ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В.,
при секретарі: Мельник I.М., розглянувши у відкритому
судовому засіданні в порядку касаційного провадження
адміністративну справу за заявою Смілянського міжрайонного
прокурора про визнання незаконним рішення Смілянської міської
ради, за касаційною скаргою Смілянської міської ради на рішення
Смілянського міськрайонного суду від 1 липня 2005 року та ухвалу
Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня 2005 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 1 липня 2005
року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської
області від 21 грудня 2005 року було задоволено заяву Смілянського
міжрайонного прокурора про визнання незаконним рішення ХХII сесії
Смілянської міської ради № 22-4 від 29 грудня 2004 року "Про
встановлення територіальних меж здійснення місцевого
самоврядування громадою міста Сміла".
В основу вказаних судових рішень покладено висновки про те,
що зазначеним рішенням Смілянська міськрада поширила свою
юрисдикцію на землі, які не належать до території міста Сміла.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Смілянська
міська рада звернулася з касаційною скаргою, у якій просить
вищезазначені рішення Смілянського міськрайонного суду від 1
липня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від
21 грудня 2005 року скасувати та ухвалити нове судове рішення,
яким у задоволенні заяви відмовити.
Касаційна скарга вмотивована посиланнями на порушення судами
першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема
посиланнями на те, що оспорюваним рішенням було здійснено
повноваження на території міста згідно із схемою міста.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги
колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Судами як першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що
29 грудня 2004 року Смілянською міською радою прийнято рішення
"Про встановлення територіальних меж здійснення місцевого
самоврядування громадою м. Сміла" № 22-4. Пунктами 1 та 2
вказаного рішення встановлено межі здійснення місцевого
самоврядування громадою м. Сміла, а п. 3 поділено територію м.
Сміла на землі за основним цільовим призначенням.
Приймаючи оспорювані рішення суди виходили з того, що
вказаним рішенням до меж місцевого самоврядування було включено
землі, які до того не були включені до територіальних меж міста
Сміла (схема - а.с.142).
Межі міста Сміла і, відповідно межі здійснення повноважень
відповідачем визначено планом земель, наданих в постійне
землекористування виконавчому комітету Смілянської міської ради
народних депутатів (а.с.144), затвердженого Черкаською обласною
радою народних депутатів трудящих 20 травня 1970 року.
На думку колегії суддів питання визначення територіальної
межі міста згідно схем та співставленням зазначеної межі з
додатком до рішення, (перенесення плану на місцевість), є
питанням, що потребує спеціальних знань.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнавши обставину
поширення оспорюваним рішенням юрисдикції відповідача на
території, що не належать до межі міста, всупереч вимогам пункту 3
частини 1 статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
та пункту 6 статті 203 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
1963 року не зазначили доказів, на
підставі яких вони дійшли до таких висновків.
Посилання на зміну цільового призначення земель у судових
рішеннях теж суперечить наведеним процесуальним нормам, оскільки
судами не було встановлено попереднього цільового призначення
земель, визначеного до прийняття оспорюваного рішення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів першої та (або)
апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий
розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права,
які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи
і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та
скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Смілянської міської ради задовольнити
частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду від 1 липня 2005
року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 21 грудня
2005 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ I.С.Берднік
/підпис/ Н.В.Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В.Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко