Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадєєвої Н.М., Бим М.Є., Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області на рішення господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, у справі 32/77 за позовом Сарненської районної санітарно-епідеміологічної станції до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання недійсним  рішення, та за зустрічним позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області до Сарненської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення економічних санкцій за порушення  державної дисципліни цін,-

ВСТАНОВИЛА:

Сарненська районна СЕС звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області про визнання недійсним  рішення  від 30.12.2004 року №2 про вилучення у дохід бюджету суми 4943, 91грн.

Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області звернулася до суду з зустрічним позовом до Сарненської районної СЕС про стягнення економічних санкцій в сумі 14 831,73грн. за порушення  державної дисципліни цін .

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року, первісний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено.

У касаційній скарзі Державна інспекція з контролю за цінами в Рівненській області просить скасувати зазначені вище судові рішення та винести нове рішення, яким  відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що  касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Рівненській області проведено перевірку дотримання Сарненською районною санітарно-епідеміологічною станцією державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботи і послуги за період із січня 2003 року  по жовтень 2004 року і складено акт перевірки від 23.10.2004 р., в якому зафіксовано факт завищення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 № 1351 (1351-2003-п) "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби"  тарифів на відповідні послуги на 20 %, внаслідок чого позивачем було додатково одержано 4943,91грн. виручки. За наслідками  перевірки Iнспекцією прийнято рішення від 30.12.2004 р. №2 про застосування економічних санкцій за порушення  державної дисципліни цін - вилучення у дохід бюджету суми порушення в розмірі 4943, 91грн., та  штрафу в сумі 14831,73грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що вищеназвана сума завищення тарифів є по суті податком на додану вартість, який в установленому порядку було перераховано позивачем до бюджету.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12) оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя,  що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351 (1351-2003-п) визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Згідно з пунктом 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість"операції (168/97-ВР) платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об'єктом оподаткування.  За пунктом 6.1 цього Закону об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні передбачені законом підстави для застосування до позивача фінансових санкцій за порушення дисципліни  ціноутворення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх  інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно  ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Рівненській області відхилити, а рішення господарського суду Рівненської області від 26 квітня 2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20 липня 2005 року залишити  без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.