Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 до прокуратури Жовтневого району м. Харкова та прокуратури Харківської області,

встановила:

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась із зазначеними вимогами мотивуючи їх тим, що вона на своє звернення щодо порушення кримінальної справи стосовно службових осіб ТОВ "Автор" отримала від прокурора  Жовтневого району м. Харкова відповідь, з якою не погодилась та просила визнати дії та бездіяльність прокурора щодо розгляду її звернення незаконними та стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2006 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що 14.03.2005 року скаржниця звернулась із заявою про порушення кримінальної справи щодо службових осіб "Автор" до прокурора м. Харкова, який направив зазначену заяву для перевірки та вжиття, за наявності підстав, заходів прокурорського реагування, до прокуратури Київського району м. Харкова, про що повідомив заявницю.

Від прокуратури Київського району м. Харкова ОСОБА_1 отримала відповідь про направлення заяви за належністю до прокуратури Жовтневого району м. Харкова.

21.04.2005 року прокуратурою Жовтневого району м. Харкова на звернення заявниці було надано відповідь в якій було роз'яснено порядок розгляду трудового спору, право скаржниці звернутися за захистом порушених прав до суду у встановленому Законом порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що заява  ОСОБА_1 від 14.03.2005 р., на яку вона посилається, до прокуратури Жовтневого району м. Харкова не надходила.

Судом встановлено, що до прокуратури Жовтневого району м. Харкова надійшли заяви ОСОБА_1, які були адресовані прокурору м. Харкова від 20.03.2005 р. та 26.03.2005 р. з додатком про порушення посадовими особами ТОВ "Автор" вимог трудового законодавства.

Висновок  суду  про  те,  що  прокуратурою  Жовтневого  району м. Харкова обгрунтовано, у вдповідності до Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , були розглянуті заяви ОСОБА_1 та надані на них відповіді, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 грудня 2005 року і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими обставинами, що передбачені ст.ст. 237, 238 КАС України (2747-15) .