2а-10601/12/2670 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 25.10.2012 Прийняття

Приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ"звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Окружної державної податкової служби –Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС та головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000042310 і відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 3 581 892,00 грн. та за січень 2012 року у сумі 1 233 728,00 грн.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив суд стягнути з Державного бюджету України відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 3 582 861,00 грн. та за січень 2012 року у сумі 1 233 728,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що органом державної податкової служби на підставі хибних висновків акту перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року та січень 2012 року, прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000042310, яким приватному акціонерному товариству "Бліц-Інформ"безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року у розмірі 488208,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 244 104,00 грн. Також позивач посилається на те, що ним подані всі необхідні документи, які є підставою для отримання бюджетного відшкодування, проте відповідачами суми податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 позивачеві безпідставно не відшкодовані.

Окружна державна податкова служба –Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС (відповідач 1) проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість акту перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164 та відповідно правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000042310, а також наявністю обставин, що унеможливили відшкодування позивачеві податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року.

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач 2) також заперечило проти позову, подавши до канцелярії суду письмові заперечення, в яких зазначено, що підставою для повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших податкових платежів є висновок органу державної податкової служби, який до органу державного казначейства України не надходив, тому правових підстав для повернення з бюджету податкових платежів немає.

Під час судового розгляду справи відповідно до частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор Прокуратури міста Києва вступив у справу. Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав позицію суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв’язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але в судове засідання 17.10.2012 прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №2а-10601/12/2670 у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків к місті Києві Державної податкової служби здійснено документальну позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року та січень 2012 року.

За наслідками перевірки складено акт перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164, яким встановлено, зокрема, порушення товариством:

пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 250 683,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 237 525,00 грн., яка не підтверджена перевіркою та підлягає зменшенню;

пунктів 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму від’ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 250 683,00 грн. та за грудень 2011 року у розмірі 237 525,00 грн.;

підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у розмірі 250 683,00 грн. та за січень 2012 року у розмірі 237 525,00 грн.

На підставі акту перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164 Окружною державною податковою службою –Центральним офісом з обслуговування великих платників податків ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 16.05.2012 №0000042310, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року у сумі 488 208,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 244 104,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Згідно пунктом 198.1 Податкового кодексу України (2755-17) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до підпункту 14.1.18. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від’ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкового кредиту листопада 2011 року віднесено нараховану суму податку на додану вартість 127 788,87 грн., визначену в імпортній вантажно-митній декларації від 02.11.2011 №100190000/2011/370420 на придбання від контрагента Druckmaster Gmbh, (Німеччина, Зенефельдштрассе, 19, 737760 Остфільдерн-Руіт) по контракту від 28.12.2010 №0111/DM та додаткової угоди від 23.10.2011 №2 фарби друкарської жовтої, червоної, синьої, призначеної для офсетного друку (код товару 32151900) фактурною вартістю 504 195,19 грн.; та фарби друкарської чорної, призначеної для офсетного друку (код товару 32151100) фактурною вартістю 134 749,13 грн., а також суму податку на додану вартість 122 894,11 грн., визначену в імпортній вантажно-митній декларації від 29.11.2011 №100190000/2011/371982 на придбання від контрагента Druckmaster Gmbh, (Німеччина, Зенефельдштрассе, 19, 737760 Остфільдерн-Руіт) по контракту від 28.12.2010 №0111/DM та додаткової угоди від 23.10.2011 №2 фарби друкарської жовтої, червоної, синьої, призначеної для офсетного друку (код товару 32151900) фактурною вартістю 511 535,37 грн.; та фарби друкарської чорної, призначеної для офсетного друку (код товару 32151100) фактурною вартістю 102 935,22 грн.

