ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Загороднього А.Ф.
суддів Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Гуріна М.I.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "IнтерФуд" на рішення
господарського суду Донецької області від 09.06.2005 р. та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2005 р. по справі № 29/149пд за позовом Державної податкової
інспекції у Київському районі м. Донецька до Товариства з
обмеженою відповідністю "Максима-Дон" та Товариства з обмеженою
відповідальністю "IнтерФуд" про визнання угоди недійсною, -
встановила:
У квітні 2005 року Державна податкова інспекція у Київському
районі м. Донецька (далі - ДПI у Київському районі м. Донецька)
звернулась до господарського суду Донецької області з позовною
заявою до Товариства з обмеженою відповідністю "Максима-Дон"
(далі - ТОВ "Максима-Дон") та Товариства з обмеженою
відповідальністю "IнтерФуд" (далі -ТОВ "IнтерФуд") про визнання
недійсним договору постачання № 27 від 19.08.2002 р., укладеного
між відповідачами, та зобов'язати усе отримане ТОВ "Максима-Дон",
а саме кошти в сумі 9420 грн. повернути ТОВ "IнтерФуд", а ТОВ
"IнтерФуд" стягнути усе отримане за договором, а саме агар-агар у
кількості 100 кг на суму 9420 грн. у доход держави, оскільки
стягнення в натурі неможливо - стягнути з ТОВ "IнтерФуд" на
користь держави грошовий еквівалент агар-агару у сумі 9420 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.06.2005
р. позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір № 27 від
19.08.2002 р., укладеного між ТОВ "Максима-Дон" та ТОВ "IнтерФуд"
як такий, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та
суспільства. Стягнуто з ТОВ "Максима-Дон" на користь ТОВ
"IнтерФуд" отримані за договором 9420 грн. Стягнуто з ТОВ
"IнтерФуд" у доход держави 9420 грн. Стягнуто з ТОВ "Максима-Дон"
на користь Державного бюджету України витрати по сплаті державного
мита у сумі 187 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2005 р. судове рішення залишено без змін.
На зазначені рішення надійшла касаційна скарга ТОВ
"IнтерФуд", в якій ставиться питання про їх скасування та
постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних
вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм
матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, і тому
вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ
"Максима-Дон" та ТОВ "IнтерФуд" було укладено договір № 27 від
19.08.2002 р. поставки харчових добавок на загальну вартість 9420
грн. на виконання умов договору ТОВ "Максима-Дон" поставив ТОВ
"IнтерФуд" агар-агар 900 в кількості 100 кг за ціною 78 грн. 50
коп. на загальну суму 9420 грн., у тому числі податок на додану
вартість - 1570 грн., що підтверджується накладною № 38 від
19.08.2002 р., рахунком б/н від 19.08.2002 р., податковою
накладною № 38 від 19.08.2002 р.
Факт сплати отриманого товару на всю суму ТОВ "IнтерФуд"
підтверджується платіжним дорученням № 50 від 20.08.2002 р.
Таким чином, договір постачання № 27 від 19.08.2002 р.,
укладений між ТОВ "Максима-Дон" та ТОВ "IнтерФуд", виконаний
обома сторонами повністю.
Отримані за договором харчові добавки ТОВ "IнтерФуд" в
подальшому реалізував ЗАТ "Кондитер", про що свідчать наявні в
матеріалах справи рахунок-фактура № СФ-0000062 від 19.08.2002 р.,
податкова накладна № 61 від 27.08.2002 р., видаткова накладна №
РН-0000061 від 27.08.2002 р.
В обгрунтування судових рішень зроблено посилання на вирок
Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 р. (набув
законної сили 14.07.2004 р.), яким засновник ТОВ "Максима-Дон"
Юхименко О.М. був визнаний винним у здійсненні злочину,
передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ) (2341-14)
, який полягає у створенні або придбанні суб'єктів
підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття
незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є
заборона, тобто встановлено, що Юхименко О.М. підписав установчі
документи та зареєстрував ТОВ "Максима-Дон" за винагороду,
11.06.2002 р. був призначений директором ТОВ "Максима-Дон" з
правом підпису фінансових та інших документів підприємства, які
впливали на стан майна та активів цього підприємства. В судовому
порядку встановлено, що він діяв з умислом, створив суб'єкт
підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності
та здійснення фіктивного підприємництва з червня 2002 р.
