Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Суддів:  Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Президента України, зацікавлені особи: Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство транспорту України, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2004 року та  ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від  15 червня 2004 року,  -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Заявник звернувся до суду з вимогою до Президента України про визнання п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 06.06.2003 р. "Про стан виконання Указу Президента України від 10.08.1998 р. № 861 "Про створення Дунайського біосферного заповідника" та перспективи будівництва судноплавного шляху Дунай-Чорне море" (502/2003) , посилаючись на те, що вказаним пунктом Указу змінено межі Дунайського біосферного заповідника, що не відповідає вимогам законів України "Про природно-заповідний фонд України" (2456-12) , "Про охорону навколишнього природного середовища" та порушує права заявника.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від  15 червня 2004 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення  Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2004 року залишено без змін.

У касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2004 року та  ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від  15 червня 2004 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що межі, територія або статус Дунайського біосферного заповідника оскаржуваним Указом Президента не змінені, а порушень прав, свобод чи законних інтересів заявника прийняттям спірного нормативно-правового акту не вбачається.

Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та на підставі закону, що регулює спірні відносини; в судових рішеннях повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм  матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити  без  задоволення,  а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 січня 2004 року та  ухвалу Апеляційного суду  м. Києва від  15 червня 2004 року - без  змін .

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .