Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Конюшка К.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача: не з'явився.

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26.08.2005 р., додаткове рішення Зарічного районного суду м.Суми від 06.10.2005 р. та ухвалу Судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області від 16.11.2005 р.

у справі № 2-1119/05

за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії УМВС України в Сумській області про відмову в перерахунку пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою на неправомірні дії посадових осіб Управління МВС України у Сумській області. Просив встановити та визначити його право на перерахунок пенсії з тієї ж дати, якої підвищувалось грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців; зобов'язати відповідача зробити перерахунок раніше призначеної йому пенсії за весь період її невірного нарахування з урахуванням щомісячної 100% надбавки, встановленої Указом Президента України від 23.02.2002 р. №173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (173/2002) , починаючи з 01.01.2003 р.; щомісячної 70% надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, встановленої Указом Президента України від 05.05.2003 р. №389 (389/2003) , починаючи з 01.05.2003 р.; премії у розмірі 33,3% від грошового забезпечення, передбаченої Постановою КМУ від 22.05.2000 р. №829 "Про грошове забезпечення військовослужбовців" (829-2000-п) та Положенням "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України" затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. №75 (z0251-01) , починаючи з 01.03.2001 р.; посадового окладу в розмірі 163 грн. відповідно до посади позивача у зв'язку з підвищенням посадових окладів з 01.03.2000 р., встановлених Постановою КМУ від 22.05.2000 р. №829 (829-2000-п) , починаючи з 01.04.2000 р.; 35% надбавки за вислугу років з 01.04.2000 р., відповідно до Постанови КМУ від 22.05.2000 р. №829 (829-2000-п) , Постанови КМУ від 17.07.1992 р. №393 (393-92-п) , наказу Міністра Оборони України №205 від 08.08.1994 р. (z0212-94) , починаючи з 01.04.2000 р.; 40% надбавки від посадового окладу за особливі умови служби, передбаченої Постановою КМУ від 06.04.1998 р. № 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) , починаючи з 01.01.2005 р. ; 15% надбавки до посадового окладу за секретність, починаючи з 01.01.2005 р.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 26.08.2005 р., скаргу задоволено частково. Дії відповідача визнані неправомірними, зобов'язано останнього зробити перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії за весь період невірного нарахування, починаючи з 23.02.2004 р., з урахуванням 35% за вислугу років, посадового окладу в розмірі 163 грн., 40% надбавки за особливі умови служби, в разі наданні позивачем відповідних документів - 10% надбавки за секретність. Додатковим рішенням від 06.10.2005 р. визнано право позивача з 01.01.2005 р. на перерахунок пенсії і виплати йому 50% суми перерахованої пенсії по таким видам надбавок: щомісячної 100% надбавки, щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, 33,3% премії.

Ухвалою Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 16.11.2005 р., рішення суду першої інстанції від 26.08.2005 р. та додаткове рішення від 06.10.2005 р. залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, у якій ставиться питання про скасування судових рішень, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що право на перерахунок пенсії у нього виникло з тієї ж дати, з якої підвищувалось грошове забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу не подав. Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до вимог ч.4 ст.221 КАС України (2747-15) .

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено у справі, позивач у 1993 році звільнений в запас з лав Національної гвардії України з посади начальника медичної служби окремої вертолітної бригади. З 09.04.1993 р. отримує пенсію за вислугу років, яка складає в календарному обчисленні 20 років 5 місяців, в пільговому - 20 років 6 місяців.

Відповідно до додатку №4 до постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 р. надбавка до окладів грошового утримання за вислугу років особам, які мають вислугу років від 20 до 25 років виплачується в розмірі 35%, а, отже, поширюється і на позивача.

Крім того, позивач на момент звільнення проходив службу на посаді начальника медичної служби 51 окремого гвардійського вертолітного полку, тому при визначенні посадового окладу слід керуватися схемою №6 посадових окладів офіцерського складу вертолітної бригади ВВ МВС України, затвердженої наказом МВС України від 02.06.2000 р. № 344, згідно якої для начальника медичної служби встановлено оклад 163 грн.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача з врахуванням надбавки за вислугу років в розмірі 35% та посадового окладу в розмірі 163 грн. за 12 місяців, що передували зверненню до суду.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача права на отримання 40% надбавки за особливі умови служби, передбаченої Постановою КМУ від 06.04.1998 р. № 452 "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) , з 01.01.2005 р., оскільки така виплата передбачена діючим законодавством, а також на отримання надбавки за секретність за умови надання відповідних документів.

Оскільки 100% надбавка, встановлена Указом Президента України від 23.02.2002 року №173 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішній справ" (173/2002) та щомісячна надбавка за безперервну військову службу по Указу Президента України від 5 травня 2003 року №389/2003 (389/2003) "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" були введені після виходу позивача на пенсію, не входили в грошове забезпечення і не враховувалися йому при призначенні пенсії, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що на нього дія зазначених нормативних актів не поширюється, а премія в розмірі 33,3 % не входить до додаткових видів грошового забезпечення і не враховується для перерахунку пенсії до 01.01.05 р.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст. 43 вищевказаного Закону пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством. Сам Закон не встановлює будь-яких обмежень щодо розміру пенсії, а відносить це питання на вирішення Кабінету Міністрів України.

Згідно п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби). При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається (за вибором тих, хто звернувся за пенсією) за 24 останні календарні місяці служби підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби підряд протягом усієї служби перед зверненням за пенсією незалежно від наявних перерв у службі.

З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували її під час проходження служби і звільнені після її запровадження.

Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили, тому вимоги позивача щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а

рішення Зарічного районного суду м.Суми від 26.08.2005 р. та додаткове рішення від 06.10.2005 р., та постанову Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Сумської області від 16.11.2005 р. - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.