Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г.,Маринчак Н.Є., Чалого С.Я.

при секретарі - Біла-Грошко О.

розглянувши у судовому засіданні справу за касаційними скаргами Фермерського господарства "Росинка", Фермерського господарства "Журавушка" на рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. у справі за позовом ВАТ "Племінний завод "Бортничі" до ТОВ " Таврис", Бориспільської районної державної адміністрації, Фермерського господарства "Росинка", Фермерського господарства "Журавушка" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, стягнення штрафу у розмірі 10 500 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2005р. позивач Відкрите акціонерне товариство "Племінний завод "Бортничі" звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Таврис", Бориспільської районної державної адміністрації, Фермерського господарства "Росинка", Фермерського господарства "Жура вушка" про стягнення штрафу у розмірі 10 500 грн., визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Росинка", про визнання недійсним договору купівлі-продажу землі від 05.08.2004р., укладеного між Бориспільською районною державною адміністрацією та Фермерським господарством "Журавушка.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що 08.09.1997р. ВАТ "Племінний завод "Бортничі" Гнідинською сільською радою на підставі рішення № 32 від 29.05.1997р. було видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ за № 4/22, і державний акт на право постійного користування землею серії II-КВ за № 003137.

Рішенням господарського суду м Києва від 31.08.2005р. частково задоволені позовні вимоги ВАТ "Племінний завод "Бортничі".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. апеляційні скарги ФГ "Росинка", ФГ "Журавушка" залишені без задоволення, а рішення господарського суду м.. Києва від 31.08.2005р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішення, ФГ "Росинка", ФГ "Журавушка" звернулися з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, у яких просять скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р., ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційні скарги позивач просить залишити касаційні скарги без задоволення як необгрунтовані.

Згідно ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки встановлених у справі обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та другої інстанції встановлено, що 05.08.2004р. між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Росинка" було укладено договір купівлі-продажу землі, відповідно до якого останньому було продано земельну ділянку.

05.08.2004р. було укладено договір купівлі-продажу землі між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Журавушка", відповідно до якого останньому було продано земельну ділянку.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, одним із відповідачів по справі є Бориспільська районна державна адміністрація.

Частини 2 та 3 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) передбачають, що місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою, а тому Бориспільська районна державна адміністрація є органом державної виконавчої влади, тобто є суб"єктом владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) визначає, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова особа чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) чітко встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав. свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб"єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) адміністративний договір - дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов"язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб"єкта владних повноважень,, який є однією із сторін угоди.

Спір про визнання договору недійсним з моменту його укладання є спором, який виникає з приводу укладання договору.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи норми Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про те, що дана справа має розглядатися в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом.

Визнаючи недійсними вище вказані договори купівлі-продажу землі, суди першої та другої інстанцій виходили з того, що в мотивувальній частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005р. по справі № 2-363/05 встановлено, що земельна ділянка, яка була продана Фермерському господарству "Росинка" за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2004р, плани меж якої визначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку ( серія ЯА № 220773, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 2), це частина земельної ділянки, що передана ВАТ " Племінний завод "Бортничі" на підставі рішення № 32 Гнідинської сільської ради від 29.05.1997р. та яка визначена в Державному акті на право колективної власності на землю (серія КВ, зареєстрований в книзі записів актів на право колективної власності на землю за № 4/22, що виданий Гнідинською сільською радою 08.09.1997р. ВАТ "Племінний завод "Бортничі"), як земельна ділянка № 3. Крім того, даним судом було встановлено, що частина земельної ділянки, яка продана Фермерському господарству "Журавушка" за договором купівлі-продажу землі від 05.08.2004р., укладеним між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Журавушка", плани меж якої визначені в Державному акті на право власності на земельну ділянку ( серія АЯ № 220772, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів за № 4), це частина земельної ділянки, що передана ВАТ "Племінний завод Бортничі" на підставі рішення № 32 Гнідинської сільської ради від 29.05.1997р. та яка визначена в Державному акті на право колективної власності на землю ( серія КВ, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної на землю ( серія КВ, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 4/22, що виданий Гнідинською сільською радою 08.09.1997р. ВАТ " Племінний завод "Бортничі"), як земельна ділянка № 3.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані норми матеріального права, з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 207 ГК встановлює, що господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуд"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (436-15) господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником ( учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб"єкт ( зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"акта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт ( управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку. Основними видами господарських зобов"язань є майново-господарські зобов"язання. А згідно з ст.. 174 Господарського кодексу України (436-15) господарські зобов"язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В статті 175 Господарського кодексу України (436-15) зазначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов"язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимага від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку. Майнові зобов"язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій невірно встановлено право інших осіб подавати позов про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 05.08.2004р., окрім сторін за вказаними договорами або відповідного органу державної влади.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та другої інстанції 29.05.1997р. виконавчим комітетом Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області було прийняте рішення № 32 "Про передачу земель у колективну власність і постійне користування відкритому акціонерному товариству " Племзавод "Бортничі", згідно з яким відкритому акціонерному товариству " Племзавод "Бортничі" було передано у колективну власність - 705,8 га земель та надано у постійне користування - 81,6 га земель водного фонду.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовані норми матеріального права, на підставі яких зроблено висновок про встановлення факту наявності у позивача права колективної власності і права постійного користування земельними ділянками.

