К/скарга №К-12287/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Шипуліної Т.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників:
позивача: не з'явився.
відповідача: Томашевського О.О.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Суднобудівний завод імені 61 комунара"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
10.01.2006 р.
у справі №2/102/05
за позовом Державного підприємства "Суднобудівний завод імені
61 комунара"
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у
м.Миколаєві
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ДП "Суднобудівний завод імені 61 комунара"" звернулось до
суду з позовом до Центральної МДПI про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення №0012602301/2 від 07.06.2005 р.,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку
на додану вартість в розмірі 6813 грн.
Постановою Господарського суду Миколаївської області від
07.11.2005 р. позовні вимоги задоволені. Рішення мотивовано тим,
що приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не застосовуються до осіб, на яких
розповсюджуються судові процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
10.01.2006 р., рішення суду першої інстанції скасовано, в позові
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що предметом розгляду в
процедурі банкрутства можуть бути лише безспірні податкові вимоги.
За змістом абз.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, боржник повинен виконувати зобов'язання, які виникли
після введення мораторію, але пеня і штраф за їх невиконання чи
неналежне виконання не нараховується.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною
скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування
судового рішення апеляційної інстанції та залишення в силі
постанови Господарського суду Миколаївської області від
07.11.2005 р. з підстав неправильного застосування норм
матеріального права.
Доводи касаційної скарги обгрунтовуються тим, що відповідно
до п.7.8 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
з моменту прийняття ухвали про порушення
провадження у справі про банкрутство, порядок сплати податків
визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу та його
представник у судовому засіданні касаційної інстанцій, просив в
задоволенні касаційної скарги відмовити, судове рішення
апеляційної інстанції залишити без змін.
Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції
не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений. Справу
розглянуто на підставі п.4 ст.221 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті проведення
комплексної планової документальної перевірки
фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем
вимог податкового та валютного законодавства за період з
01.10.2002 р. по 31.03.2004 р. встановлено порушення останнім
пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7, п.9.1
ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в результаті чого донараховано ПДВ в сумі 14424
грн. та зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування на 43890 грн.
Перевіркою встановлено, що в січні 2003 р. позивачем до складу
податкового кредиту включено 6813 грн. ПДВ за податковою
накладною, оформленою з порушенням вимог чинного законодавства
(невірно вказано індивідуальний податковий номер).
На підставі акта перевірки від 27.12.2004 р., відповідачем
прийнято податкове повідомлення-рішення №0012602301/2 від
07.06.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6813 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від
14.11.1996 р. порушено справу про банкрутство позивача, ухвалами
суду від 25.02.2005 р. та 25.08.2005 р. продовжено строк процедури
розпорядження майном боржника.
Положення ст.12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати
протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові
(економічні санкції) за невиконаня чи неналежне виконання грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які
підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід
застосовувати у контексті ст.1 цього Закону, де наведене саме
визначення мораторію.
Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що
мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
які виникли після дня введення мораторію.
Враховуючи, що строк виконання зобов'язань з податку на
додану вартість настав у позивача після 14.11.1996 р., тобто після
порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на
виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд
апеляційної інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи,
з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов
вірного висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення
прийнято в межах компетенції відповідача і у відповідності з
чинним законодавством.
Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони
не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Суднобудівний завод
імені 61 комунара"
залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 10.01.2006 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
Т.М.Шипуліна
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 23.10.2006 р.