванням різниці між фактичними витратами та регульованими цінами на постачання природного газу, яке здійснювалося в період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., а застосування положень ст. 199 Податкового кодексу України вимагає від податкового органу встановлення наявності протягом року у платника податку оподатковуваних операцій, не оподатковуваних операцій, а також використання платником податку товарів/послуг частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних. Однак, під час проведення перевірки відповідач не врахував, що формування суми податкового кредиту було здійснено в той період, коли відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ. До того ж, пояснив, що отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з ПДВ, а придбані виробниками теплової енергії товари та послуги повністю призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг з теплопостачання, тобто в оподатковуваних операціях, у зв'язку з чим частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях відсутня і тому суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів та послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту в повному обсязі. Безпідставними вважає позивач і висновки Сімферопольської МДПІ в АР Крим ДПС про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування ПДВ у сумі 79960грн. у взаємовідносинах з ТОВ «Національне правниче бюро» у період з серпня 2010р. по жовтень 2011р., адже спірна сума податкового кредиту повністю підтверджена податковими накладними, виписаними платником ПДВ - ТОВ «Національне правниче бюро» та складеними з дотриманням Порядків заповнення податкової накладної, затверджених Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. (z0233-97) та Наказом ДПА України № 696 від 21.12.2010р. До того ж, оскільки надання юридичних послуг було реальним, то посилання відповідача в акті перевірки на відсутність реєстрації довіреностей на надання юридичних послуг ТОВ «Національне правниче бюро» та відсутність в акті виконаних робіт калькуляції наданих юридичних послуг не може бути підставою для нарахування суми ПДВ.

У зв'язку із допущено технічною опискою в прохальній частині позову щодо зазначення замість податкового повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ АР Крим ДПС від 20.07.2012р. № 0001292301 було зазначено № 0001292302, позивач 28.09.2012р. надав до суду клопотання про уточнення позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд: визнати нечинними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 20.07.2012р. № 0001292301 в повному обсязі, а саме: щодо оподаткування податком на прибуток за 2010р. у сумі 590850,00грн., за 1 квартал 2011р. у сумі 876370,00грн., за 2-4 квартали 2011р. у сумі 17242515грн., за 1 квартал 2012р. у сумі 17593182,00грн.; від 20.07.2012р. № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2858527,00грн. та від 20.07.2012р. № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12337,50грн., в тому числі за основним платежем 9870,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 2467,50грн. (том 1 а.с. 165-166).

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, наведених у запереченнях на позовну заяву та посилались на те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС законно та обґрунтовано (том 1 а.с. 139-144).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим ДПС є суб'єктом владних повноважень, яка у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізує надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС у зв'язку з прийняттям таких повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України (436-15) та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» має статус юридичної особи з 03.09.2008 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд зазначає, що позивач взятий на облік платника податків в ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя 04.09.2008р., а з 01.01.2012р. перебуває на податковому обліку у Сімферопольській міжрайонній державній податковій інспекції АР Крим ДПС, являється платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

14.05-26.06.2012 року Сімферопольською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кримтеплопостачання» з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., за результатами якої складено Акт перевірки № 940/22-0/36138454 від 04.07.2012р. (том 1 а.с. 23-51)

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:

- п. 5.1. статті 5, п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, п.44.1 ст.44, п.п. 138.8.4, п.138.8, п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, ст.36, п.37.1 ст.37 Податкового кодексу України, п.1, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України, що виразилося у завищенні суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року у сумі 112833 грн., 2010 рік у сумі 590850грн., 1 квартал 2011 року у сумі 285520 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 16202316грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 17242515, 1 квартал 2012 року у сумі 17593182 грн. та заниження податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року у сумі 2187428грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 9870 грн.;

-п.п.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР

від 03.04.1997р., п.198.3 ст. 198, п.185.1 ст.185, п.п. 197.1.28. п. 197.1 ст. 197,

п.п.196.1.6. ст.196, п. 187.10 ст.187, п. 198.4 ст.198, п. 199.1, п.199.2 ст. 199 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, що виразилося у завищенні від'ємного значення оподаткування у сумі 2858759 грн., в тому числі липень 2010 року у сумі 9667 грн., серпень 2010 року у сумі 12900 грн., грудень 2010 року у сумі 9783 грн., червень 2011 року у сумі 2232 грн., липень 2011 року у сумі 15073 грн., вересень 2011 року у сумі

17830грн., жовтень 2011 року у сумі 14707 грн., грудень 2011 року у сумі 2776567 грн.

