ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
-------------------------------------------------------------
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Степашка О.I.
суддів: Конюшка К.В., Ланченко Л.В.,Пилипчук Н.Г., Нечитайла
О.М.
при секретарі Міненку О.М.
з участю представника позивача Кузюка I.Ю.
представників відповідача Паньків Т.С., Iльків I.Д., Бабій
Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Надвірнянської об'єднаної державної податкової
інспекції в Iвано-Франківській області на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 30 листопада 2005 року в
справі № 14/174 за позовом відкритого акціонерного товариства
"Нафтохімік Прикарпаття" до Надвірнянської ОДПI про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а :
В квітні 2005 року відкритим акціонерним товариством
"Нафтохімік Прикарпаття" заявлений позов про визнання недійсним
повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПI в Iвано-Франківській
області від 16.03.2005, яким додатково визначено податкове
зобов'язання за платежем "відрахування в розмірі 15% чистого
прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку,
відповідно до розміру державної частки у статутному фонді
товариства (які прирівнюються до дивідендів)" у розмірі 844 180
грн. основного платежу та 207 820 грн. штрафних санкцій за
порушення Закону України "Про Державний бюджет України на 2004
рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
та Постанови Кабінету Міністрів України № 405 від
30.03.2004 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
"Про затвердження порядку і нормативу
відрахування до загального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) господарських організацій за
результатами господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2004 році".
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що рішення прийнято в
порядку та згідно процедури, які не регулюють правовідносини щодо
визначення та сплати спірного платежу.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на безпідставність
вимог.
Рішенням господарського суду Iвано-Франківської області від 3
червня 2005 року позов задоволено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30 листопада 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та
ухвалено нове, яким позов задоволено частково. Податкове
повідомлення-рішення визнано недійсним в частині основного платежу
в сумі 582 625 грн. і штрафної санкції в сумі 207 820 грн. та в
частині визначення основного платежу як податкового зобов'язання.
Судове рішення мотивовано тим, що визначення основного
платежу як податкового зобов'язання та застосування штрафних
санкцій не грунтується на законі, а розмір платежу визначено з
урахування судового рішення між тими ж сторонами щодо того ж
предмету по іншій справі за № 14/142.
В касаційній скарзі Надвірнянська ОДПI просить скасувати
постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог
та відмовити в позові повністю, посилається на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Актом від 11.02.2005 року відповідач встановив порушення
позивачем ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
та Постанови Кабінету Міністрів України №
405 від 30.03.2004 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
року щодо правильності
нарахування та сплати до загального фонду Державного бюджету
України відрахувань в розмірі 15% чистого прибутку відповідно до
розміру державної частки в статутному фонді товариства.
На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення від 15.02.2005, яким було визначено податкове
зобов'язання за платежем "відрахування 15% відсотків чистого
прибутку з розміру державної частки у статутному фонді" в сумі
1562864 грн. в тому числі 95309 грн. штрафні санкції.
Зазначене повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в
апеляційному порядку і за результатами розгляду скарги
відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від
16.03.2004, яким додатково було визначено податкове зобов'язання
за платежем "відрахування 15% відсотків чистого прибутку з розміру
державної частки у статутному фонді" в сумі 1052000 грн. в тому
числі 207820 грн. штрафні санкції.
Повідомлення-рішення від 15.02.2005 було предметом оскарження
в справі № 14/142, повідомлення-рішення від 16.03.2005 є
предметом оскарження в даній справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
сплата платежу, визначеному відповідачем не входить до податків та
зборів(обов'язкових платежів), які визначені системою
оподаткування, а покладення такого обов'язку тільки на підставі
Закону про Державний бюджет та Постанови Кабінету Міністрів є
необгрунтованим. Також зазначив, що порядок розподілу прибутку
підприємства є внутрішньою господарською діяльністю підприємства і
визначається його Статутом.
Суд апеляційної інстанції задовольняючи позов, виходив з
того, що позивач повинен був здійснити виплату дивідендів
відповідно до вимог Закону України "Про Державний бюджет України
на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
та Постанови Кабінету Міністрів України
від 30.03.2004 року № 405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
. Але з врахуванням
обставин, встановлених господарським судом у справі № 14/142 щодо
оскарження повідомлення-рішення від 15.02.2005, постановив про
часткове задоволення позову.
Зазначені судові рішення підлягають скасуванню, виходячи з
наступного.
Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
встановлено, що господарські організації:
- державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують
за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до
загального фонду Державного бюджету України частину прибутку
(доходу);
- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти
господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки
(акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету
України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної
частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок
відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею,
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2 Порядку і нормативу відрахування до загального
фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу)
господарськими організаціями за результатами
фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405
( 405-2004-п ) (405-2004-п)
, в редакції, діючій на момент винесення оспорюваних
податкових повідомлень-рішень, відрахування частини прибутку
(доходу) провадяться державними, у тому числі казенними,
підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого
прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні,
розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також
господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у
статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), - у
розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з
правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток
(акцій, паїв).
Водночас статтями 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначений вичерпний перелік
загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових
платежів). Згідно пп.3 п.1 ст.14 вказаного Закону до
загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому
числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними
некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
За своєю суттю частина прибутку (доходу), яка підлягає
відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України згідно
норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
і вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України
та визначена ДПI у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, є
дивідендом, зміст якого, виходячи з положень ст.ст. 88, 167 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зводиться до
платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав на користь
власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини
прибутку такого емітента. До дивідендів прирівнюється також
платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним
чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або
органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини
прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність
прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не
може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування
дивідендів.
З огляду на приписи пп.3 п.1 ст.14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
загальнодержавним податком
(обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету
державними некорпоратизованими, казенними або комунальними
підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм
справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який з зазначеного платежу є спеціальним законом з
оподаткування.
За змістом пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 зазначеного Закону державні
некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують
до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі,
встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим
органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита,
і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Бюджетний кодекс України ( 2542-14 ) (2542-14)
визначає, що закон про
Державний бюджет України - це закон, який затверджує повноваження
органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету
України протягом бюджетного періоду.
Відмовляючи частково в задоволенні позову суд апеляційної
інстанції не врахував наведені вимоги чинного законодавства, та що
ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від
30.03.2004 року № 405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
"Про затвердження Порядку і
нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету
України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за
результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році"
визначають відмінні від встановленого п. 1.9 ст. 1 та пп. 7.8.2,
7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
коло платників та розмір дивідендів, що
є обов'язковими платежами до бюджету, та не дав їм належної
правової оцінки.
До того ж, судом апеляційної інстанції не зазначив розрахунки
на підтвердження визначення суми платежу, яка визнана
обгрунтованою та розміру частини задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та постанови суду
апеляційної інстанції, позивач здійснив розподіл прибутку
підприємства та перерахував суми дивідендів уповноваженому
державному органу з одержання дивідендів на частку держави.
Зазначена обставина не була предметом дослідження судом
першої інстанції та не врахована при ухваленні рішення.
Оскільки зазначені порушення не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, рішення судів першої та апеляційної
інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Надвірнянської ОДПI задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30
листопада 2005 року та рішення господарського суду
Iвано-Франківської області від 3 червня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до господарського
суду Iвано-Франківської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом
одного місяця з дня виникнення виняткових обставин може бути
оскаржена до Верховного Суду України.
Головуючий (підпис)
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя