Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними дій відповідача під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.07.2012р. №0002172230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були вчинені протиправні дії по проведенню перевірки позивача та винесено податкове повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомріно.

15.10.2012р. відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

На виконання постанови старшого слідчого ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 11.04.2012р. в рамках кримінальної справи №69-116 керуючись п.п. 78.1.11 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС прийнято наказ №628 від 25.05.2012р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБС»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне Управління 26»(код за ЄДРПОУ 37617581) за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з ТОВ «Збутпроект-1»(код за ЄДРПОУ 37617581) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011.

На підставі зазначеного наказу відповідачем проведено перевірку ТОВ «АБС»за результатами якої 19.06.2012р. складено акт №201/22-30/32773863 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «АБС»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та прибуток підприємства по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельне Управління 26»(код за ЄДРПОУ 37617581) за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, з 01.11.2011 по 30.11.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011, з ТОВ «Збутпроект-1»(код за ЄДРПОУ 37617581) за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, з 01.12.2011 по 31.12.2011 (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.228 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п. 138.4 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 938198грн., в тому числі: за 4 квартал 2011 року -938198грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 10.07.2012р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0002172230, яким за порушення п.п. 14.1.228 п. 14.1 статті 14, п. 138.1, п. 138.2 статті 138, п. 138.4 статті 138, п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 938198грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Будівельне Управління 26»(код за ЄДРПОУ 37617581) та ТОВ «Збутпроект-1»(код за ЄДРПОУ 37617581) за результатами яких ТОВ «АБС»були задекларовані валові витрати в розмірі 5143269грн.

Між позивачем та ТОВ «Будівельне Управління 26», ТОВ «Збутпроект-1»укладено ряд договорів на виконання субпідрядних робіт: №02-09/11 від 02.09.2011р., №02-07/11 від 02.07.2011р., №20-09/11 від 20.09.2011р., №14-11/11 від 14.11.2011р., №18-08/11 від 18.09.2011р., №10-10/11 від 10.10.2011р., №07-11/11 від 07.11.2011р.

Також, до договору №18-08/11 від 18.09.2011р. між ТОВ «АБС»та ТОВ «Збутпроект-1»передував договір №17-11/11 від 17.11.2011р. та додаткові угоди №1 від 02.02.2011р., №2 від 18.02.2011р., №3 від 14.03.2011р., №4 від 20.04.2011р. між ТОВ «Кегичівське» (Замовник) та ТОВ «АБС»(Підрядник) на виконання компексу будівельних робіт із будівництва об'єкта: виробниче приміщення м. Полтави.

За результатами виконаних робіт сторонами оформлено акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, податкові накладні та проведено грошові розрахунки, що підтверджується виписками з банку.

З Акту перевірки судом вбачається, що під час перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем валових витрат у розмірі 4079123грн., у тому числі: за 4 квартал 2011 року в сумі 4079123грн.

За результатами аналізу АІС «Співставлення»податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України, постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 11.04.2012р. в рамках кримінальної справи №69-116 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 5 -212 ч. 3, ч. 2 ст. 205 КК України щодо фіктивності підприємств, копій протоколів допиту свідків ОСОБА_2 від 06.03.2012р. ОСОБА_3 від 05.03.2012р. є підстави вважати, що ТОВ «Будівельне управління 26», ТОВ «Збутпроект-1»здійснювали сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовували документи, що не відповідають дійсності, при взаємовідносинах з ТОВ «АБС», що мають ознаки фіктивності.

Згідно протоколу допиту свідків від 06.03.2012 ОСОБА_2 (що зазначений в реєстраційних документах ТОВ «Збутпроект-1»засновником, директором, головним бухгалтером) надав пояснення, що фактично працює монтажником в ДП «Український дім»отримав пропозицію від наглядно знайомого чоловіка на ім'я Костянтин зареєструвати за винагороду 100 доларів США, яку він отримав, на своє ім'я підприємство ТОВ «Збутпроект-1» (код 37617581) без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку. Крім того ОСОБА_2 був цим чоловіком у нотаріуса та підписав документи, зміст яких не розумів. Згідно пояснень, відображених в протоколі допиту свідків від 06.03.2012, ОСОБА_3 податкову звітність, фінансово-господарські документи не підписував, печатку підприємства не отримував.

Згідно протоколу допиту свідків від 05.03.2012 ОСОБА_3 (що зазначений в реєстраційних документах ТОВ «Будівельне управління 26», засновником, директором, головним бухгалтером) надав пояснення, що фактично працює на ТОВ «Євроформат»(код 31724919) та отримав пропозицію від наглядно знайомого чоловіка на ім'я Костянтин зареєструвати за винагороду 100 доларів США, яку він отримав, на своє ім'я підприємство ТОВ «Будівельне управління 26», без мети здійснення підприємницької діяльності та отримання від такої діяльності прибутку. Крім того ОСОБА_2 був цим чоловіком у нотаріуса та підписав документи, зміст яких не розумів. Згідно пояснень, відображених в протоколі допиту свідків від 05.03.2012р., ОСОБА_3 податкову звітність, фінансово-господарські документи не підписував, печатку підприємства не отримував.

Відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенка В.М. від 11.04.2012р. в рамках кримінальної справи №69-116 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «АБС»з питань дотримання вимог цивільного, податкового, та ішого законодавства і правильності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні господарських операцій «вбачається, що правочини та господарські зобов'язання, що проводились ТОВ «АБС» з ТОВ «Будівельне управління26»(код ЄДРПОУ 36192653), ТОВ «Збутпроект-1»(код за ЄДРПОУ 37617581) є нікчемними і проведені з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, тобто з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства...».

Від ДПІ у Деснянському районі м. Києва було отримано акт від 02.12.2011 № 7974/7/07-020/36192653 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Будівельне Управління 26»(код за ЄДРПОУ 36192653), щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.11р. по 31.10.11р. з урахуванням матеріалів отриманих від ГВПМ у Деснянському районі м.Києва (пояснення від керівника ТОВ «Будівельне управління 26»від 24.11.2011р. та акта від 24.11.2011р. про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «Будівельне управління 26»)., яке є постачальником ТОВ «АБС».

Старшим оперуповноваженим ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва старшим лейтенантом податкової міліції Паламарчуком Д.М. проведена перевірка знаходження за юридичною адресою м. Київ, вул. Віскозна, 5 ТОВ «Будівельне Управління 26». Перевіркою встановлено, що за вищевказаною адресою ТОВ «Будівельне Управління 26»не знаходиться, згідно чого було складено акт від 24.11.2011р. про не встановлення місця знаходження СПД-юридичної (фізичної) особи за адресою реєстрації.

ТОВ «Будівельне Управління 26»не звітує про наявність основних фондів, згідно поданих реєстрів звітів 1-ДФ за 3 квартал 2011р. кількість працюючих -1 особа.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Цивільного кодексу України цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лиші людині (ст. 91 Цивільного кодексу України).

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсніть встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не можу суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований нареальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В з'язку з тим, що договори є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. №168/704 (z0168-95) , первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту -Закон №334/94) встановлено, що під терміном «валові витрати виробництва та обігу»(далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з цим, згідно п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п. 5.1 ст. 5, пп. 11.2.1 ст. 11 Закону №334/94, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. 138.1, пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (z0168-95) .

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитувальних інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господасрької операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 (v982_760-09) та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи судом встановлено, що ТОВ «Будівельне управління 26»та ТОВ «Збутпроект-1», податкові накладні які стали підставою для формування позивачем валових витрат, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від імені товариства податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум валових витрат є безпідставним.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012р. №0002172230, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС»вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АБС»відмовити повністю.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.