Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою  ОСОБА_1 на бездіяльність прокуратури Фрунзенського району м. Харкова,

встановила:

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеними вимогами мотивуючи  їх  тим, що на його заяву про порушення кримінальної справи щодо слідчого Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області  він у передбачений Законом термін відповіді не отримав. Вважав зазначені дії відповідача неправомірними та просив зобов'язати  прокурора принести публічні та письмові вибачення, відшкодувати матеріальну та моральну шкоду.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2006 року, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії прокурора Фрунзенського району м. Харкова. Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 150,00 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 02.07.2005 року позивачем була направлена до прокуратури Фрунзенського району м. Харкова заява про порушення кримінальної справи щодо слідчого Фрунзенського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. У встановлений ст. 97 КПК України (1001-05) термін - до десяти днів ОСОБА_1 відповіді він не отримав.

Частково задовольняючи позов в частині визнання дій відповідача неправомірними, суд виходив з того, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи була винесена відповідачем лише 20.01.2006 року, тобто з порушенням строку, передбаченого ст. 97 КПК України (1001-05) .

Висновок суду першої інстанції про те, що дії прокурора Фрунзенського району м. Харкова при розгляді заяви позивача є неправомірними, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 2 лютого 2006 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 квітня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими обставинами, що передбачені ст..ст. 236, 237, 238 КАС України (2747-15) .