Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів: Амеліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції на рішення місцевого Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14 травня 2003 року та на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України та Миколаївського облуправління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства юстиції України та Миколаївського облуправління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній платі в частині премії за 12 місяців 1999 року на загальну суму 265 грн. 98 коп.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року залишено без змін рішення місцевого Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14 травня 2003 року, яким стягнуто з Миколаївського обласного управління юстиції заборгованість по заробітній платі в частині премії за 1999 рік в сумі 265 грн. 98 коп. В задоволенні позову до Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, Головного управління Держказначейства - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач - Миколаївське обласне управління юстиції звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який її направив разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі відповідач - Миколаївське обласне управління юстиції просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме : Закон України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (378-14) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебувала у трудових відносинах з міським Южноукраїнським місцевим судом Миколаївської області з 13 жовтня 1998 року по 26 червня 2000 року, працюючи секретарем суду та була державним службовцем 14 рангу. За цій час позивачу не було виплачено 265, 98 грн. премії за 12 місяців 1999 року, яка мала бути нарахована відповідно до вимог ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу" (3723-12) та згідно з Положенням "Про преміювання працівників міських, районних судів, державних нотаріальних контор та управління юстиції" від 29 квітня 1993 року і наказами голови суду про преміювання.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про державну службу" (3723-12) заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплат за ранг, надбавок за вислугу років на державні службі та інших надбавок. Крім цього, скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій. Суди обгрунтовано керувалися рішенням Конституційного суду України від 24 червня 1999 року (v006p710-99) , яким визнана неконституційною ст. 19 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" (378-14) , оскільки ця норма не відповідає положенням ст. 130 Конституції України (254к/96-ВР) .

Враховуючи наведене суд першої та апеляційної інстанції дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.

За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції залишити без задоволення, а рішення місцевого Вознесенського міського суду Миколаївської області від 14 травня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.