Висновки даного акту перевірки були покладені Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС в основу наступних податкових повідомлень-рішень від 20.07.2012р.:

-№0001292301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі: 590850 грн. за 2010 рік; 876370 грн. за 1 квартал 2011 року; 17242515 грн. за 2-4 квартал 2011 року; 17593182 грн. за 1 квартал 2012 року;

- № 0001252301, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 12337,50грн., в тому числі 9870грн. за основним платежем та 2467,50грн. за штрафними санкціями;

- №0001302301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2858759 грн. (том 1 а.с. 20-22)

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень в оскарженій позивачем частині, судом встановлено наступне.

Як зазначено в акті, перевіркою правильності оподаткування господарських операцій, які позивач у перевіреному періоді мав з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2, встановлено, що відповідно до наданих до перевірки договорів вказані особи надавали у перевіреному періоді позивачу юридичні та консультаційні послуги, на виконання яких складено акти виконаних робіт та наданих послуг.

Разом з тим, відповідно до штатного розкладу, в апараті управління ТОВ «Кримтеплопостачання» передбачена штатна одиниця начальника юридичного відділу, у Керченському та Сакському відділах збиту є по одній штатній одиниці юрисконсульта, посадова інструкція яких зобов'язує юрисконсультів відділу збиту аналізувати діюче законодавство, надавати правову допомогу співробітникам підприємства (п. 4.1.6 Інструкції), розробляти, складати, узгоджувати та супроводжувати договори внутрішнього характеру (п. 4.1.5 Інструкції), здійснювати претензійну роботу та підготовку відповідей на звернення/скарги громадян, органів місцевого самоврядування, влади, прокуратури тощо.

До того ж, у наданих до перевірки ухвалах Господарського суду м. Севастополя по справі № 5020-676/11, Господарського суду м. Києва по справі № 37/106, запереченнях на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду по справі № 2а-2779/09/2770 представником ТОВ «Кримтеплопостачання» зазначено ОСОБА_2 за довіреністю, однак відсутня конкретизація його як підприємця чи як представника юридичної фірми ТОВ «Національне правниче бюро». Журнал реєстрації довіреностей до перевірки не надано.

Крім того, на актах виконаних юридичних послуг, наданих ф/о-підприємцем ОСОБА_2, в графі «Виконавець» вказано «ф/о-підприємець ОСОБА_2», а на даних реквізитах стоїть печатка ТОВ «Національне правниче бюро».

Також відповідач, посилаючись на ст. 1, 3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначив, що будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть у разі наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказано, що до перевірки не були надані документи, які підтверджують факт виконання робіт, зазначених в актах, розрахунки (калькуляції) робіт/послуг, а отже у порушення п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем було завищено валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2

Крім того, на думку відповідача, роботи, виконані ф/о-підприємцем ОСОБА_2 по аналізу об'єктів невиробничого призначення, що знаходиться на балансах енергогенеруючих компаній ТЕС, їх складу та класифікації за типами, не пов'язані з виробничою діяльністю ТОВ «Кримтеплопостачання» (акт від 05.10.2010р. б/н на суму 49000грн. без ПДВ, від 05.10.2010р. б/н на суму 48000грн. без ПДВ, від 07.09.2010р. б/н на суму 21000грн. без ПДВ, від 06.09.2010р. б/н на суму 76000грн. без ПДВ), адже до перевірки не були надані документи, що підтверджують здійснений аналіз, надання консультаційних послуг, представництво в органах виконавчої влади. Крім того, у всіх актах виконаних робіт відсутня калькуляція (розрахунки) вартості наданих послуг.