Згідно з статтею 17 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції від 18.12.1990р., який діяв на час прийняття рішення, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Статтею 19 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (533-12) , який діяв на час прийняття рішення № 32 "Про передачу земель у колективну власність і постійне користування відкритому акціонерному товариству "Племзавод "Бортничі", встановлено, що регулювання земельних відносин відповідно до законодавства віднесено до питань, які підлягають вирішенню виключно на пленарних засіданнях Рад народних депутатів. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України (254к/96-ВР) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України.

Матеріали справи не містять доказів, що рішення приймалося на пленарному засіданні сесії Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області, а також доказів делегування Гнідинською сільською радою народних депутатів Бориспільського району Київської області Виконавчому комітету Гнідинської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області повноважень щодо регулювання земельних відносин.

Згідно з статтею 17 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції від 18.12.1990р. передача земельної ділянки у колективну власність сільськогосподарським акціонерним товариствам здійснюється на підставі рішення місцевої ради народних депутатів. Статтею 19 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції від 18.12.1990р. встановлено, що передача юридичним особам в постійне користування земельних ділянок за межами населених пунктів із земель водного фонду здійснюється на підставі рішення Районної ради народних депутатів. У відповідності до статті 23 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції від 18.12.1990р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами. Які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.

Оскільки державний акт на право власності та державний акт на право постійного користування землею відповідно до статей 17, 19, 23 Земельного кодексу України (2768-14) в редакції від 18.12.1990р. є чинним тільки на підставі якого виданий державний акт на право власності та/або державний акт на право на право постійного користування землею, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що в разі відсутності рішення відповідної ради, яка має повноваження на надання земельної ділянки у власність та /або постійне користування, такий державний акт не нечинним.

Судами першої і апеляційної інстанцій при вирішенні спору обставини справи встановлені повно і правильно, однак неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зазначені обставини відповідно до ст.. 229-8 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення.

За таких обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність юридичної оцінки обставин справи. Колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу землі від 05.08.2004р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Росинка", та договір купівлі-продажу землі від 05.08.2004р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Журавушка", відповідають нормам чинного законодавства України, вимоги позивача про визнання цих договорів недійсними та про стягнення з ТОВ "Таврис" штрафу у розмірі 10 500 грн. є безпідставними, отже в позові слід відмовити.

Керуючись ст.. ст.. 220, п. 9 ч. 1 ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги фермерського господарства " Росинка" та фермерського господарства "Журавушка" ні рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р. по справі № 3/519 задовольнити повністю.

Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 31.08.2005р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005р по справі № 3/519 в повному обсязі та ухвалити нове рішення.

У позові ВАТ "Племінний завод "Бортничі" до ТОВ "Таврис", Бориспільської районної державної адміністрації, фермерського господарства "Росинка", фермерського господарства "Журавушка". Про стягнення штрафу у розмірі 10 500 грн., визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.