Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді:    Бутенка В.I.,

суддів:    Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за заявою ОСОБА_1 до відділу реєстрації актів громадянського стану Мелітопольського міського управління юстиції в Запорізькій області про внесення змін до актового запису,

встановила:

У червні 2005 року ОСОБА_1. звернувся із зазначеними вимогами мотивуючи  їх  тим, що відповідач  відмовив йому у внесенні змін до актового запису про укладення шлюбу та в актовий запис про народження його доньки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 8 листопада 2005 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2006 року, у задоволенні заяви відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення заяви.

Судом  встановлено,  що  заявник  народився  IНФОРМАЦIЯ_1  у  м. Мелітополі, про що в книзі записів актів є актовий запис НОМЕР_1. У свідоцтві про народження НОМЕР_2 від 05.07.1970 року у графі "національність" його матері було вказано "німкеня". 10.07.1992 року Мелітопольським міським відділом РАГС було зареєстровано шлюб між заявником та  ОСОБА_2. Від даного шлюбу народилась дочка - ОСОБА_3, у свідоцтві про народження якої в графі "національність" заявника вказано "росіянин". Просив відповідача відносно нього внести зміни до актового запису про укладення шлюбу та в актовий запис про народження його дочки, а саме - в графі "національність" змінити "росіянин" на "німець".

Відмовляючи у задоволенні заяви суд виходив з того, що в актовому записі про народження ОСОБА_1 вказана національність його матері - "німкеня", батька - "росіянин". При отриманні паспорта заявник сам обрав національність "росіянин", яка була відображена в актових записах про реєстрацію шлюбу та народження дочки.

Висновок суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно відмовив заявнику у виправленні в актових записах, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі КАС України (2747-15) ) підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Мелітопольського міськрайонного суду від 8 листопада 2005 року і ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення  і оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими обставинами, що передбачені ст..ст. 236, 237, 238 КАС України (2747-15) .