Також перевіркою встановлено завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг у 2-4 кварталах 2011р. на суму 7375089грн. Вказано, що у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894 (894-2011-п) та наказу № 175 від 01.09.2011р. (v0175858-11) , ТОВ «Кримтеплопостчання» проведена інвентаризація кредиторської заборгованості за природний газ перед ДП «Газ України» за договорами 2008-2010 років станом на 01.09.2011р. і відповідно до даної постанови позивачем проведено списання заборгованості перед ДК «Газ України» в сумі 8 850 107,28грн.

За висновком відповідача, у зв'язку зі списанням заборгованості за спожитий природний газ, ТОВ «Кримтеплопостачання» повинно було зменшити собівартість виготовлених та реалізованих товарів, наданих послуг за 2-3 квартал 2011р. на вартість газу, отриманого від ДК «Газ України», за який не понесено витрат на придбання, однак позивач, у порушення п.п. 138.1.1. п.п. 138.8.1 п. 138.1. п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України завищено собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2-3 квартал 2011р. у сумі 7375089грн., за 3-4 квартал 2011р. у сумі 7375089грн.

Відповідач також зазначив, що відповідно до положень п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) до складу другого кварталу 2011р. включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011р. з 2010 року.

У зв'язку із набранням 01.04.2011р. чинності ст. 111 Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011р. від'ємного значення об'єкту оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011р., від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011р. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011р. не включається.

Вказано, що у порушення даних вимог закону, а також ст. 36, п. 37.1 ст. 37, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, ТОВ «Кримтеплопостачання» завищено значення рядка 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду» показників за 2 квартал 2011р. у сумі 15667626грн., 2-3 квартал 2011р. у сумі 15667626грн., 3-4 квартал 2011р. у сумі 15667626грн.

Також зазначено, що на формування від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього періоду, яке у подальшому було перенесено до складу інших витрат 1 кварталу 2011р., 2-4 квартал 2011 року, 1 кварталу 2011 року мало вплинув на проведення коригування валових витрат (витрати операційної діяльності) у сумі 7375089 грн. заборгованості перед ДП «Газ України», які були списані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. № 894 «Про затвердження Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію».

Проведеною перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04 Декларацій «Витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування» за 3 квартал 2010 року у сумі 112833 грн., 2010 рік у сумі 590850 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 285520 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 16202316 грн., 2-3 квартал 2011 року у сумі 16456356 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 17242515 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 17593182 грн.

У зв'язку з цим, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р. встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 9-ть місяців 2010 року у сумі 112833 грн., 2010 рік у сумі 590850 грн., 1 квартал 2011 року у сумі 590850 грн., 2 квартал 2011 року у сумі 16202316грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 17242515 грн., 1 квартал 2012 року у сумі 17593182 грн. та заниження податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року у сумі 2187428грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 9870грн.

Що стосується перевірки правильності оподаткування господарських операцій у звітному періоді податком на додану вартість, то, як зазначено в акті, перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. встановлено його завищення у сумі 2858759 грн., в тому числі липень 2010 року у сумі 9667 грн., серпень 2010 року у сумі 12900 грн., грудень 2010 року у сумі 9783 грн., червень 2011 року у сумі 2232 грн., липень 2011 року у сумі 15073 грн., вересень 2011 року у сумі 17830 грн., жовтень 2011 року у сумі 14707 грн., грудень 2011 року у сумі 2776567 грн.

Зокрема, вказано, що ТОВ «Кримтеплопостачання» на порушення п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, та п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання, п. 198.6.ст.198 Податкового Кодексу України відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Національне правниче бюро», ПДВ у сумі 79960 грн., в тому числі липень 2010 року у сумі 9667 грн., серпень 2010 року у сумі 12900 грн., грудень 2010 року у сумі 9783 грн., липень 2011 року у сумі 15073 грн., вересень 2011 року у сумі 14707 грн., жовтень 2011 року у сумі 14890 грн.