Окрім того, позивачем до податкового кредиту за грудень 2011 року віднесено нараховану суму податку на додану вартість 118 168,34 грн., визначену в імпортній вантажно-митній декларації від 16.12.2011 №100190000/2011/373066 на придбання від контрагента Druckmaster Gmbh, (Німеччина, Зенефельдштрассе, 19, 737760 Остфільдерн-Руіт) по контракту від 28.12.2010 №0111/DM та додаткової угоди від 23.10.2011 №2 фарби друкарської жовтої, червоної, синьої, призначеної для офсетного друку (код товару 32151900) фактурною вартістю 440 240,80 грн.; та фарби друкарської чорної, призначеної для офсетного друку (код товару 32151100) фактурною вартістю 150 600,90 грн., а також суму податку на додану вартість 119 356,61 грн., визначену в імпортній вантажно-митній декларації від 29.11.2011 №100190000/2011/373709 на придбання від контрагента Druckmaster Gmbh, (Німеччина, Зенефельдштрассе, 19, 737760 Остфільдерн-Руіт) по контракту від 28.12.2010 №0111/DM та додаткової угоди від 23.10.2011 №2 фарби друкарської жовтої, червоної, синьої, призначеної для офсетного друку (код товару 32151900) фактурною вартістю 470 925,46 грн.; та фарби друкарської чорної, призначеної для офсетного друку (код товару 32151100) фактурною вартістю 125 857,60 грн.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) , у редакції на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що тимчасово, до 01 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту товарів, визначених пунктом "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а також операції з постачання цих товарів переробникам, видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання за наслідками податкового періоду, на який припадає таке порушення, на суму податку на додану вартість, що мала бути сплачена в момент імпорту таких товарів, а також сплатити пеню відповідно до закону.

Відповідно до пункту "о" частини першої статті 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від сплати мита звільняються до 01 січня 2015 року товари, які не виробляються в Україні, крім товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 4707 90 10 00, 4707 90 90 00 і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), зокрема, такі коди: 3215 19 00 00 - фарба друкарська, крім чорної; 3215 1100 00 - фарба друкарська чорна.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем імпортовано на митну територію України, товари, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2015.

Суд не бере до уваги доводи позивача, що приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ"використовує зазначені товари для надання поліграфічних послуг третім особам, що не є видавничою діяльністю, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, основними видами діяльності приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"є видання журналів та періодичних публікацій, інша поліграфічна та видавнича діяльність, надання послуг в поліграфічній діяльності.

Окрім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про видавничу справу" видавнича справа - сфера суспільних відносин, що поєднує в собі організаційно-творчу та виробничо-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, зайнятих створенням, виготовленням і розповсюдженням видавничої продукції.

Згідно зі статтею 10 зазначеного Закону України до суб'єктів видавничої справи відносяться видавці, виготовлювачі та розповсюджувачі видавничої продукції.

Аналізуючи зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач є суб’єктом видавничої справи.

Позивачем не надано суду жодних доказів того, що ввезена ним фарба використовувалася не за її цільовим призначенням або не у видавничій діяльності приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ".

Відповідно до пунктів 36.1 та 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно підпунктом 47.1.1 пункту 47 статті 47 Податкового кодексу України, юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Відповідальність за порушення податкового законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи несе юридична особа, до складу якої він входить.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Відповідно до підпункту 14.1.182 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, віднесення позивачем до податкового кредиту сум помилково та/або надміру сплаченого податку на додану вартість не є обґрунтованим.

Підсумовуючи викладене, враховуючи, що приватним акціонерним товариством "Бліц-Інформ"не доведено обґрунтованості своїх позовних вимог, зважаючи на доведеність з боку податкового органу факту порушення позивачем пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 та 200.4 статті 200, підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164 та відповідно податкового повідомлення рішення від 16.05.2012 №0000042310.

Аналізуючи доводи позивача щодо його права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 3 582 861,00 грн. та січень 2012 року 1 233 728,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається із акту перевірки від 24.04.2012 №370/40-40/23-20/20050164 частина залишку від’ємного значення, фактично сплачена позивачем постачальникам, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов’язаннями попередніх податкових періодів) складає 3 332 178,00 грн. та 996 203,00 грн. за грудень 2011 року та січень 2012 року, відповідно.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками перевірки достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року та січень 2012 року, органом державної податкової служби встановлено певні порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (2755-17) , на наслідками чого, зокрема, винесено, оскаржуване в цій адміністративній справі податкове повідомлення-рішення. Позивачем оскаржується відповідне рішення органу державної податкової служби, отже вимога позивача про здійснення відповідачами бюджетного відшкодування є передчасною, і станом на час розгляду справи в суді відповідні правові підстави для здійснення такого відшкодування відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2011 року у сумі 3 582 861,00 грн. та січень 2012 року 1 233 728,00 грн. є необґрунтованими.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 24, 69-71, 94, 128 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

В задоволенні позову відмовити повністю.

постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.