Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіПапуші О.В., за участю секретаря судового засідання Гришанової Г.В.,

представника позивача - Романського А.М., довіреність від 09.04.12р. № 20/04-639, посвідчення № 1522,

особисто відповідача - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Нижньогірського районного центру зайнятості

до ОСОБА_2

про стягнення,

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 16.05.12 року надійшов адміністративний позов Нижньогірського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 8775,72 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог Закону України "Про зайнятість населення" (803-12) , отримуючи допомогу по безробіттю, відповідач був самозайнятою особою, як суб'єкт підприємницької діяльності, у зв'язку із чим не мав права на отримання допомоги по безробіттю. Отримавши акт розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітних, повинен був повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю, проте не здійснив цього, внаслідок чого позивач вимушений звернутись до суду із позовом про стягнення заборгованості.

За поданим позовом, ухвалою суду від 17.05.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Представником позивача у судових засіданнях підтримано у повному обсязі заявлені вимоги, відповідно до підстав та обставин, викладених у позові, просив його задовольнити.

Відповідач проти заявлених вимог заперечив, адміністративний позов не визнав, пославшись на заперечення, які, за викладених у них підстав, підтримано у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, відповідачем зазначено, що позовні вимоги про стягнення, виплаченої у період з 2002р. по 2010р., допомоги по безробіттю засновані на обставинах реєстрації у 1998р. Цюрюпинською районною державною адміністрацією Херсонської області фізичною особою-підприємцем. Так, переїхавши у 2000 році на постійне місце проживання до Нижньогірського району АР Крим, припинено зайняття підприємницькою діяльністю. Окрім цього рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.09.02р. у справі № 2/123-ск скасована державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1. Проте відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказане рішення до Реєстру лише 24.11.2006р., а запис про початок процесу проведення спрощеної процедури реєстрації припинення підприємницької діяльності внесено лише 11.04.11р. і лише 20.02.12р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності.

Чим викликано внесення запису про скасування державної реєстрації приватного підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, протягом десяти років відповідачу невідомо. При цьому, протягом останніх 10 років відповідач, як ним зазначено, працював у якості найманого працівника на різних підприємствах та організаціях, що знаходяться у Нижньогірському районі АР Крим, на підтвердження чого відповідачем надано копію трудової книжки.

Так, допомога по безробіттю виплачувалась позивачем лише у періоди припинення трудових відносин з роботодавцями відповідно до заяв, поданих до центру зайнятості, яким перевірялись необхідні документи та підстави для виплати допомоги по безробіттю.

За вказаних обставин, посилаючись на припинення підприємницької діяльності за рішенням суду, призначення та виплату допомоги за об'єктивних підстав, наявність яких була предметом дослідження повноважними особами позивача, відповідач вважає, що поданий позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України, за вирішенням публічно-правового спору за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, на вимогу частини першої статті 2 КАС України, зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, дослідженню судом у справах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадку прямо передбаченому законом підлягають питання вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, приймаються рішення, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що Актом від 06 квітня 2012 року № 4 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , встановлено обставини реєстрації ОСОБА_2 фізичною особою підприємцем з 20.10.1998р., припинення якої здійснено 20.02.2012 року.

За період з 2002 по 2012 рр. ОСОБА_2, виплачена допомога по безробіттю, без достатніх на то правових підстав, оскільки вона скрила факт реєстрації підприємцем, а тому повинна повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю за періоди: з 03.06.02р. по 19.08.02р.; з 29.10.02р. по 20.11.02р.; з 17.07.03р. по 24.01.04р.; з 16.01.07р. по 31.07.07р.; з 25.01.08р. по 19.05.08р.; з 19.11.09р. по 15.08.10р. (а.с.5) Відповідно до службової записки від 26.03.12р. проведено розрахунок суми допомоги, що підлягає поверненню, розмір якої склав 8 775,72 грн. (а.с.7).

Вказані документи стали підставами для прийняття наказу від 10.04.12р. № 45 "Про повернення незаконно виплачених безробітному коштів та вартості наданих соціальних послуг", яким запропоновано ОСОБА_2 добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю за періоди: з 03.06.02р. по 19.08.02р.; з 29.10.02р. по 20.11.02р.; з 17.07.03р. по 24.01.04р.; з 16.01.07р. по 31.07.07р.; з 25.01.08р. по 19.05.08р.; з 19.11.09р. по 15.08.10р. загальною сумою 8 775,72 грн., із зазначенням рахунку для перерахунку коштів.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно вказаної статті підставою для стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг є саме умисне невиконання застрахованою особою своїх обов'язків та зловживання ними, тобто, необхідною умовою для повернення виплачених коштів є доведення умислу в діях застрахованої особи, тоді як самого факту невиконання обов'язків недостатньо для повернення сплачених коштів.

На думку суду, наявність умислу в діях відповідача не є доведеною в даному випадку.

Зокрема, умисел згідно ст. 23, 24 КК України є формою вини (прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Тобто, в даному випадку наявність умислу передбачає усвідомлення відповідачем незаконності своїх дій та завдання ними негативних наслідків.

Згідно до частини першої статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами частин першої, другої та четвертої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів зайняття підприємницькою діяльністю, що передбачає собою отримання прибутку, позивач суду не надав.

З отриманих від відповідача пояснень судом встановлено, що ОСОБА_2 з 2000 року мешкає у АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 26.10.2000р., про що свідчить копія паспорту громадянина України.

Відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 19.09.2002р. у справі № 2/123-ск, судом встановлено, що державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, скасовано. Підставою для постановлення вказаного рішення стали обставини неподання відповідачем звітності бцльше одного року.

Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться, зокрема, у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Вказана інформація підлягає внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, який з положень статті 1 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" є автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З положень частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є засвідченням факту створення або припинення юридичної особи, засвідченням факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 1 названого Закону державний реєстратор - посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та особа, яка з приписів названого Закону повноважна вносити відповідні відомості до Єдиного державного реєстру, про що зокрема вказано у статті 6.

Проте, як убачається з матеріалів справи, при ухваленні рішення суду про скасування державної реєстрації фізичною особою-підприємцем відомості щодо його наявності внесено до Єдиного державного реєстру лише 24.11.2006 року. При цьому 11.04.11р. внесено запис про початок процесу проведення спрощеної системи державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, реалізація якого відбулась лише 20.02.2012р. із внесенням до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за спрощеною процедурою.

Вини відповідача у несвоєчасності внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, суд не вбачає.

З досліджених судом матеріалів справи, отриманих пояснень сторін, у суду немає підстав для висновку про те, що відповідач мав намір ввести центр зайнятості в оману та незаконно отримати доходи на порушення вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, аналізуючи зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, оцінюючи встановлені обставини суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

У задоволенні позовних вимог відмовити.

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.