Крім того, ТОВ «Кримтеплопостачання», у порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, відповідно до якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "Кримтеплоелектроцентраль", ПДВ у сумі 2232 грн. за червень 2011 р. - включення до податкового кредиту без документального підтвердження.

У зв'язку з цим, перевіркою показника, відображеного у рядку 10.1 Декларацій з ПДВ «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р в сумі 23624933, встановлено завищення даного показника у сумі 82192 грн., в тому числі липень 2010 року у сумі 9667 грн., вересень 2010 року у сумі 12900 грн., грудень 2010 року у сумі 9783 грн., червень 2011 року у сумі 2232 грн.,серпень 2011 року у сумі 15073 грн., вересень 2011 року у сумі 17830грн., жовтень 2011 року у сумі 14707 грн.

Перевіркою показника, відображеного у рядку 16 Декларацій з ПДВ «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди», за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012 р. встановлено проведення коригування (зменшення) податкового кредиту у грудні 2011 року у сумі 271грн.

Перевіркою також встановлено, що ТОВ "Кримтеплопостачання" отримало з бюджету погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію всього на загальну суму 16 318 692 грн.

Відповідачем зазначено, що в силу ст. 188 Податкового кодексу України до бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами за регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартості матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо одержувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Підпунктом 197.1.28 пунктом 197.1 статті 197 Податкового Кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання товарів/послуг у частині компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету.

Відповідачем також зауважив, що статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та Постановою Кабінету Міністрів України №503 від 11.05.2011р. (503-2011-п) «Про затвердження Порядку перерахування у 2011р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, яка вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, які затверджувалися або узгоджувалися відповідними органами місцевого самоврядування, установлено, що у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України, спрямовуються відповідно на перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктом 40 статті 4 цього Закону).

Згідно з п. 187.10 ст.187 Податкового Кодексу України у разі якщо платники податку, які постачають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), надають послуги з водопостачання, водовідведення чи послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (здавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості (далі - ЖЕКи), датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, а датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг.

Таким чином, як вказано в акті перевірки, зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Підпунктом 198.4 статті 198 Податкового Кодексу України встановлено, що "якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника".

Підпунктом 199.1 статті 199 Податкового Кодексу України передбачено, що "у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях".

Частка використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами (послугами) між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року (п. 199.2 ст. 199 Податкового Кодексу).

Платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій ( п. 199.4 Податкового Кодексу (2755-17) ).

Частка використання застосовується для проведення коригування сум податку, які віднесено до податкового кредиту. Результати перерахунку сум податкового кредиту відображаються у податковій декларації за останній податковий період року (п. 199.5. ст.195 Податкового Кодексу). Основними чинниками формування податкового кредиту є дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Отже, ТОВ «Кримтеплопостачання» за продану теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також ЖЕКам, здійснює формування податкового кредиту на дату проведення розрахунків з постачальниками, в тому числі як за рахунок власних коштів, так і за рахунок дотацій з держбюджету, призначених для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, чи інших джерел фінансування, з урахуванням частки використання оплачених ним товарів (послуг) в оподатковуваних операціях.

Операції з поставки житлово-комунальних послуг є оподатковуваними операціями, за якими податкові зобов'язання нараховуються лише у частині тарифу та не нараховуються у частині дотації на покриття від'ємної різниці між витратами та доходами

Виходячи із суті та принципу справляння ПДВ і формування податкового кредиту, податковий кредит складається із сум ПДВ по товарах (послугах), які використовуються повністю або частково в оподатковуваних операціях. Таким чином, якщо на операції з поставки житлово-комунальних послуг податкові зобов'язання нараховуються частково, лише в частині тарифу, то в цій частині платник податку має право на формування податку.

