ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого, судді: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за скаргою
ОСОБА_1на неправомірні дії Сумського РВ УМВС України в Сумській
області,
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1звернулась до суду із скаргою на
неправомірні дії Сумського РВ УМВС України в Сумській області.
Свої вимоги мотивувала тим, що з 22.07.2001 року по
14.05.2004 року працювала у Сумському РВ УМВС України в Сумській
області на посаді слідчого. За весь час роботи їй не виплачували
грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими
законодавством.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 7 лютого
2005 року скаргу задоволено частково. Визнано дії начальника
Сумського РВ УМВС України в Сумській області при виплаті добових
за відрядження та матеріальної допомоги неправомірними.
Зобов'язано відповідача виплатити на користь позивача добові за
перебування у відрядженнях в сумі 1908 грн., матеріальну допомогу
за 2001 рік 194 грн.40 коп., за 2002 рік в сумі 328 грн., за 2003
рік в сумі 466 грн., за 2004 рік в сумі 174 грн. 95 коп. В
задоволенні вимог про визнання неправомірними дій по невиплаті
компенсації вартості форменого одягу, продовольчих пайків,
зобов'язання до компенсації вартості форменого одягу, продовольчих
пайків, зобов'язання до компенсації моральної шкоди, середнього
заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Сумської області від 20 квітня
2005 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення
матеріальної допомоги за 2001-2004 роки скасовано і в задоволенні
позову в цій частині відмовлено. В решті рішення залишено без
змін.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом
норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду
апеляційної інстанції скасувати, залишивши без змін рішення суду
першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення
матеріальної допомоги за 2001-2004 роки, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що цей вид виплат проводиться за наявності
фінансування. Встановлено, що за вказані роки у Державному бюджеті
України не було передбачено витрат для проведення таких виплат.
Згідно ч. 3 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
) підставами
касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм
матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
підстави для його обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223, 224, 230, 231 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення
апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2005 року - без
зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: