Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Цуркана М.I.

суддів: Горбатюка С.А., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Гаманко О.I.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2005 року по справі за його позовом до Черкаського обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2004 року ОСОБА_1звернувся з позовом до суду. Просив зобов'язати Черкаський обласний військовий комісаріат провести перерахунок призначеної йому пенсії з урахуванням 100% надбавки грошового забезпечення, 33% щомісячної премії та з урахуванням 90 % надбавки за безперервну службу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28 грудня 2004 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, вважаючи, що суд апеляційної інстанцій неправильно застосував норми матеріального права, а саме : Конституцію України (254к/96-ВР) , Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців" (2262-12) .

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу в збройних Силах СРСР та звільнений в запас в 1989 році, в зв'язку з чим йому була призначена пенсія згідно діючого на час звільнення законодавства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , який визначає умови та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, пенсійне забезпечення військовослужбовців, які мають право на пенсію здійснюється відповідними відомствами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Посилання позивача на порушення його Конституційних прав є безпідставними оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом, а саме Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Відповідно до ч.3 ст. 43 вищевказаного Закону / в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин/, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

З наведених обставин слідує, що вказані позивачем надбавки відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували їх під час проходження служби і звільнені після їх запровадження. Під час проходження служби позивач вказаних надбавок не отримував, оскільки звільнений до їх запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на нього не поширюється.

Щодо нової редакції ч.3 ст.43 зазначеного Закону, де йдеться про нарахування пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, куди включаються оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством" та п.2 Перехідних положень до Закону України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) , який передбачає право на перерахунок пенсії з урахуванням зазначеного положення Закону, то вони набрали чинності з 1 січня 2005 року і не мають зворотньої сили.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №452 від 06 квітня 1998 року "Про упорядкування додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців" (452-98-п) , якою затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, що виплачуються щомісячно, премія не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення. Тому правильно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог, що стосуються перерахунку призначеної пенсії з урахуванням премії в розмірі 33, 3 %.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що підстав для перерахунку пенсії позивачу не вбачається.

За таких обставин, коли суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 224, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 31 березня 2005 року - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.