Відповідач зазначив, що у деклараціях з ПДВ за 2010 рік, наданих до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя у рядку 4 «Операції, які звільненні від оподаткування» показники відсутні. Таким чином, часткове використання сплаченого (нарахованого) ПДВ за придбаними товарами (послугами) оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за 2010 рік дорівнює 1, у зв'язку з чим відповідно до коригування податкового кредиту за липень 2011 року не проводиться (п. 199.2 ст.199 Податкового Кодексу). Відповідно до п. 199.4 Податкового Кодексу (2755-17) коригування податкового кредиту слід провести у грудні 2011 року.

Зазначено, що об'єм оподаткованих операцій з ПДВ за 2011 рік склав 69773510 грн. (13954702 грн. х5).

Відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку за 2011 рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій склав 69773510 грн./ (69773510 грн. + 16318692 грн.) * 0,81.

Таким чином, обсяг з постачання оподатковуваних операцій склав 0,81, обсяг з постачання неоподатковуваних операцій - 0,19.

Відповідно до даних декларацій з ПДВ за 2011 рік податковий кредит за 2011 рік складає 14613511грн. Підлягає коригуванню (зменшенню) податковий кредит з ПДВ за грудень 2011 року у сумі 2776567 грн.

14613511 грн. х 0,19 = 2776567 грн.

Таким чином, ТОВ «Кримтеплопостачання», у порушення п.п.197.1.28 п. 197.1 ст.197, п.п.196.1.6 п ст. 196, п. 187.10 ст. 187, п.198.4 ст.198, п.199.1, п.199.2 ст. 199 Податкового Кодексу України, не проведено коригування податкового кредиту у грудні 2011 року виходячи з фактичних обсягів, проведених протягом року оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій.

Отже, перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню, за період з 01.07.2010р. по 31.03.2012р., встановлено його завищення всього у сумі 2858759 грн., в тому числі липень 2010р. у сумі 9667 грн., серпень 2010р. у сумі 12900 грн., грудень 2010р. у сумі 9783 грн., червень 2011р. у сумі 2232 грн., липень 2011р. у сумі 15073 грн., вересень 2011р. у сумі 17830грн., жовтень 2011р. у сумі 14707грн., грудень 2011р. у сумі 2776567грн.

Суд з вказаними висновками відповідача в оскарженій позивачем частині не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем для підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності відповідачу були надані укладені між ТОВ «Кримтеплопостачання» та ТОВ «Національне правниче бюро» наступні договори: договір про надання юридичних послуг №01/11 від 09.01.2011 року; договір про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № 25/10 від 05.05.2010 року; договір про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № 55/10 від 01.12.2010 року.

Виконання обумовлених даними договорами робіт (надання послуг) підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками: від 02.07.2010р., від 02.08.2010р., від 16.12.2010р., від 09.12.2010р. та від 16.01.2011р.

На підтвердження реальності послуг, наданих ТОВ «Національне правниче бюро», ТОВ «Кримтеплопостачання» надало також ухвали та рішення судів різних інстанцій, в яких у графі «представник» вказано ОСОБА_2, який є Генеральним директор ТОВ «Національне правниче бюро»; юридичні висновки, проекти розроблених договорів, наказів, інструкції та інших документів правового характеру.

Позивачем також 16.11.2009р. був укладений договір з ФОП ОСОБА_2. про надання юридичних послуг № 56/09, виконання послуг за яким підтверджується наступними актами виконаних робіт та наданих послуг: акт від 05.04.2011 року на суму 82610 гривень, без ПДВ; акт від 05.05.2011 року на суму 83280 гривень, без ПДВ; акт від 06.06.2011 року на суму 83280 гривень, без ПДВ; акт від 30.11.2011 року на суму 42000 гривень, без ПДВ. Всього на загальну суму 291170,00грн.

Надані послуги сплачені позивачем у безготівковій формі, що також було встановлено перевіркою.

В свою чергу, ТОВ «Національне правниче бюро» також були виписані та надані позивачу податкові накладні.