Оскільки оскаржуваний договір був укладені між ТОВ
"Максима-Дон" та ТОВ "IнтерФуд" та виконаний в період дії
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, враховуючи
положення п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
від 16.01.2003 р., колегія суддів
вважає, що при оцінці спірних правовідносин слід керуватися
положеннями Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року.
За змістом статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963
року, на підставі якої визнано спірний договір недійсним,
недійсною є та угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною
інтересам держави і суспільства. При цьому, при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання
угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави
все одержане нею і все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з
сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій
стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування
виконаного стягується в доход держави.
Враховуючи зазначене, визнання угод недійсними на підставі
статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року вимагає
встановлення в діях хоча б однієї з сторін умислу на їх укладання
з метою, завідомо суперечної інтересам держави та суспільства.
Колегія суддів не погоджується з наданою судами першої та
апеляційної інстанцій правовою оцінкою обставинам справи і вважає,
що суди внаслідок порушення вимог процесуального законодавства
дійшли необгрунтованого висновку про те, що умисел ТОВ
"Максима-Дон" на укладання угоди з метою, завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства, підтверджується вироком
Пролетарського районного суду м. Донецька від 29.06.2004 р. Умисел
на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави
та суспільства не може ототожнюватись з висновками суду про
наявність в діях особи вини при притягненні її до кримінальної
відповідальності та підтверджуватися вироком суду в кримінальній
справі. Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
вирок суду в кримінальній справі,
який набрав законної сили, є обов'язковими для адміністративного
суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи
бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду,
лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією
особою.
Як встановлено судами, умовами для визнання угоди недійсною
відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
- є її
укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства.
Вирішуючи спір про визнання угод недійсними з підстав їх
укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та
суспільства, в усіх випадках потребують встановлення та доведення
обставини, що підтверджують наявність умислу в діях хоча б однієї
з сторін. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України
від 28.04.1978 року № 3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в
справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, належать,
зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону
колективної, державної або приватної власності з корисливою метою,
на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування
прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх
власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на
незаконне відчуження землі або незаконне користування нею,
розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам
предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на
підтвердження того, що укладаючи оскаржуваний догорів, ТОВ
"Максима-Дон" чи ТОВ "IнтерФуд" діяло з метою, завідомо суперечною
інтересам держави та суспільства. Висновками усіх попередніх
інстанцій навпаки, підтверджується те, що сторони сплатили за
результатами виконання спірної угоди усі належні з неї податки, у
зв'язку з чим держава не зазнала негативних наслідків від
укладання та виконання сторонами оскаржуваного договору.
Колегія суддів враховує і те, що ДПI у Київському районі м.
Донецька не підтверджено наявність доказів кримінальної
відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів
господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові
правопорушення.
Відсутність доказів наявності в діях хоча б однієї з сторін
оспорюваної угоди умислу на її укладання з метою, завідомо
суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність
підстав для застосування визначених в статті 49 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року правових наслідків, пов'язаних із
стягненням виконаного.
Колегія суддів вважає, що обставини справи встановлені повно
і правильно, але судами першої і апеляційної інстанції допущено
грубі порушення норм процесуального і матеріального права, що
призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а тому судові
рішення слід скасувати та постановити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
постановила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"IнтерФуд" задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.06.2005
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
05.09.2005 р. скасувати.
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька про визнання недійсним договору
постачання № 27 від 19.08.2002 р., укладеного між Товариством з
обмеженою відповідністю "Максима-Дон" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "IнтерФуд", стягнення з Товариства з обмеженою
відповідністю "Максима-Дон" на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю "IнтерФуд" коштів в сумі 9420 грн. та стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю "IнтерФуд" у доход держави
9420 грн. відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.I. Гурін
М.М. Заїка