ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" жовтня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
суддів: Карася О.В., Степашка О.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі: Павлушко Р.С.,
розглянувши касаційну скаргу : ДПI м. Херсона
на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24
грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області
від 22 квітня 2004 року
у справі НОМЕР_2
за скаргою ОСОБА_1
на дії ДПI м. Херсона
ВСТАНОВИВ :
В квітні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в
порядку глави 31-А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, та просив суд визнати
незаконним податкове повідомлення ДПI у м. Херсоні НОМЕР_1,
визнавши дії ДПI неправомірними.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що ДПI зобов'язало його
сплатити 2 506 грн. 13 коп. прибутковий податок на доходи отримані
в 2002 році.
Рішенням місцевого суду Дніпровського району м. Херсона від
24 грудня 2003 року, залишеного в силі ухвалою судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Херсонської області від 22
квітня 2004 року, скарга ОСОБА_1 задоволена.
В касаційній скарзі ДПI у м. Херсоні просить скасувати
рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та закрити
провадження згідно п.4 ст.334 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, посилаючись
на те, що судами не вірно застосовані норми матеріального права,
а саме: те що з ОСОБА_1 нараховано до сплати прибутковий податок
за доходи, отримані ним не за основним місцем роботи, така ставка
прибуткового податку визначена Декретом Кабінету Міністрів України
від 26 грудня 1992 року "Про прибутковий податок громадян"
( 13-92 ) (13-92)
та Указом Президента України "Про збільшення
неоподаткованого мінімуму та ставки прогресивного оподаткування
доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
від 13 вересня 1994 року.
Заслухавши доповідь судді,перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 24 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює рівні
конституційні права і свободи громадян та їх рівність перед
законом, а ст.67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає
обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
Принципи побудови системи оподаткування, види податків,
зборів та інших обов'язкових платежів, напрями їх зарахування і
використання, перелік платників податків та об'єктів
оподаткування, як і відповідальність за порушення податкового
законодавства визначаються Законом "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
від 25 червня 1991 року (в редакції Закону від 19
лютого 1997 року з наступними змінами).
Згідно зі ст.ст.3,4,14 зазначеного Закону громадяни
зобов'язані сплачувати податок з отриманих доходів виходячи,
зокрема, з принципу соціальної справедливості - шляхом
запровадження економічно обгрунтованого неоподаткованого мінімуму
доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного
оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.
Виходячи із зазначених положень та проголошення принципу
рівності громадян перед законом, з метою недопущення проявів
податкової дискримінації, передбачено, що громадяни отримуючи
однакові доходи, мають сплачувати однакові податки.
Починаючи з січня 1993 року громадяни сплачують прибутковий
податок у відповідності з Декретом Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26 грудня 1992
року, яким визначено платників прибуткового податку, об'єкти і
ставки оподаткування.
Стаття 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
визначила, що об'єктом
оподаткування громадян є сукупний оподаткований доход за
календарний рік.
Так, п.1 ст.7 передбачає сплату прибуткового податку з
сукупного оподатковуваного доходу громадян за місцем основної
роботи (служби, навчання), тобто з доходу, отриманого в результаті
основної, систематичної діяльності громадянина, що носить
постійний характер, який обчислюється за ставками прогресивного
оподаткування доходів громадян, встановленими Указом Президента
України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставки
прогресивного оподаткування доходів громадян" від 13 вересня 1994
року № 519 ( 519/94 ) (519/94)
(зі змінами від 03 лютого 1995 року № 100
( 100/95 ) (100/95)
, 21 листопада 1995 року № 1082 ( 1082/95 ) (1082/95)
).
Максимальна ставка податку за цим Указом з доходу в розмірі
понад 100 неоподаткованих мінімумів - податок з доходу в розмірі
100 неоподаткованих мінімумів плюс 40 % від суми, що перевищує
доход в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів. За цими ж ставками,
збільшеними вдвічі, оподатковуються доходи із сум авторських
винагород, які виплачуються спадкоємцям повторно, але не більше 70
% (п.2 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
).
Доход громадян, які не мають постійного місця проживання в
Україні і аналогічно до нього-доход, який отримують громадяни не
за місцем основної роботи (за сумісництвом, за виконання разових
робіт тощо)- тобто додатково отриманий доход за виконання робіт,
які не є постійним видом, діяльності громадянина і основним
джерелом отримання ним доходу, оподатковується відповідно до п.3
ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
у розмірі 20 %.
Таким чином, Декретом Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, окрім як у п. 1 ст.7,
не встановлено інших ставок для обчислення прибуткового податку з
сукупного оподатковуваного доходу громадян. Тому, оскільки чинним
законодавством передбачена тільки одна шкала ставок для обчислення
прибуткового податку із сукупного оподатковуваного доходу
громадян, то вона повинна застосовуватись до всіх об'єктів
оподаткування, в тому числі і до доходу скаржника, об'єктом
оподаткування якого також є сукупний оподатковуваний доход за
календарний рік.
За таких обставин, ДПI у м. Херсоні діяла відповідно до вимог
Законів, оподаткування доходу скаржника повинно здійснюватись
згідно правил п.7.3 Iнструкції про прибутковий податок з громадян,
затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції
України від 21 квітня 1993 року № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
, в розмірах,
порядку і строки, визначені Декретом Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та Указом
Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та
ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Крім того, скорочена назва коду бюджетної класифікації
"Подоходний налог от предп.деятельности". Код платежу 5011010200 в
податковому повідомленні НОМЕР_2 зазначено вірно, скорочена назва
коду не перешкоджає правильному направленню коштів.
Згідно ст.229 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,суд касаційної
інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини
справи встановлені повно і правильно, але суди першої та
апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного
судового рішення.
Керуючись статтями 220,221,223,229,232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ДПI м. Херсона задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 грудня
2003 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 22
квітня 2004 року скасувати.
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії ДПI м. Херсона -
відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Маринчак Н.Є.,
Судді: ______________________ Карась О.В.,
______________________ Степашко О.I.,
______________________ Усенко Є.А.,
__________________ Шипуліна Т.М.