Як пояснив позивач, необхідність укладення договорів між ТОВ «Кримтеплопостачання» та ТОВ «Національне правниче бюро», а також між ТОВ «Кримтеплопостачання» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 викликано завантаженістю працівників ТОВ «Кримтеплопостачання» та необхідністю залучення спеціалістів сторонніх організацій в галузях корпоративного, податкового, енергетичного та господарського права.

Доказів на спростування вказаного відповідачем суду не надано.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, необхідність укладення договорів між ТОВ «Кримтеплопостачання» та ТОВ «Національне правниче бюро», а також між ТОВ «Кримтеплопостачання» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 підтверджується наданими до справи службовими записками та замовленнями.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на нікчемність правочинів через те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними, адже відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Разом з тим, правочини позивача з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2 з цієї підстави у судовому порідку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем угод на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що Сімферопольською МДПІ АР Крим ДПС належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з ТОВ «Національне правниче бюро» та ф/о-підприємцем ОСОБА_2 правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірні правочини недійсними не визнано.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З цього слідує, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у п.п. 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких суд доходить висновку, що спірні витрати до цього переліку не відносяться.

При цьому, відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Судом встановлено, що у законодавчих актах України, зокрема, в п.п. 5.3.9 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат, зокрема, обов'язкового складання розрахунків (калькуляції) наданих послуг.

В свою чергу, довіреність взагалі не є первинним документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, тому відсутність реєстрації довіреності не дає підстав контролюючому органу вважати, що послуги надані представниками ТОВ «Кримтеплопостачання» на підставі договорів про надання юридичних та консультаційних послуг, такими що є фіктивними та не відповідають дійсності.

П. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Суд виходить з того, що відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 (z0168-95) передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат документи, які були також досліджені відповідачем при перевірці (договори, акти виконаних робіт, докази оплати послуг), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів та повністю підтверджують правомірність віднесення відображених в них витрат до складу валових витрат.

Більше того, вказані господарські операції призвели до зміни структури активів та пасивів позивача.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаними господарськими операціями не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналізуючи викладені у судовій практиці висновки ВАС України щодо формування валових витрат, судом встановлено, що до валових витрат платника податку включається вартість робіт, які за своїм призначенням однозначно відповідають смислу господарської діяльності платника податку та передбачають можливість отримання платником доходу або іншої користі від їх придбання.

Відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. № 318 (z0027-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. під № 27/4248, з наступними змінами і доповненнями, до адміністративних витрат відносяться певні загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, до переліку яких, серед іншого, відноситься винагорода за професійні послуги (юридичні, аудиторські, по оцінці майна тощо).

Таким чином, понесені позивачем витрати на юридичні послуги відповідають вимогам п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки відповідно до вимог п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», є загальногосподарськими витратами, а відтак правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Не погоджується суд і з висновками відповідача щодо завищення собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за 2-4 квартал 2011 року.

Так, відповідно до п. 23 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (2755-17) норми статей 135, 159, 192 та пункту 5 підрозділу 4 розділу XX ПК України (2755-17) не поширюються на заборгованість, до якої застосовується механізм списання на умовах, визначених Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". (3319-17) Суми, списані відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» (3319-17) , не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

З урахуванням викладеного, при списанні заборгованості платниками податку, на яких поширюється дія Закону № 3319 (3319-17) , за природний газ та електричну енергію (встановлену статтею 2 Закону № 3319), сума такої заборгованості не включається до складу доходів і при цьому не проводиться перерахунок валових витрат. Оскільки ТОВ «Кримтеплопостачання» здійснює діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, то відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію» № 3319 дія зазначеного нормативно-правового акту поширюється на Позивача.

Безпідставними вважає суд і висновки відповідача про порушення ТОВ «Кримтеплопостачання» ст. 36, п. 37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, п. 11, п. З підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) , п. 150.1 ст. 150 Кодексу.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

В силу статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п. 6.1 ст. 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

В свою чергу, у п. 22.4 ст. 22 Закону встановлено, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про те, що формування складу об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011р. встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, де зазначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (2755-17) встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу є хибним.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" ПКУ (2755-17) розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" ПКУ (2755-17) застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ (2755-17) , які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2 кварталу 2011 року.

Якщо приймати до уваги думку податкового органу, то включати до декларації 2 кварталу 2011 року будь-які показники від'ємного значення 1 кварталу 2011 року було б неможливим.

Проте Податковий кодекс України (2755-17) не містить таких положень.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року до складу витрат включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктом господарювання за наслідками I кварталу 2011 року.

У нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України (2755-17) законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (2275-17) , визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПКУ (2755-17) дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Негативні наслідки для платника податків настають саме у випадку, якщо у першому кварталі 2011 року він не задекларує повну суму від'ємного значення, у подальшому у другому, другому і третьому, другому-четвертому кварталі він позбавлений права додаткового декларування сум, що не були зазначені у декларації 1 кварталу та перенесені до декларації другого кварталу 2011 року.

Відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПКУ, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як " від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказані вище норми Податкового кодексу України (2755-17) не містять заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011р., а отже збитки повинні враховуватися до витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Відповідно до пункту 4.4. статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 Податкового кодексу України та не містять повноважень щодо звуження визначеного Податковим кодексом України (2755-17) об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

З урахуванням вищенаведеного, твердження ДПІ про завищення ТОВ «Кримтеплопостачання» показників рядка 06.6. Декларації за 2-й квартал 2011 року на суму 15667626 грн., 2-3 квартал 2011 року у сумі 1566626 грн., 2-4 квартал 2011 року у сумі 15667626 грн. є неправомірними.

Безпідставними вважає суд і висновки ДПІ про не підтвердження позивачем у 4 кварталі 2011 року собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів первинними бухгалтерськими документами на суму 483692,00грн.

Так, як слідує з матеріалів справи, 30 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії № 1219/СОК 2 в Сакських опалювальних котельнях Сакських теплових мереж.

На виконання вищевказаного Договору був підписаний акт прийому-передачі теплової енергії від 31 жовтня 2011 року на суму 82323,28грн., в тому числі ПДВ 13720,55грн. та отримана податкова накладна № 98 від 31.10.2011р. на суму 82323,28грн., в тому числі ПДВ 13720,55грн.

Також 30 вересня 2011 року між позивачем та ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії № 1215/КБ2 Камиш-Бурунської ТЕЦ.

На виконання вищевказаного Договору був підписаний акт прийому-передачі теплової енергії від 31 жовтня 2011 року на суму 403893,25 гривень, в тому числі ПДВ 67315,54 гривні та отримана податкова накладна № 48 від 31.10.2011 року на суму 403893,25 гривень, в тому числі ПДВ 67315,54 гривні.

Обґрунтованих підстав не взяття до уваги вищевказаних документів відповідачем суду не надано.

Отже, віднесення суми у розмірі 483692,00 гривень до складу податкового кредиту та валових витрат ТОВ «Кримтеплопостачання» відбувалося на підставі дійсних первинних документів, податкових накладних, розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, а тому було правомірним.

Перевіряючи правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0001302301 від 20 липня 2012 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2858759 грн., судом встановлено, що вказана сума зменшення складається, в тому числі: 2232,00грн. за взаємовідносинами з ТОВ «Кримтеплоелектроцентраль» за червень 2011 року у зв'язку з відсутності документального підтвердження формування податкового кредиту; 2776567,00грн. - оскільки позивач не провів коригування податкового кредиту у грудні 2011 року виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій;79960,00грн. - за взаємовідносинами з ТОВ «Національне правниче бюро».

Суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 2776567 грн.

Так, виходячи з положень п.199.1 ст.199 розділу V Податкового Кодексу України, підставою для пропорційного розподілу податкового кредиту в момент придбання товарів/послуг є одночасне використання цих товарів/послуг в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого порядку перерозподілу податкового кредиту між оподатковуваними операціями постачання теплової енергії населенню 2009-2010рр. та звільнення від оподаткування відповідно до п.п. 197.1.28 п. 197.1 ст. 197 Кодексу операції поставки товарів/послуг в частині сум компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами), здійсненої в 2011 р., суми податку, нараховані (сплачені) ТОВ «Кримтеплопостачання» у період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. для здійснення операцій постачання теплової енергії населенню, не підлягають пропорційному розподілу на підставі норм ст. 199 Кодексу.

Податковий кодекс України (2755-17) не містить норм, які б зобов'язували платників податків робити перерахунок сум податкового кредиту, сформованих до набрання ним чинності 01.01.2011р.

Контролюючим органом при проведені перевірки правильності нарахування та сплати податку на додану вартість у частині формування податкового кредиту, не враховано ту обставину, що компенсації з державного бюджету, отримані в 2011 році, є відшкодуванням різниці між фактичними витратами та регульованими цінами на постачання природного газу, яке здійснювалося в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., а застосування положень ст. 199 Податкового кодексу вимагає від податкового органу встановлення наявності протягом року у платника податку оподатковуваних операцій, не оподатковуваних операцій, а також використання платником податку - товарів/послуг частково в оподатковуваних операціях, а частково в неоподатковуваних.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що під час проведення перевірки відповідачем не було враховано, що формування суми податкового кредиту було здійснено в той період, коли відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) одержання компенсації різниці в тарифах на теплову енергію не вважалось обставиною, що викликає необхідність здійснення перерахунку раніше віднесених до податкового кредиту сум ПДВ.

Придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання.

Згідно з приписами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення.

Оскільки зазначені операції є об'єктом оподаткування, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

Придбані позивачем товари та послуги призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, за нормами вищезазначеного Закону не розглядається як окрема операція, що створює наслідки у податковому обліку з податку на додану вартість.

Оскільки товари та послуги, придбані позивачем, повністю використані ним в операціях із поставки теплової енергії, у останнього відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, відповідачем помилково не було враховано, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, повинні включатися до складу податкового кредиту виробників теплової енергії в повному обсязі.

Щодо висновків про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 79960 грн. у взаємовідносинам з ТОВ «Національне правниче бюро» у період з серпня 2010 року по жовтень 2011 року, то суд також з ними не погоджується.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору про надання юридичних послуг з ТОВ «Національне правниче бюро», позивачем були отримані від ТОВ «Національне правниче бюро» податкові накладні: № 41 від 02.07.2010 року на суму 9666,66 гривень; № 44 від 02.08.2010 року на суму 12900,00 гривень; № 61 від 09.12.2010 року на суму 883,334 гривень; № 63 від 16.12.2010 року на суму 8900,00 гривень; № 7 від 31.07.2011 року на суму 15073,33 гривень; № 8 від 31.07.2011 року на суму 14706,67 гривень; № 1 від 22.09.2011 року на суму 2940,00 гривень; № 8 від 30.09.2011 року на суму 14890,00 гривень, які виписані ТОВ «Національне правниче бюро» з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.1997 року №2333/2037, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин та з дотриманням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 696, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, та містили всі необхідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з наступними змінами і доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені також у ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені у п. 184.1, 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що спірний податковий кредит позивача за перевірений період сформований на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Національне правниче бюро», яке було на момент їх видачі зареєстроване платником ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України (2542-14) у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 07.11.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 12.11.2012 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160- 163, 167 КАС України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. № 0001292301 в повному обсязі.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. № 0001302301 в частині завищення від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2858527,00грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 20.07.2012р. № 0001252301 про нарахування податку на прибуток підприємств у сумі 12337,50грн., в тому числі за основним платежем 9870,00грн. та штрафними санкціями у розмірі 2467,50грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплопостачання» (ідентифікаційний код 36138454) 2146,00 грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.